Джерело: The Insider
У «Вестях недели» Дмитро Кисельов присвятив розлогий монолог енергетичній кризі в Європі. За його твердженням, лише введення в експлуатацію «Північного потоку-2» може врятувати континент від катастрофічного браку палива та пов’язаних із цим соціальних потрясінь. Особливо надихнули Кисельова слова Еммануеля Макрона на засіданні Ради міністрів:
«Із сумом узагальнив фазу життя лідер Франції Еммануель Макрон. За його словами, „достаток закінчився”. Він пояснив це на камеру, відкриваючи засідання Ради Міністрів. Не вистачає всього – грошей, газу, технологій, товарів, навіть землі, води та демократії.
„Те, що ми зараз переживаємо, належить до поворотних подій, це щось на кшталт великого потрясіння. Насамперед тому, що ми переживаємо — і не тільки цього літа, але й протягом усіх останніх років — період закінчення великого достатку. Добігає кінця період доступності коштів – дешевої ліквідності. Але існує ще й проблема зникнення товарів та технологій, які насамперед здавалися нам вічно доступними. Ми стикаємося з обривом звичних економічних „ланцюжків”. Знову виникає дефіцит того чи іншого, не всі технології виявляються доступними, не вистачає тих чи інших матеріалів, не вистачає землі для різних цілей, дається взнаки навіть брак води. Нам доведеться вжити відповідних заходів. Нестача води вже змусила нас розпочати структурні перетворення, які нам доведеться довести до кінця. Але ось що іще важливо: настав кінець істин, які здавались нам самоочевидними. Це стосується і Франції, і Європи й усього світу. Демократія, права людини”, – заявив Макрон. <…>
„Ця картина, яку я намалював, — кінець благополуччя, кінець впевненості в майбутньому, кінець істин, що здавались незаперечними. Ця картина показує, що ми справді переживаємо поворотний момент. І, опинившись перед такими труднощами, наші співгромадяни можуть відреагувати на них із занепокоєнням, великим занепокоєнням”, – вважає Макрон.
„З великим занепокоєнням” — це вже про революцію. Макрон просить громадян ані революцій, ані бунтів не влаштовувати. Краще виховувати у собі жертовність. Заради волі. „Наш режим – це режим свободи. А такий режим не обходиться своїм громадянам безоплатно, він може вимагати від своїх громадян жертв”, – зазначив Макрон.
Водночас президент Франції жодного виходу не пропонує і навіть просвітку не бачить. У відчаї Макрон вирушив цього тижня до Алжиру. За газом. Дуже ламало. Адже для Макрона цей візит був ходіння в Каноссу. Два роки тому він зарозуміло заявив, що до того, як стати колонією Франції, у Алжиру й історії своєї не було. Алжирці дуже образилися. І ось зараз Макрон, подолавши приниження, приправив прохання про газ пропозицією створити спільну комісію істориків Алжиру та Франції. Потрібної кількості газу для себе Макрон не привіз. Але на комісію істориків алжирці великодушно погодились. Ну, якось так. Приїхали».
Тривожна заява Макрона на засіданні Радміну насправді не має прямого стосунку до енергетичної кризи, яка дуже незначною мірою торкнулася Франції. Річ у тім, що в енергетичному балансі країни провідну роль грає атомна енергія. Так, за даними Міжнародного енергетичного агентства, у 2020 році з усієї спожитої у Франції енергії 42,3% припало на атомну енергію, 28,3% на нафту, 16,1% на газ, 12,6% – на відновлювані джерела.
Похмурий прогноз Макрона стосується насамперед зміни клімату. Цього року через екстремально спекотне літо і посуху на Францію чекає дефіцит картоплі, молока та меду, а влітку країна зіткнулася з гострою нестачею води — такою, що в кількох регіонах її споживання довелося обмежити. Як вважає Макрон, на подолання наслідків кліматичних змін доведеться витратити величезні кошти. Крім того, Макрон відзначив погіршення зовнішньополітичної ситуації, а саме зростання авторитарних, недемократичних тенденцій у різних країнах.
На цьому тлі газова проблема виглядає справжньою дрібницею. Фразу про «похід у Каноссу» вигадав не Кисельов, а французькі критики президента, але Макрон на ці звинувачення вже відповів, вказавши на скромне місце газу у французькій енергетиці. Він подякував Алжиру за збільшення поставок газу до Італії, що має відіграти важливу роль у зниженні залежності Європи від російського газу, і закликав зміцнити партнерство з Алжиром у боротьбі з джихадистською загрозою в Північній Африці, зокрема, щоб „не допустити процвітання найманців у регіоні, особливо вагнерівських”. Що ж до поставок алжирського газу до Франції, то, за інформацією французької телекомпанії TV5 Monde, найближчим часом слід очікувати на заяви про їхнє збільшення приблизно на 50%. Втім, як зазначає телекомпанія, Франція вже має достатні запаси газу на зиму.
Не менше, ніж Франції, від Кисельова дісталося й Німеччині:
Чехія, яка до кінця року головує в ЄС, скликає термінове засідання міністрів енергетики Євросоюзу для вироблення заходів. Заходи без російського газу не проглядаються. Німеччина — а саме канцлер Шольц — міг би просто відкрити вентиль новозбудованого „Північного потоку-2”. Здавалося б, очевидне рішення. Але ні, страшно визнати власну дурість.
Замість очевидного, політ до Канади з проханням швидше лагодити газоперекачувальні турбіни для Росії та наростити постачання канадського газу. Під час візиту з’ясувалося, що жодних турбін для Росії у Канаді немає. А ту єдину, що відправили після ремонту чомусь до Німеччини, а не до Росії, «Газпром» забрати не може, оскільки на неї поширюються британські санкції. <…> Забирати агрегат без документів «Газпром» не стане. Залагоджувати нескладуху Канаді теж не з руки, адже Росія — газовий конкурент. Краще Канада сама за надвисокими цінами постачатиме газ Європі. Навіщо собі шкодити. <…>
Канцлер Шольц із побоюванням поглядає на вентиль „Північного потоку-2”, але щось заважає йому зігріти Німеччину. Німцям пояснюють, що сховища заповнені газом чи то на 80, чи то на 85%, але приховують, що цього замало. По-перше, їх витрачають уже зараз, до початку опалювального сезону, а по-друге, цього обсягу без постійного підживлення газом на всю зиму не вистачить. Картина невтішна».
Для Німеччини, яка повністю відмовилася від атомної енергетики, газ значно важливіший, ніж для Франції. Довелося запровадити екстрені заходи економії енергії. Але проблема створення запасів газу на зиму успішно вирішується; у неділю міністр економіки Роберт Хабек повідомив, що газосховища заповнюються швидше, ніж планувалося, і вже до початку вересня буде досягнуто поставленої на жовтень мети у 85% заповнення. Домогтися цього вдалося за рахунок зниження споживання та збільшення імпорту із Північно-Західної Європи (Норвегії та Нідерландів). Тож твердження Кисельова, ніби газ зі сховищ витрачають уже зараз, — неправда; заповнення йде із випередженням темпів. Постійне підживлення, щодо якого так переймається Кисельов, теж надходить і продовжуватиме надходити — з тих самих Нідерландів та Норвегії.
А от Канада постачати газ до Німеччини за надвисокими цінами, як заявляє Кисельов, найближчим часом якраз не зможе. Для цього потрібно побудувати термінали в портах на східному узбережжі та газопровід до них через всю Канаду, а це зробити складно через жорсткі екологічні обмеження, які діють у країні; у Канаді мають сумніви щодо рентабельності цього проекту. Натомість Канада та Німеччина, як повідомив міністр економіки Хабек, створили «водневий альянс»: за участю Німеччини в канадській провінції Нова Шотландія будується завод із виробництва «зеленого» палива. Але постачання можна буде розпочати лише 2025 року.
У понеділок міністр фінансів Німеччини Крістіан Лінднер розповів, чому досі не укладено контракти на постачання в країну зрідженого газу, зокрема з Катару. Німеччина зацікавлена у короткострокових контрактах, а закордонні партнери наполягають на довгострокових. Лінднер рекомендував уряду не бути «надто прискіпливими» у цьому питанні.
Джерело: The Insider
