За допомогою тестового тампона проводиться забір біологічного матеріалу для подальшого дослідження. Для виявлення активної вірусної інфекції, зокрема й COVID-19, найчастіше використовують молекулярний тест (наприклад, ПЛР) або тест на антиген. В якості зразка обидва тести вимагають взяття стерильним тампоном мазків із носоглотки. Серологічні дослідження (тести на антитіла), при яких вивчається кров, здатні визначити наявність антитіл, створених імунною системою у відповідь на вірус.
Користувачі мережі поширюють інформацію про те, що тестовим тампоном нібито можна діагностувати тільки бактерію, але не вірус. Також на розповсюждуваному в мережі колажі зазначено, що за допомогою тестового тампона “легко і просто переносити вірус”, – тобто заразити людину під час маніпуляції. “Вірус – це позаклітинна форма існування, і для його виявлення потрібно досліджувати аналіз крові”, – стверджується в публікаціях.
Твердження про те, що за допомогою тестового тампона нібито можна діагностувати тільки бактерію, але не вірус, є помилковим. Насправді ж за допомогою тестового тампона проводиться тільки забір біологічного матеріалу для подальшого дослідження. Це може бути мікроскопічне дослідження, бактеріологічний посів, тест на антиген, аналіз методом ПЛР (полімеразної ланцюгової реакції) або інші методи діагностики.
У разі захворювань горла, викликаних бактеріальною інфекцією, застосовується бактеріологічний посів, або менш точний тест на антиген, а в деяких випадках – молекулярний тест (наприклад, ПЛР).
Для виявлення активної вірусної інфекції, в тому числі і COVID-19, найчастіше використовують молекулярний тест (ПЛР) або тест на антиген. У якості зразка обидва тести вимагають взяття мазків із задньої частини носа або горла.
На сьогодні ПЛР-тести є “золотим стандартом” у визначенні SARS-CoV-2. Це молекулярний тест, який визначає наявність РНК вірусу, тобто його генетичний матеріал. Зразок секрету відправляється в лабораторію, де за допомогою спеціальних реагентів виявляють фрагменти вірусу і перетворюють генетичний матеріал на дволанцюгову ДНК для копіювання. Потім з отриманої ДНК створюють мільйони копій, що дозволяє ідентифікувати патоген. Результати ПЛР майже на 100% точні для виявлення інфікованих людей.
За допомогою тестів на антигени також можна встановити присутність патогена. Цей тест дозволяє виявити специфічні білки вірусу в досліджуваному зразку. Для цього зразок секрету з носоглотки змішують з розчином, який вивільняє певні вірусні білки. Потім цю комбінацію наносять на паперову смужку, яка містить спеціально розроблені антитіла, оптимізовані для зв’язування білків вірусу, якщо вони присутні. Хоча тести на антигени зручні у використанні і швидко дають результат, вони можуть не виявити ранню стадію COVID-19 з низьким вірусним навантаженням.
Серологічне дослідження (тести на антитіла) також застосовуються для діагностики COVID-19. Матеріалом зразка для цього тесту слугує кров. За допомогою тесту на антитіла можна визначити кількість антитіл, вироблених імунною системою у відповідь на SARS-CoV-2. З огляду на те, що розвиток антитіл може вимагати кількох днів або тижнів, цей метод не використовується для діагностики активної інфекції COVID-19. Це дослідження показує, чи була людина заражений вірусом в минулому. Центри з контролю і профілактики захворювань США рекомендують застосовувати цей метод діагностики виключно для дослідження громадської охорони здоров’я і моніторингу пандемії COVID-19. Серологічні тести можуть ідентифікувати людей, які вилікувалися від COVID-19, таким чином, допомогти вченим і експертам у сфері охорони здоров’я краще зрозуміти епідеміологію людей із SARS-CoV-2 та груп населення з підвищеним ризиком зараження.
Неправдиву інформацію про те, що за допомогою тестового тампона нібито можна заразити людину, StopFake.org неодноразово спростовував – про те, що в тесті на коронавірус знайшли чип, що ПЛР-тести на COVID-19 нібито можуть бути заражені пріонами і що тести на COVID- 19 начебто містять в собі оксиран, який викликає рак.
