Джерело: блог Ігоря Яковенка
Ватажок терористичної «Донецької народної республіки» Денис Пушилін заявив, що є «як мінімум два депутати Держдуми РФ», які, «якщо щось почнеться», приїдуть і, за потреби, візьмуть до рук зброю. Депутат Андрій Козенко, який в Держдумі представляє окупований Крим, негайно підтвердив, що так, раптом що, він тут таки приїде і стане воювати. Хвиля українофобії, помноженої на військовий психоз, з головою накрила обидві палати російського парламенту, не кажучи вже про телевізор та інші прокремлівські ЗМІ.
Якщо якась людина, далека від політики, перемикаючи канали на телевізійному пульті, з необережності потрапить на телеканал «Россия-1», то у неї негайно виникне переконання, що Росія вже веде війну з Україною і знаходиться за п’ять хвилин від нищівної перемоги, а можливо, вже її здобула.
«За день доходимо до Львова і звільняємо Україну від фашистів!» –
діловито повідомляє ведучий Євген Попов.
«Коротка, тому що росіяни до Львова дійдуть!» –
піддакує йому Ольга Скабєєва, коментуючи слова «експерта» Галкіна про те, що війни на Донбасі не буде, а буде «сутичка», яка «виявиться короткою».
«Зупинятися на лінії зіткнення ми не збираємося! Де ми зупинимося – важко спрогнозувати » –
погрожує ватажок терористів Денис Пушилін.
«Якщо будуть провокації, повториться 2008 рік», –
прозоро натякає на вторгнення російської армії до Грузії 8.08.08 депутат Держдуми Дмитро Саблін.
«Сучасні засоби ведення війни дозволяють вирішити питання і завдати непоправної шкоди, не перетинаючи кордон країни, особливо щодо такої невеликої (!?) країни як Україна», –
ділиться потаємними надіями ведучий Євген Попов. Особливо кумедно прозвучала оцінка «невелика країна» щодо найбільшої країни Європи.
«Микола Платонович Патрушев якщо говорить, то треба слухати уважно і відразу боятися всім українцям!» –
лякає Ольга Скабєєва, презентуючи вельми нудне інтерв’ю секретаря Ради безпеки РФ Патрушева, в якому серед набору антизахідних штампів виділялася лише одна яскрава думка – про те, що американці оточили Росію своїми біолабораторіями, які заражають росіян невідомими хворобами. Втім, і ця маячня, що свідчить про важку форму конспірології головного мозку Патрушева, не є чимось новим, оскільки ця параноїдальна гіпотеза вже давно використовується кремлівськими медіа. А ось ідея, що всі українці чомусь повинні боятися Патрушева, вельми примітна, оскільки повністю спростовує мантру про те, що Росія не проти «братнього» українського народу, а лише не любить «фашистську хунту», яка «захопила владу» в Києві.
Люта ненависть до України та українців химерним чином уживаються в російській імперській свідомості з пожадливістю щодо території, яку займає ця країна. Важкі комплекси, якими перевантажене колективне несвідоме російської політики, добре продемонстровані в статті Петра Акопова під назвою: «Хто і навіщо провокує Росію розмовами про прийом України в НАТО», опублікованій на сайті РІА Новости. Як головну загрозу для Росії автор статті розглядає заяву президента України Володимира Зеленського, зроблену ним 6.04.2021:
«НАТО – це єдиний шлях до закінчення війни в Донбасі. План дій щодо членства (ПДЧ) в НАТО стане справжнім сигналом для Росії».
Після чого Петро Акопов пише, що ці слова Зеленського – це «вирок існуванню України». На цілком природне запитання чому прагнення глави суверенної держави вибрати той чи інший вектор політики стане вироком існуванню цієї держави, автор РІА Новости дає гранично ясну і відверту відповідь. Ось вона:
«Тому що Україна не може бути членом НАТО. Так, утворена після розпаду СРСР на частині території історичної Росії держава Україна просто не може бути частиною Північноатлантичного альянсу, створеного англосаксами після Другої світової війни для протистояння СРСР. Українські еліти можуть хотіти цього, частина народу (навіть більша) може зараз підтримувати цей крок, але це неможливо і цього не буде. Чому? Тому що НАТО, по суті, спрямоване на стримування Росії (неважливо, в якій формі вона існує), а Україна – це частина історичної Росії». Кінець цитати.
Те, що «на язиці» у Петра Акопова – «на умі» у Кремля. Просто Акопов і йому подібні формулює у цілісний текст те, що постійно проявляється в окремих словах, а головне, в діях Путіна і його посіпак.
«Україна за своєю суттю не суб’єктна – це об’єкт, за який точиться жорстка боротьба між Росією і Заходом», – пише Акопов, а Путін матеріалізує цю тезу, окуповуючи Крим і Донецьк, влаштовуючи війну проти України. «Для Росії орієнтація України належить до числа необговорюваних питань: ми просто не можемо допустити втрати того, що становить джерело і основу нашої державності», – пише Акопов, розвиваючи і продовжуючи думку Путіна про те, що «в Херсонесі потрібно створити «руську, російську Мекку», оскільки це символ і основа російської державності, де була закладена база на основі «чотирьох головних складових єдиної національної російської держави» – єдиного ринку, спільної мови, спільної віри і влади князя».
Чи вірить співробітник «РІА Новости» Петро Акопов у ту маячню, яку він пише? Не знаю. Але ось те, що всі ці імперські фантазії складають вміст путінської голови і є базою для прийняття ним політичних рішень, можна вважати доведеним фактом.
«Росіяни ніколи не змиряться із втратою «матері міст руських» – заявляє співробітник головного державного інформагентства Петро Акопов, чомусь переконаний у своєму праві говорити від імені всіх росіян. Можливо, в сучасній Греції є такі греки, які не змирилися з «втратою» Константинополя і мріють відібрати його у Туреччини. Можливо, в Італії є ті, хто плекає надію відновити Римську імперію. У минулому столітті вони навіть приходили до влади, правда, скінчилося це якось не дуже. Майже напевно є в Монголії люди, які сумують за безкрайніми розмірами імперії Чінгісхана. Але у всіх цих країнах, як і в інших колишніх імперіях, озвучувати мрії про повернення колишніх колоній вважається непристойним. І тільки в Росії при владі перебувають печерні імперці, які перетворили свої фантомні болі від «відрізаних» в результаті напіврозпаду імперії територій на реальну політику. Вони дійсно вважають, що «Україна не має суб’єктності», а те, що відбувається – це «викрадення України Заходом». І коли вони стикаються з проявом тієї самої «відсутньої» суб’єктності України, це завдає їм шоку і викликає судомні дії, небезпечні своєю непередбачуваністю.
Джерело: блог Ігоря Яковенка
