Федеральний суд США у рамках Об’єднаного судового процесу у справах про аутизм відхилив всі вимоги про визнання програми вакцинації винною у виникненні аутизму.
У соціальних мережах поширюється твердження про те, що «вакцинний суд США» нібито фальсифікує докази, які підтверджують зв’язок вакцинації з розвитком у дітей аутизму. Як доказ цього «факту» в публікаціях наводиться випадок судового позову батьків американки Анни Полінг до Національної програми компенсації збитку від вакцин. Також стверджується, що «вакцинний суд» вже «виплатив мільярди» за побічні реакції після вакцинації.
Історія бере початок у 1998 році, коли американський антивакцінатор Ендрю Вейкфілд опублікував в журналі The Lancet «дослідження» про «зв’язки» імунізації й аутизму. В міру того, як паніка щодо вакцинації, що виникла після публікації, зростала, медики та журналісти розпочали ретельну перевірку результатів «дослідження» Вейкфілда. З’ясувалося, що Вейкфілд не лише сфабрикував дані «досліджень», а й під час експерименту активно співпрацював із товариством противників вакцинації. Після ретельного аналізу не стикування в роботі Вейкфілда The Lancet відкликав публікацію фальсифікатора, а Головна медична рада Великої Британії позбавила Вейкфілда його докторського ступеня і права займатися лікарською практикою.
Однак паніка серед американців не вщухла, що призвело до подання 5000 тисяч позовів до судів США, які звинувачують програму вакцинації в розвитку аутизму в їхніх дітей. Всі ці кейси об’єднали в один об’єднаний судовий процес у справах про аутизм (Omnibus Autism Proceeding). Із 5000 тисяч позовів вибрали три «тестових випадки» для кожної з теорій позивачів, які заявили про зв’язок аутизму з імунізацією. У 2007 році відбулися перші слухання за цими справами, серед них була і справа Анни Полінг. Батьки Анни вважали, що вакцини спровокували у неї аутизм. Вони дійсно виграли суд, однак у процесі так і не було встановлено зв’язку вакцинації з розвитком хвороби у дівчинки.
З’ясувалося, що Анна Полінг на час імунізації вже хворіла на рідкісне генетичне захворювання – мітохондріальну дисфункцію. Мітохондрії – головні «енергетичні станції» клітин – не могли виробляти достатньої кількості енергії для повноцінної роботи організму. Ймовірно, коли у дівчинки піднялася температура від введення вакцини, організму знадобилися підвищені потреби в енергії – ці потреби організм Анни не зміг задовольнити через мітохондріальну дисфункцію, що могло призвести до прогресування захворювання. Однак сама по собі вакцина не викликала ні дисфункції мітохондрій, ні аутизму.
У заявах федеральних органів США і американських медичних експертів неодноразово підкреслювалося, що «справа Полінг не могла послужити прецедентом, оскільки у неї було рідкісне основне генетичне захворювання в мітохондріях, яке стало причиною погіршення стану і аутизму» (с. 21).
На сайті Нацпрограми з компенсації збитків від вакцин окремо підкреслюється, що навіть якщо не буде доведено зв’язок між погіршенням здоров’я і вакцинацією, комісія все одно може присудити компенсацію позивачеві. Саме це і сталося в кейсі Поллинг – проте ні медичні експерти, ні уряд США не встановили жодного зв’язку між аутизмом і вакцинацією.
Більш того, в 2010 році Федеральний суд США в рамках Об’єднаного судового процесу у справах про аутизм відхилив усі вимоги про визнання програми вакцинації винною у виникненні аутизму. Суд встановив, що надані докази не підтверджують взаємозв’язку імунізації та захворювання.
У Сполучених Штатах з 1988 року дійсно діє Національна програма компенсації збитку від вакцин. Проєкт охоплює позови, пов’язані з деякими дитячими вакцинами, а також щепленням від сезонного грипу. За даними на травень 2021 року, за останніх 30 років було поширено мільярди доз вакцин для сотень мільйонів людей. За десятиліття існування програми за компенсацією звернулися лише 24 084 людини. Причому лише 8 028 з усіх звернень були визнані такими, що підлягають компенсації. Загальна компенсація, виплачена протягом терміну дії програми, – більше ніж за 30 років – становить приблизно $ 4,5 мільярда. Це означає, що на кожен мільйон доз вакцин, які були розподілені під час імунізації населення, негативну реакцію від дії ліків відчула лише одна людина. Тож про «масове ураження дітей» після вакцинації мови не може бути й мови.
