Джерело: The Insider
Кореспондент «Вестей недели» Михайло Антонов розповідає про непрості відносини, які складаються у Дональда Трампа з ЄС:
«Тих, кого Трамп не запросив на свою інавгурацію, він удостоїв форматом відеозвернення на Давоському економічному форумі. Чекали на нього з трепетом.
Президент США явився, як із похмурого склепу, на тлі американського герба, на якому вперше з сорок п’ятого року голову орлана було повернуто не до оливкової гілки, а до пучка стріл, затиснутих у лапі. Найгірші побоювання поки що підтверджуються — імперія дуже зла. На весь світ, а надто на Європу».
Зображення американського герба, на тлі якого виголосив своє звернення до форуму Трамп, справді відрізняється від офіційного. Але в цьому навряд чи є якесь символічне послання: Трамп просто виступав на тлі різьбленої дерев’яної панелі, що прикрашає старовинний письмовий стіл, за яким працюють президенти в Овальному кабінеті.
Зображення відповідає указу президента Вудро Вільсона 1916 року. Панель з гербом була додана до столу у 1945 році. Пізніше того ж року президент Гаррі Трумен своїм указом затвердив новий варіант герба, на якому голова орла повернута у стандартний для геральдики правий (тобто лівий від глядача) бік. Різьблену панель після цього замінювати не стали, і відтоді столом зі старим варіантом герба користуються всі президенти.
Письмовий стіл з Овального кабінету (The Resolute Desk)
Президентський прапор. Додаток до указу президента Вудро Вільсона № 2390 (1916)
Сучасний герб США
Претензії до Європи Трамп дійсно має; у своєму зверненні до форуму 47-й президент поскаржився на «несправедливе ставлення» ЄС до американських компаній, які, як він вважає, змушені платити занадто великі податки. Втім, Дмитро Кисельов виявив у Трампа — не у зверненні до форуму, в інших його заявах — ідеї, які могли б надихнути європейців:
«Момент зараз відчули навіть у Болгарії. Лідер партії „Відродження” у болгарському парламенті Костадин Костадинов хвалить Трампа за намір анексувати Канаду, Гренландію та Панамський канал. Але тоді вже тишком-нишком ділимо й Україну.
„Вимоги Трампа до Канади цілком виправдані. Аналогічна ситуація і з Південною Бессарабією. Україна розвалюється, майбутній мирний конгрес вирішить долю так званої ‘української державності’, що не відбулася, і Болгарія повинна заявити про свої претензії на болгарську Бессарабію”, — заявив Костадинов.
Клацають зубами і в Румунії.
Ось що заявляє лідер партії „Альянс за об’єднання румунів” Клаудіу Тирзіу: „Ми не будемо по-справжньому суверенними доти, доки не реінтегруємо румунську державу в її природних кордонах. Південна Бессарабія, Північна Буковина, Земля Герца <…>, Закарпаття — все, що було і є частиною румунської нації, має повернутися до меж кордонів однієї й тієї самої держави”. <…>
1939 року, згідно з пактом Молотова — Ріббентропа, Східна Галичина (сьогодні це Львівська, Івано-Франківська та частково Тернопільська області) переходить від Польщі до СРСР і включається до складу України. Зрозуміло, що поляки досі вважають ці землі своїми територіями, мріють про Східні Креси».
Ось тільки європейці насправді не надто надихнулися. Болгарська партія «Відродження» — опозиційна євроскептична і прокремлівська сила, яка на парламентських виборах стабільно набирає приблизно 13% голосів. Претензії її лідера на частину території України важко сприймати всерйоз: Південна Бессарабія, відома також під турецькою назвою Буджак, ніколи не була частиною Болгарії. Майже чверть її населення — етнічні болгари, але їхні предки переселилися туди, коли за підсумками російсько-турецької війни 1806–1812 рр. ці землі були приєднані до Російської імперії. Тоді значна частина місцевого корінного населення — буджакських татар — переїхала на територію Османської імперії, а на землях, що увійшли до складу Росії, оселилися болгари, а також християни-гагаузи та албанці, чия батьківщина залишалася під владою Туреччини. Тобто прав претендувати на Південну Бессарабію у Болгарії не більше, ніж у Росії на нью-йоркський район Брайтон-Біч, де мешкає чимало російськомовних вихідців із колишнього СРСР.
Румунські націоналісти — така ж ультраправа опозиційна партія «Альянс за об’єднання румунів», яка в грудні набрала на парламентських виборах 18,2% голосів, — до речі, говорять про претензії на ті самі землі, які у складі Румунії в 1918–1940 роках справді були.
Але найцікавіше те, як Кисельов приписує Польщі бажання отримати частину України. Зрозуміло, поляки пам’ятають, як гітлерівський і сталінський режими розділили їхню країну між собою та про ту частину її території, яка після Другої світової війни опинилася у складі Литви, України і Білорусі. Але до ідей повернення цих територій ставлення особливе. У січні 2023 року чинний міністр іноземних справ, а в той час опозиціонер Радослав Сікорський заявив, що польський уряд на початку повномасштабної російсько-української війни розглядав можливість участі у розділі України. У відповідь тогочасний прем’єр-міністр Тадеуш Моравецький вимагав «спростувати ці ганебні твердження». Інакше кажучи, ідея повернення східних територій у Польщі настільки непопулярна, що її можна використовувати для дискредитації політичного супротивника. Можливо, це пов’язано із тим, що за підсумками Другої світової війни Польща як компенсацію за землі, що залишилися у складі СРСР, отримала значну частину території Німеччини з такими містами, як Вроцлав (Бреслау) та Щецин (Штеттин), які раніше ніколи в історії Польщі не належали, і відновлення довоєнних кордонів навряд чи виглядає привабливим для поляків.
Кисельов у своєму монолозі щодо ставлення Володимира Путіна до Трампа згадує майбутні переговори про закінчення російсько-української війни і докладно розповідає, що Україна — державне утворення, штучно створене більшовиками (давня фейкова теза Путіна), яке пізніше отримало території, відторгнуті у сусідніх країн, а тому говорити про її територіальну цілісність немає сенсу. Але насправді з державних лідерів сучасного світу до переділу кордонів прагнуть лише Путін і Трамп, у Європі ж про це говорять хіба що лідери не найпопулярніших ультраправих партій.
Джерело: The Insider
