Джерело: The Insider
«Вести» у матеріалі під заголовком «„Сміттєва” доля релоканта» розповідають про важке життя росіян, які після початку війни залишили батьківщину:
«Хлопець у татуюваннях сидить усередині контейнера для сміття і уважно оглядає знайдений там пакет. Поруч дівчина тримає ліхтар, щоб краще було видно. Фотографія з підписом „Льоха та Іра оглядають бак”, яка стала ілюстрацією до великого матеріалу проєкту «Такие дела». Саме з цим псевдоліберальним виданням нові російські релоканти поділилися особливостями свого життя в Грузії.
У цій країні багато з тих, хто виїхав з Росії, як з’ясувалося, буцімто підтримують високу ідею „розумного споживання”. Ну а за фактом копирсаються у смітті, вишукуючи все необхідне для життя. Це підтверджує безліч кадрів із молодими людьми, які ретельно вивчають вміст смітників на вулицях Тбілісі. Але називається це зовсім не „бомжування”, як можна було б подумати, а „фріганство” (від англійського слова «безкоштовний»). Мовляв, мігранти з Росії насправді практикують це саме фріганство, використовуючи смітники і звалища як „джерело продуктів харчування та інших матеріальних благ”.
Максим із Калінінграда, 22 роки, шукає собі щось на вечерю в тбіліських сміттярках. Каже, що втік із Росії свідомо. Мовляв, розклеював антивоєнні листівки і вирішив, що залишатися на батьківщині небезпечно. Куди безпечніше, звичайно, харчуватися зі сміттєвих баків та відчувати, що ти нібито все зробив правильно. Мовляв, підтримав свій внутрішній протест. <…>
Втім, цим людям, схоже, повертається те, чим вони поливали Росію, коли стояли на КПП „Верхній Ларс” із почуттям своєї нібито значущості. Але доля релоканта виявилася просто горою протухлих недоїдків на сміттєзвалищі».
У «псевдоліберальному виданні», як «Вести» охрестили «Такие дела» справді вийшла стаття відомого журналіста і фотографа Сергія Строітєлєва «Фріга — ідея розумного споживання». Автор розповідає про кількох росіян, які переїхали в Тбілісі і дійсно знаходять серед сміття речі та навіть їжу, якими ще цілком можна користуватися.
Ось тільки із тяжкими поневіряннями емігрантів усе це не має нічого спільного. Із 10 осіб, про яких пише Строітєлєв, 8 долучилися до фріганства, ще коли мешкали в Росії. Вони не бідують, у багатьох із них є робота, а фріганство — спосіб життя, пов’язаний частково з анархістськими і панківськими, а частково з екологічними ідеями. Одна героїня статті, яка, до речі, познайомилася з цією практикою лише після переїзду до Тбілісі, розповідає:
«У Тбілісі фріганство мені показали друзі як прикол. Я побачила, як фріганить моя подруга Сабіна, подивилася на гарні речі, які вона знаходить, і подумала, що теж хочу спробувати. Того ж дня на смітнику побачила крутий шопер і кілька книг у гарному стані. Згодом я знайшла на смітниках увесь свій шмот. До їжі зі смітника я ставлюся абсолютно нормально від самого початку моєї практики. <…>
Я волію фріганити в компанії, у мене зір не дуже. Ще це допомагає подолати певні бар’єри. Адже перехожі дивляться, коли порпаєшся в помийці, і їхній погляд якийсь розгублений. Коли в компанії — не так незручно. Грузини навіть гроші пропонували кілька разів, але я завжди відмовлялася. Напевно, вони подумали, що я безпритульна і сплю на вулиці, але ж це не так. А ще я ніколи не продаватиму шмотки, знайдені на смітнику. Це мій принцип. Думаю, що якщо продавати, то втрачається шарм ситуації.
Фріга для мене на певний відсоток все ж таки гра, в процесі якої в лайні можна знайти якийсь скарб. Мене досі дивує, що на смітнику можна одягтися і поїсти. Я б навіть сказала, обурює те, як люди недбало ставляться до речей та їжі».
Тому увесь пафос «Вестей» явно не за адресою: можливо, десь і існують мігранти-жебраки, які змушені шукати їжу на смітнику, щоб не померти з голоду, але це точно не персонажі статті Строітєлєва.
Джерело: The Insider
