Російський політолог і оглядач Іван Преображенський, критикуючи ідею деконцентрації чи реполонізації ЗМІ в Польщі, неодноразово розходиться з правдою у своїй, опублікованій інформаційним агентством Росбалт, статті Варшава вчиться у Москви змушувати до мовчання «ворожі голоси» (Warszawa uczy się od Moskwy uciszać „wrogie głosy” .
Неправдиву тезу про те, що незалежним ЗМІ в Польщі загрожує націоналізація, або, в кращому випадку, зміна власника на лояльнішого щодо влади, автор підтверджує низкою домислів, здогадок та спекуляцій.
Першим під обстріл потрапляє Ярослав Качинський, який, за словами Івана Преображенського, розуміє процес змін у ЗМІ «приблизно так само, як і інші авторитарні лідери, наприклад в Росії». Тим часом сам Качинський багато разів повторював, що метою будь-яких можливих змін є створення ситуації, в якій ЗМІ в Польщі працюватимуть у тих самих умовах, що й у західних країнах. В інтерв’ю Малгожаті Рачинській-Вайнсберг в ефірі програми «З відкритими картами» у неділю, 19 липня, на запитання щодо цієї теми він відповів: «Я не хочу вдаватися в подробиці, оскільки поки що немає конкретних планів щодо законопроєктів, але немає жодної причини, щоб Польща мала б в цій справі менші права або інше ставлення, ніж західні країни. Саме тут нам потрібно брати приклад із західних держав, які дуже жорстко захищають свій суверенітет у цій сфері».
Потім автор скеровує вістря своєї критики на польську владу, яка нібито «свого часу очистила польське телебачення і радіо від усіх незручних журналістів». Наскільки я розумію, Іван Преображенський має на увазі нинішню польську владу, тобто мова про звільнення у громадських ЗМІ, які мали місце у 2016 році і які торкнулися близько 200 осіб. Список усіх звільнених та тих, хто звільнився сам, наразі включає 235 імен і є результатом детального моніторингу Товариством польських журналістів. Навіть якщо ми припустимо, що правляча партія мала непрямий вплив на кадрові зміни в публічних ЗМІ (прямого впливу вона не може мати, тому що телебачення і радіо в Польщі є громадськими, а не державними), то слід, однак, додати, що ця погана практика – змін в громадських ЗМІ, які є наслідком політичних змін у структурах влади, – має, на жаль, давню традицію. У період з 2009 по 2015 рік із державних ЗМІ було звільнено щонайменше 600 журналістів або працівників, які брали участь у створенні програм, а багатьох інших було просто вилучено з ефіру. Серед них: Артур Дмоховський, Аніта Гаргас, Данута Голецька, Яцек Карновський, Міхал Карновський, Адріан Кларенбах, Йоанна Ліхоцька, Кшиштоф Сковронський, Яцек Собала, Марчена Пачуська, Марек Пиза, Марцін Вікло, Броніслав Вільдштайн, Рафал Зємкєвіч. Ще 400 співробітників польського телебачення (TVP) були переведені в компанію Leasing Team в рамках так званого аутсорсингу, а сам процес переведення супроводжувався проведенням кваліфікаційних тестів. Особливо суперечливим був психологічний тест, який повинні були пройти журналісти TVP. Тест, широко визнаний як щось, що важко виправдати,принизливе і безпідставне. Центр моніторингу свободи преси Польської асоціації журналістів безрезультатно пробував втрутитися і вимагати пояснень у тодішнього президента TVP Юліуша Брауна. Важко припустити, що Іван Преображенський, аналітик, який роками спостерігав за подіями в Польщі та спеціалізувався на Центральній та Східній Європі, нічого про це не знає.
Спекуляції щодо майбутнього регіональних газет, які «можуть бути викуплені владою», а також телевізійного каналу TVN, який має «всі шанси повторити, на додаток у найближчому майбутньому, долю російського НТВ з початку 2000-х» є абсолютно необґрунтованою вигадкою. Хоча регіональна преса в Польщі на 95 відсотків знаходиться в руках іноземних концернів, немає жодного законопроєкту або навіть парламентської дискусії щодо реполонізації ЗМІ. Питання деконцентрації права власності на засоби масової інформації також в парламентських дебатах не існує.
Звідки у російського аналітика такі похмурі думки та негативне бачення прийдешнього? Прогнози, що можливі (в майбутньому) нормативні акти, що стосуються концентрації власності на ринку ЗМІ, призведуть до викуплення (і власне «владними структурами») регіональних ЗМІ? Чи ці «владні структури» мають якийсь шанс керувати цими ЗМІ, викупленими у німецьких холдингів, таким чином, щоб медіа вижили на висококонкурентному польському ринку? Чи може ця шалено дорога й коштовна операція мала б бути лише демонстрацією сили політичної влади, на додаток безглуздою з економічної точки зору?
Російський журналіст, свідомо чи ні, фальсифікує імідж засобів інформації у Польщі. Він натякає, що вони просто інструментально використовуються, розглядаються як знаряддя тиску окремих політичних партій або навіть окремих політиків – що не відповідає дійсності. А що стосується свободи слова, плюралізму та незалежності ЗМІ, то Москва може багато чому навчитися від Варшави. І я щиро цього бажаю нашим східним сусідам.
DZ
Іван Преображенський (нар. 1981) – політолог, публіцист, аналітик. Був керівником міжнародної секції порталу Strana.ru, а потім керівником політичної секції інформаційного агентства «Росбалт». Тепер – співробітник агентства. Його статті публіковано, серед інших, у «Новій Східній Європі» („Nowa Europa Wschodnia”).
