Святкування Різдва 25 грудня не має жодного стосунку до окупаційної нацистської політики. Багато православних церков перейшли на оновлений юліанський календар у 1923 році, і тепер у них Різдво співпадає зі світським 25 грудня. Перших спроб перейти на новоюліанський календар і святкувати Різдво 25 грудня Російською православною церквою було вжито у 20-ті роки ХХ століття. Також аж до 1929 року в СРСР Різдво офіційно відзначалося 25 грудня.
На тлі дискусії про відзначення Різдва за григоріанським календарем у мережі масово поширилися публікації про те, що «історія повторюється» — українська влада нібито змушує святкувати Різдво 25 грудня, як це робили нацисти в період окупації. «Окупація України гауляйтерами повторюється!, — пишуть у мережі, — А тим часом ідея перевести Південний Схід України на святкування Різдва 25 грудня вельми не нова». Публікацію супроводжує фотографія газети 1941 року, на якій видно оголошення ймовірно нацистської окупаційної влади із закликом святкувати Різдво 25 та 26 грудня.
Справді, в газеті «Дніпропетровська газета» від 23 грудня 1941 року можна знайти це оголошення. 15 листопада 1941 року на території Дніпропетровської області було запроваджено цивільне управління та встановлено адміністрацію рейхскомісаріату «Україна». Господарськими питаннями у місті Дніпропетровськ завідував підполковник Херрозе, саме його оголошення було надруковано в газеті.
Однак ототожнення святкування Різдва за григоріанським календарем, тобто 25 грудня, з діями окупаційної нацистської влади на території України є маніпуляцією та неправдою.
Різдво в Україні 7 січня відзначають православні, греко-католики та деякі інші християни східного обряду за юліанським календарем, а 25 грудня — християни західного обряду (латинські католики) і протестантських церков за григоріанським календарем та християни східного обряду за новоюліанським календарем. Тобто йдеться про одну й ту саму дату — 25 грудня — за юліанським, григоріанським або новоюліанським календарем.
Нагадаємо, що Юліанський (старий) календар був запроваджений ще Юлієм Цезарем 1 січня 45 року до Різдва Христового. Григоріанський (новий) календар з’явився йому на заміну 1582 року і був запропонований папою Григорієм ХІІІ. Наразі між двома календарями існує 13-денний проміжок. Новоюліанський календар – це модифікований юліанський календар, який було запропоновано у 1923 році на Константинопольському конгресі. Згідно з ним, усі нерухомі свята — Різдво, Хрещення, Стрітення —вирішили відзначати за григоріанським календарем, а свята великоднього циклу і далі за старим юліанським стилем.
Насьогодні православні християни Російської, Єрусалимської, Грузинської, Сербської, Української православної церкви, а також Української греко-католицької церкви живуть за старим календарем. Константинопольська, Кіпрська, Елладська, Румунська, Олександрійська, Антіохійська, Албанська, Болгарська церкви та Православна церква Чеських земель і Словаччини використовують у богослужбовій практиці новий юліанський календар. Вони перейшли на оновлений юліанський календар у 1923 році і тепер Різдво у них співпадає зі світським 25 грудня.
Щодо України, то перші спроби церкви перейти на новий календар були здійснені у 20-х роках ХХ століття, ще до німецької окупації.
«12 лютого 1918 року Українська Народна Республіка ухвалила закон, згідно з яким було впроваджено григоріанський календар та здійснено переведення годинників на середньоєвропейський час. На контрольованій більшовиками території перехід на новий календар відбувся місяцем раніше – календар було впроваджено декретом Раднаркому від 26 січня 1918 року, згідно з яким після 31 січня настало відразу 14 лютого. Про зміну церковного календаря не йшлося, — пояснює у коментарі StopFake дослідниця радянського суспільства, кандидатка історичних наук Оксана Клименко, – У 1923 році з ініціативи Вселенського патріарха Мелетія IV у Константинополі відбувся конгрес, на якому було прийнято так званий новоюліанський календар. Відповідно до цього календаря, православні святкували Різдво разом із католиками, тобто 25 грудня. Цю реформу благословив російський патріарх Тихін. Проте більшість священиків і вірян продовжували дотримуватися старого стилю. Радянська влада також була зацікавлена, щоби церква повністю перейшла на новий календар. Аж до кінця 20-х років у СРСР Різдво офіційно святкувалося 25 грудня за новим григоріанським календарем, а 7 січня було звичайним робочим днем. У 1929 році в рамках антирелігійної кампанії радянська влада скасувала вихідні дні, які припадали на релігійні свята, і по суті заборонила святкування Різдва».
Історик Олександр Зінченко у своїй статті «Неправильне Різдво. Який календар (НЕ) бреше?» опублікував радянський календар за 1928 рік, на якому видно, що дати 25 та 26 грудня підписані «Різдво» та позначені як офіційні вихідні дні.
Дослідниця Оксана Клименко звертає увагу на те, що порівняння актуальних нині для України дискусій щодо відзначення Різдва разом із усім світом 25 грудня та німецької окупаційної політики на місцях є відвертою маніпуляцією.
Щодо оголошення в газеті «Дніпропетровська газета», Оксана Клименко пояснює: «У рамках антирадянської пропаганди німецьке командування підтримувало релігійне життя на окупованій території України. Справді, відомі випадки, коли окупаційна влада у деяких містах вимагала святкувати Різдво за григоріанським календарем, тобто 25 грудня. Однак, як показують дослідження повсякденного життя в період окупації, люди святкували Різдво як за старим, так і за новим стилем».
Раніше StopFake спростовував фотофейк, на якому жителі Львова нібито «радісно вітають» нацистів-«визволителів».
