У статті у розділі «Думки» на сайті The Hill професор Олександр Мотиль не стверджував, що Україна могла перебільшити свої втрати, щоб отримати більше допомоги від Заходу. У матеріалі автор використовує дані двох джерел — аналітика @UkraineMatters і американського Інституту вивчення війни та власні розрахунки, щоб спростувати наративи Кремля і його західних однодумців про те, що Росія захоплює величезні території України і що українці, хоч і опираються відчайдушно й навіть героїчно, роблять це безрезультатно. Мета цього наративу, на думку автора, — змусити Україну та її союзників негайно погодитись на будь-яку мирну угоду.
Низка прокремлівських ресурсів поширила неправдиву інформацію про те, що нібито українська влада могла надати неправильну інформацію про втрати, щоб отримати більше допомоги від західних союзників.
«Україна могла перебільшити втрати, відчайдушно чекаючи на допомогу від Заходу, який вагається з постачанням як питанням політики», — пишуть пропагандисти, посилаючись на американський сайт The Hill.
8 січня на сайті американського видання The Hill у розділі «Думки» з’явилася публікація Олександра Мотиля під назвою «Підрахунки територіальних придбань Росії в Україні». Відразу зазначимо, що матеріали цього розділу не відображають позицію видання, про що написано червоними літерами над заголовком статті: «Думки, висловлені авторами, є їх власними і не збігаються з думкою The Hill».
Російські ресурси дають активне посилання на статтю професора Мотиля, але в його матеріалі ніде не сказано про те, що українська влада нібито могла перебільшити дані про втрати для отримання більшої допомоги від союзників.
У своїй колонці Мотиль, використовуючи дані з різних джерел, спростовує наратив, який підтримується Кремлем і його попутниками на Заході, мовляв, «могутні збройні сили Росії захоплюють величезні ділянки української території, а бідолашні українці, хоч їх і перевершують за чисельністю, відчайдушно, навіть героїчно чинять спротив – але безрезультатно. І росіяни продовжуватимуть наступати, доки не захоплять Україну». Мета цього наративу, на думку автора, — змусити Україну та її союзників погодитися на будь-яку мирну угоду «сьогодні, бо в майбутньому може стати лише гірше».
Спеціально для західних аналітиків, які продовжують дотримуватися цього наратива, автор наводить дані «українського» аналітика (насправді не українського, а проукраїнського — прим. ред.) @UkraineMatters і американського Інституту вивчення війни про те, скільки територій захопила РФ у 2024 році, щоб за допомогою арифметики переконати їх «у безглузді цього наративу». Отже, виходячи з інформації @UkraineMatters, автор підраховує, що за нинішніх темпів Росії знадобиться 92 роки, щоб захопити лівобережну Україну, а якщо брати дані Інституту вивчення війни, то 58 років.
Мотиль пише, що Росія справді робить поступові успіхи, але ці успіхи не рівнозначні бліцкригу. І при зіставленні цих цифр із поширеним уявленням про Росію як про непереможну військову машину стає ясно, що з цим уявленням щось не так.
На основі даних із цих двох джерел автор підраховує також, скільки солдатів втратить російська федерація за 92 роки прогнозованих бойових дій, щоб захопити територію України на схід від Дніпра — 39 мільйонів (на основі інформації @UkraineMatters) або 25 мільйонів (на основі даних Інституту вивчення війни).
Що ж до абзацу, яким пропагандисти маніпулюють у своїх матеріалах, то його точний переклад звучить так: «Чи говорять ці цифри про те, що Росія непереможна? Навряд, особливо якщо врахувати, що Україна змогла зазнати таких величезних втрат, «відчайдушно» чекаючи на допомогу від Заходу, який проявляє бездіяльність з постачанням у рамках своєї політики».
Як бачимо, автор взагалі не говорить ні про які перебільшені українською владою дані про втрати для отримання великих обсягів допомоги від союзників. На основі наявної інформації автор дійшов висновку, що російську федерацію не можна вважати непереможною, незважаючи на те, що Україна зазнала величезних втрат, а Захід зволікав із постачанням зброї.
На основі викладеної інформації професор Мотиль заявляє, що «Україна та її союзники не повинні погоджуватися ні на які мирні угоди сьогодні, тому що майбутнє для Росії може стати лише гіршим», і запитує, чому західні аналітики продовжують вірити у версію Кремля і «повторювати таку самоочевидну нісенітницю»?
Мотиль також називає деяких ідеологічних і політичних союзників Путіна — прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана і прем’єр-міністра Словаччини Роберта Фіцо, Партію свободи Австрії, «Альтернативу для Німеччини» та деяких республіканців МАГА, а також Ілона Маска, «який розуміється на арифметиці», але, як вважає автор, «він теж потрапляє до цього табору».
Олександр Мотиль робить висновок: «Хороша новина полягає в тому, що цифри не брешуть і що факти зазвичай беруть гору над напівправдою — можливо, не відразу, але з часом».
Журналісти StopFake часто стикаються з матеріалами, в яких для створення фейків навмисне маніпулюють цитатами, взятими з іноземних джерел. Зловмисники сподіваються, що читачі не перевірятимуть оригінал і приймуть заяви пропагандистів за чисту монету. Раніше StopFake аналізував, наприклад, фейкові цитати Черчилля і Сороса.
