Джерело: Юрій Жигалкін, для Крым.Реалии
Загроза з боку Росії: чого побоюються Сполучені Штати? Хто небезпечніший: Росія чи Китай? Потужні США – в інтересах Росії?
Доповідь американської військової розвідки ми обговорюємо з колишнім високопоставленим співробітником Пентагону Деніелом Гуре, політологом та істориком Едвардом Лютваком і військовим аналітиком, співробітником корпорації CNA Михайлом Кофманом.
Розвідувальна служба міністерства оборони США оприлюднила щорічну доповідь з оцінкою того, що може становити найбільшу загрозу Сполученим Штатам. У списку загроз Росія заслужила на особливу згадку. «Російські збройні сили являють собою екзистенціальну загрозу Сполученим Штатам», – написано в документі. Градус тривоги щодо Росії помітно вищий, аніж в оцінці, скажімо, китайської загрози: «Китай кидає серйозний виклик безпеці і залишається довгостроковим конкурентом Сполучених Штатів». Цієї оцінки Москва удостоїлася, мабуть, завдяки своєму великому арсеналу ядерних зарядів і засобів їх доставки. Але, як кажуть мої співрозмовники, не російські ядерні боєголовки насамперед турбують американських військових.
РОСІЯ ВЕДЕ БОЙОВІ ДІЇ ПРАКТИЧНО КОЖЕН ДЕНЬ
– Обидві країни – і Китай, і Росія – є ядерними державами, – каже Едвард Лютвак. – В теорії, будь-яка країна, що володіє ядерною зброєю, становить екзистенціальну небезпеку. Строго кажучи, автори розвідувального звіту праві. Але цей висновок не має особливого практичного значення для Сполучених Штатів. Інша справа, що, маючи в своєму розпорядженні економічний потенціал, співставний з потенціалом Італії, і володіючи далеко не найзначнішим військовим арсеналом, якщо виключити ядерну зброю, Росія бачить себе в ролі однієї з ключових держав у світі і підтримує вкрай високий рівень військової активності. До російських амбіцій багато хто ставиться дуже серйозно, особливо її сусіди. Поведінка Росії є великою проблемою, оскільки її важко передбачити, виходячи із загальноприйнятих у політичних науках критеріїв. Вона визначається багато в чому культурно-історичними чинниками. Неможливо, наприклад, передбачити, хто буде наступним об’єктом уваги Кремля. При цьому Росія веде бойові дії практично кожен день на сході України, російські війська ведуть бойові дії в Сирії, фактично вона знаходиться в стані війни і може почати такі дії де завгодно. Саме це турбує багато столиць.
– У доповіді американської розвідки піднята ще одна тема, яка непокоїть американських аналітиків: військове співробітництво Росії і Китаю. Дві країни почали проводити спільні військово-морські маневри, повітряне патрулювання. Чи спостерігаємо ми за створенням антиамериканського альянсу, про який давно говорять, принаймні в Москві?
У СВІТІ, ДЕ КИТАЙ БУДЕ ПРОВІДНОЮ КРАЇНОЮ, ТЕРИТОРІАЛЬНА ЦІЛІСНІСТЬ РОСІЇ МОМЕНТАЛЬНО ОПИНИТЬСЯ ПІД ПИТАННЯМ
– Ви говорите про надзвичайну, якщо можна так висловитися, войовничість Росії. Чим це може загрожувати її сусідам? Щодо цього існують різні припущення.
– Це небезпечна ситуація для сусідів Росії, оскільки лише одна з них – Фінляндія – має виразну стратегію безпеки і ефективну армію. Інші – або безнадійно слабкі, як, наприклад, Естонія, або нездатні організувати ефективні оборонні структури, як Польща чи Румунія. Наприклад, Варшава виділила в оборонному бюджеті нинішнього року сотні мільйонів доларів на купівлю фрегата, поява якого на Балтиці не має ніякого сенсу, оскільки він буде легкою мішенню для антикорабельних ракет. Польща також закуповує сучасні дорогі вертольоти з метою, як сказав мені польський міністр оборони, використання їх в миротворчих операціях. При цьому оборонний бюджет Польщі, можна сказати, до смішного малий для країни, яка межує не з Люксембургом, а з Білоруссю і Росією.
– У доповіді американської розвідки багато говориться про російський ядерний арсенал, про нові типи ядерної зброї, про торпеди, здатні викликати цунамі. Кілька років тому в Америці кепкували над Путіним, коли він оголошував про ці нові види озброєнь, дехто вважав, що він фантазує. Сьогодні ставлення до цього інше.
РОЗМОВИ ПРО ЯДЕРНУ ЗБРОЮ – ЦЕ ПРОПАГАНДИСТСЬКИЙ ТЕАТР
– Ядерна зброя занадто потужна, щоб бути корисною. Зрозуміло, що її застосування означає війну на знищення. Тому вона використовується як інструмент попередження або, якщо завгодно, шантажу. Я б сказав, що всі ці демонстрації нової зброї – частина пропагандистського дійства. Реальна зброя – це зброя, яку можна використовувати. Уявлення про військову міць Росії зараз ґрунтується частково на цій пропаганді, частково – на реальності. Розмови про ядерну зброю – це пропагандистський театр. Разом з тим я вважаю, що нагадування з боку американської розвідки про потужний ядерний арсенал Росії важливе тому, що ядерна зброя дійсно становить екзистенціальну загрозу світу, – говорить Едвард Лютвак.
Деніел Гуре вважає, що стрімко підвищена боєздатність російської армії може змусити Кремль піддатися спокусі проведення невеликої переможної війни, щоб відвернути увагу від сумної ситуації всередині країни:
– Росія, на мій погляд, становить виняткову загрозу, – каже Деніел Гуре. – Зараз мова йде не про Радянський Союз, який тримав напоготові багатомільйонну армію, в будь-який момент здатну здійснити марш-кидок у бік Ла-Маншу. Йдеться про армію, яка сьогодні має добре інтегровану протиповітряну оборону, здатність завдавати ударів на далекі дистанції, у неї є засоби радіоелектронної боротьби, вона має в своєму розпорядженні протикорабельні крилаті ракети, антисупутникове озброєння, вона здатна проводити масштабні кібероперації. Цього більш ніж достатньо, щоб змусити НАТО і Сполучені Штати гранично серйозно поставитися, наприклад, до можливості виникнення військового конфлікту на кордонах Росії, якщо Кремль раптом вирішить пред’явити претензії сусідам. З огляду на можливості сучасної російської армії, можна сказати, що її шанси на перемогу в короткостроковому військовому конфлікті досить високі.
– Навряд чи такий конфлікт буде короткостроковим, якщо об’єктом інтересу Росії стане країна НАТО?
РОСІЯ НАПЕВНО ПОСЛАБЛЮЄ СВОЮ ЕКОНОМІКУ НЕПОМІРНИМИ І НЕПРОДУКТИВНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ В АРМІЮ
– Можна припустити, що врешті-решт Кремль пошкодує про помилку, але зараз питання в тому, як переконати Путіна, що спроба досягти своїх цілей за допомогою конфлікту із застосуванням звичайної або навіть ядерної зброї обійдеться йому занадто дорого. І якщо він не вірить, що йому доведеться заплатити високу ціну, то ми, Захід, перебуваємо в невигідному становищі. Відповіддю на доповідь американської розвідки має бути посилення наших позицій в Європі. Сьогодні абсолютно актуальна традиційна американська теза: мир за допомогою сили. Цілий ряд шанованих американських аналітиків пишуть про те, що в разі різкого погіршення внутрішньополітичної ситуації в Росії, значного падіння популярності Путіна він цілком здатний вдатися до зовнішньополітичних операцій, розраховуючи на те, що боротьба із так званим зовнішнім ворогом допоможе йому в очах громадської думки в Росії. Конфлікт зі США і НАТО може бути однією з таких операцій. До речі, тут є ще один важливий аспект. У радянські часи витрати на армію лягали важким тягарем на населення країни. Зараз Росія напевно послаблює свою економіку непомірними і непродуктивними інвестиціями в армію і особливо в науково-технічні дослідження, створення нових озброєнь. Зрештою економіка країни буде ще більше виснажена, справа дійде до масштабних громадянських заворушень, і у Путіна з’явиться велика спокуса застосувати військову силу за кордоном, щоб нейтралізувати невдоволення всередині країни.
– І ця спокуса в Кремлі, можна припустити, буде збільшуватися ще й тому, що немає повної ясності щодо того, як Захід може відреагувати на такі дії Москви?
– Якщо Путін вирішить атакувати, скажімо, Україну, проникнути глибше на її територію, якщо Росія вирішить, наприклад, поглинути Білорусь, чи піде Захід на ризик ядерного конфлікту з Росією? У аналітиків є сумніви навіть стосовно того, як НАТО відповість на російську загрозу щодо країн Балтії. Але згадаймо приклад часів Другої світової війни. Німці прорахувалися, будучи впевненими, що Англія не вступить у війну на боці Польщі. У такій ситуації ми можемо дуже неприємно здивувати Путіна.
– Якщо я вас правильно розумію, ви вважаєте, що ситуація зараз непередбачувана?
– Проблема полягає в тому, що поле зору Путіна обмежене в кращому випадку середньостроковою перспективою. Цікаво, що в цьому він сильно відрізняється від лідера Китаю, який, на думку американської розвідки, дивиться далеко вперед, бачить чудові перспективи для своєї країни – і економічні, і політичні – і планує свої кроки на десятиліття вперед. Оцінюючи ж Росію, її перспективи, американські аналітики не бачать нічого хорошого. Я думаю, що в такій ситуації сюрпризи з боку Кремля ми можемо отримати в недалекому майбутньому, – каже Деніел Гуре.
Хоча Росія в доповіді американської військової розвідки отримала унікальний ярлик «екзистенціальної загрози» Сполученим Штатам, Китаю, який американські аналітики називають поки нейтрально «суперником», було відведено головне місце в списку загроз. Американська розвідка вважає, що Пекін цілеспрямовано створює армію, рівну або таку, що перевищує за потужністю збройні сили США. На здійснення цих планів може піти півтора-два десятиліття, але Китай є прямою загрозою вже зараз.
– Михайле Кофман, американська розвідка прогнозує, що до 2035 року Китай завершить модернізацію армії, а до 2047-го його армія може стати найсильнішою в світі. Що це може означати для сусідів Китаю і для США?
БОЙОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ КИТАЮ ЗБІЛЬШУЄТЬСЯ ДУЖЕ ШВИДКО, І НЕЯСНО, НАСКІЛЬКИ ЦЕ ВПЛИВАТИме НА ПОЛІТИЧНІ НАМІРИ
– Є стале уявлення, що Китай – це довгостроковий конкурент, в основному завдяки його економічним потенціалам, – говорить Михайло Кофман. – Економіка Китаю фактично дорівнює американській економіці і буде далі розвиватися. Вони витрачають набагато більше на оборону, ніж Росія. Росія становить серйозну конкуренцію як єдина країна, що має повноцінний стратегічний і нестратегічний ядерний арсенал. На США і Росію припадає все ще десь 92 відсотки ядерної зброї у світі, через це можна сказати, що Росія все ще єдина країна, яка становить життєву загрозу Сполученим Штатам. Але в Америці дивляться на економічний потенціал Росії, що перебуває в стагнації, і тут є сумніви щодо здатності Росії залишатися конкурентоспроможною у військових технологіях, які будуть створювати основу військового балансу наступного покоління. Китай – зовсім інша історія. Армія проходить трансформацію, вони більш концентруються на створенні військово-морського флоту, на ВВС, вони скорочують армію. Вони працюють над технологіями наступного покоління: винищувачі-невидимки, різні типи гіперзвукового озброєння, нові потужні радари, роботизовані комплекси, технології, які використовують штучний інтелект. Розвиток різних типів супутників, інших способів розвідки в космосі, озброєння, яке спрямоване проти орбітальних систем у космосі, – військова космічна техніка, яка являє собою ключовий компонент сучасної війни. І ще розробка нових поколінь підводних човнів. Вони проводять велику програму модернізації свого ядерного арсеналу, розгортаючи нові ядерні системи середньої і великої дальності. Зрозуміло, що Сполученим Штатам важко буде нейтралізувати військову міць Китаю вже в найближчі 20 років. Але головна проблема з точки зору Сполучених Штатів – це наступні 10 років.
– І ці політичні апетити швидко починають зростати. Якщо вірити американській пресі, у Вашингтоні серйозно побоюються можливості китайсько-тайванського конфлікту. Це так?
ЗДАТНІСТЬ КИТАЮ ЗАХОПИТИ ТАЙВАНЬ ПІДВИЩУЄТЬСЯ
– Так, абсолютно. Звичайно, підвищується небезпека, тому що важко передбачити наміри Китаю. Вони вважають Тайвань частиною своєї території. Що змінилося за останні 10-15 років – це здатність Китаю захопити Тайвань, вона підвищується. Одночасно ми не бачимо підвищеної здатності Сполучених Штатів захистити Тайвань. Плюс Тайвань дуже мало інвестує у свою власну оборону. Через це постають важкі запитання: як далі можна ефективно стримувати Китай, наскільки Сполучені Штати здатні все-таки захистити Тайвань, якщо Китай вирішить повернути територію Тайваню силою.
– Тобто ми маємо потенціал для американо-китайської війни?
– Абсолютно. До речі, це найнебезпечніший і ключовий сценарій, який розглядається національною військовою стратегією Сполучених Штатів.
– Яка основна загроза зараз виходить від Росії, з точки зору Пентагону? У доповіді говориться про нові російські озброєння: ядерні ракети, торпеди, гіперзвукову зброю, безшумні підводні човни, бойові літаки п’ятого покоління. Щоправда, мій співрозмовник Едвард Лютвак називає цей арсенал пропагандистським театром, тому що ця зброя занадто потужна, щоб її використовувати у звичайних конфліктах. Що, на думку американських військових, Кремль може реально зробити?
– Головна небезпека полягає в тому, що Росія все-таки зараз собою являє найбільш боєздатну державу в Європі. Внаслідок цього цілком серйозно розглядаються різні сценарії потенційної війни між Росією і членами НАТО, колишніми радянськими республіками чи сусідами Росії на кордоні або недалеко від кордонів Росії.
– Мова йде про операції, подібні до засилання «зелених чоловічків»?
– Ні, це небезпека відкритої війни. Зрозуміло, що війна може початися зі спецоперації, із засилання якихось «зелених чоловічків», але після цього може піти ескалація, конвенціональний конфлікт, як це сталося в Україні або в Грузії. Оцінюючи те, що відбувається в Європі за останні 10-15 років, неможливо просто так відмахнутися від можливості конвенційної війни.
– Все-таки більшість американських експертів не очікують відкритого конфлікту Росії з країною НАТО. Це буде дуже великий ризик для Володимира Путіна.
– Тут питання не в тому, чи очікують відкритої війни від Путіна, а в тому, чи вистоїть система безпеки в Європі. Тому що найбільша військова держава в Європі, за виключенням Сполучених Штатів, це Росія. Росія не бере участі в системі безпеки Європи, вона не вважає, що ця система в її інтересах. Через це будь-яка криза, яка включає життєві інтереси і Росії, й інших європейських країн, скажімо, в Білорусі, може закінчитися втручанням збройних сил Росії. Я не думаю, що тут всерйоз очікують якогось вторгнення Путіна до Польщі. Більш реалістично питання можна поставити так: що буде, якщо політична криза в Білорусі закінчується повним колапсом режиму Лукашенка і вторгненням збройних сил Росії? Як на це реагуватимуть члени НАТО, як на це реагуватимуть сусіди Білорусі? Чого вони чекатимуть від Сполучених Штатів?
– І при цьому російські військові, судячи з їхніх заяв, будують свої плани, виходячи з посилу про вторгнення країн НАТО в Білорусь.
– Якщо ми подивимося на базові сценарії командно-штабних навчань «Захід», вони повинні пройти у вересні, то основний сценарій – це розвиток кризи в Білорусі, який спричинить вторгнення в країну коаліції членів НАТО. Провідні країни в цій коаліції – це Литва і Польща. Збройні сили Росії спочатку проводять там певний оборонний маневр, а потім переходять у контрнаступ. Це все закінчується ескалацією з використанням різного високоточного озброєння великої дальності в Європі, конвенційного і, можливо, навіть ядерного. Цей сценарій навчань повторювався в 2013 році, в 2017 році, зараз, швидше за все, буде знову найбільш масштабне повторення цього навчання у вересні.
– Михайле, якщо повернутися до доповіді американської військової розвідки, там багато говориться про новітнє російське озброєння, технології. Тон цих оцінок значно відрізняється від тону подібних документів п’ять-десять років тому. Чи означає це, що Росія насправді різко підвищила якість своїх озброєнь?
– Дійсно це великі досягнення. У них є в деяких областях великі недоліки. Але головна проблема російського ВПК – це не недоліки наукових досліджень або проблеми розвитку нових технологій, ключова проблема військово-промислового комплексу Росії – це здатність налагодити серійне виробництво нових озброєнь з тим, щоб забезпечувати ними в достатніх кількостях російську армію. Здатність винайти щось нове є, але є великі проблеми з індустріальними процесами.
– А те, про що розповідав світові Володимир Путін кілька років тому: гіперзвукові ракети, торпеди, що викликають цунамі, та інші страхітливі винаходи. Це реальність чи мрії? Щодо цього, пам’ятається, тоді були різні думки.
– Це все реальність, ці технології вже або розгортаються, або ми побачимо їх в наступні кілька років, я маю на увазі від трьох до п’яти років максимум. Гіперзвукове озброєння, яке зараз проходить випробування, технології, які використовують різні ядерні та енергоустановки, наприклад, стратегічну ядерну торпеду – це все реально, це все буде складати частину збройних сил Росії в 2020-х роках.
– Як сталося, що Росія, яка традиційно звинувачує США в розпалюванні гонки озброєнь, створює новий тип озброєнь, ризикуючи гонкою нових озброєнь? Адже писали, що свого часу США, наприклад, не стали займатися розробкою таких озброєнь. А тепер вони виявилися в ролі відстаючих.
РОСІЯ ВИРІШИЛА ВКЛАСТИ ГРОШІ у ДОВГОСТРОКОВІ ПРОГРАМИ, ЩОБ СТВОРИТИ ОЗБРОЄННЯ, ЯКЕ обійде УСІ СИСТЕМИ ЗАХИСТУ
– Я б не сказав, що Сполучені Штати в цих технологіях відставали, просто вони їх не цікавили. Багато в чому вони нам не потрібні. У Росії вирішили, що вони їм потрібні, по-перше, через відставання у звичайних озброєннях, по-друге, через дуже велике побоювання, що США досягнуть технологічного прориву в технологіях протиракетної оборони. Системи ПРО могли нейтралізувати найголовніший останній аргумент у захисті суверенітету Росії – її ядерний потенціал. Оскільки Росія просто не має грошей ані на якісну гонку в ядерному озброєнні, ані на гонку стратегічних оборонних систем, вони вирішили вкласти гроші у довгострокові програми, щоб створити озброєння, яке омине усі системи захисту, здатні знизити бойовий потенціал стратегічного ядерного потенціалу Росії. Зрештою США не змогли створити системи, які реально якось можуть впливати на бойовий потенціал Росії. Гіпотетична загроза, як вони її розглядали в 2000-х роках, так і не матеріалізувалася, але нову зброю створено.
– Президент Джо Байден, на подив багатьох американських аналітиків, запропонував провести американо-російський саміт. Судячи з усього, він відбудеться в червні. Чи є про що домовлятися двом президентам? Люди з оточення Байдена кажуть, що розмова може йти про ядерні озброєння, стратегічну стабільність. Але у звіті розвідки є дуже цікаве зауваження: Росія виконує тільки ті положення договорів, які їй вигідні, і порушує інші. Навіщо взагалі тоді потрібні такі договори?
– Сполучені Штати хочуть просто обговорювати стабільність і контроль над озброєннями. Зрозуміло, це включає переговори щодо майбутнього договору про контроль над стратегічним озброєнням, в Росії це називають СНО. Я думаю, крім цього особливих надій на обговорення питань з Росією немає. Є інтереси другого ступеня важливості щодо Ірану, Північної Кореї і майбутнього Афганістану, але це вже не ключові питання з точки зору інтересів ані Росії, ані, швидше за все, Америки.
Серйозні люди у Вашингтоні не вірять у такий сценарій. Справа в тому, що в разі перетворення Китаю на домінуючу економічну і військову силу в світі однією з тих, хто найбільше програв, буде Росія. Відомо, що з китайської точки зору – Айгуньский і Пекінські договори другої половини дев’ятнадцятого століття, що закріпили передачу Росії території нинішнього Примор’я і Хабаровського краю, не є законними. Так, у Китаю формально зараз немає територіальних суперечок з Росією, як, наприклад, з Японією, В’єтнамом, Філіппінами або Індією, але територіальні претензії не зникли, вони знаходяться, так би мовити, в замороженому стані. У світі, де Китай буде провідною країною, територіальна цілісність Росії моментально опиниться під питанням. Внаслідок цього російські лідери одразу ж перекинуться на бік Японії і Сполучених Штатів, щоб підтримати баланс сил. Парадокс полягає в тому, що США порівняно спокійно переживуть можливе перетворення Китаю на провідну державу світу. Росія – навряд чи.
Джерело: Юрій Жигалкін, для Крым.Реалии
