Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
«Вести» випустили сюжет із гучним заголовком: «Світова преса визнала: хіматак у сирійській Думі не було». У сюжеті йдеться про таке:
«Зарину в сирійській Думі не було, відео із госпіталю є сфабрикованим. Такі заяви пролунали від американських і британських журналістів. Початок поклала публікація розслідування у виданні The Intercept, яке стало своєрідним наступником WikiLeaks. Згодом деталі підхопив продюсер телеканалу BBC, який у своєму Twitter підкреслив: він упевнений, що відео від активістів із “Білих касок”, зафільмоване нібито відразу після хіматаки в Думі, є всього лише постановкою».
Висловився з цього питання і прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков. ТАСС передає його слова так:
«Росія із самого початку стверджувала про інсценування хімічної атаки в сирійському місті Дума. На це звернув увагу прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков, коментуючи заяву продюсера Бі-бі-сі Ріама Далата про те, що нібито застосування хімічної зброї в Думі, яке відбулося у квітні минулого року, насправді було постановкою.
“ Це збігається з нашими експертними висновками”, – сказав Пєсков, нагадавши, що “з самого початку аналогічна точка зору висловлювалася нашими експертами”. “Дуже багато зйомок, зроблених зокрема й ‘Білими касками’, мали і мають провокаційний, постановочний характер ”, – сказав представник Кремля».
Насправді ні The Intercept, ні BBC не заперечували факт застосування хімічної зброї в Думі.
Розслідування The Intercept
9 лютого в мережевому виданні The Intercept була оприлюднена стаття відомого журналіста Джеймса Харкіна, котрий писав про сирійську війну для The Guardian, GQта інших видань. Харкін відвідав місто Дума через три місяці після хімічної атаки, коли місто вже перейшло під контроль режиму Асада. Окрім іншого, він намагався з’ясувати обставини зйомок відеосюжету про наслідки хімічної атаки: розташування тіл і скинутих на місто контейнерів із отруйною речовиною здавалося йому не цілком природним. Місцеві мешканці, з якими він розмовляв, або заперечували той факт, що контейнери переміщували, або говорили, що це було зроблено заради безпеки чи щоб зробити кадри більш ефектними. Харкін зазначає, що в останньому випадку автори відео діяли собі на шкоду, оскільки через це виникли підозри, ніби відео було постановочним і зробленим зумисно з метою звинуватити сирійський уряд.
Харкін згадує проміжний звіт Організації із заборони хімічної зброї, в якому йдеться про виявлені сліди хлору в пробах, взятих на місці атаки. Він посилається на думку одного зі своїх співрозмовників, прихильника сирійської опозиції, про те, що хімічна атака в Думі була, але хлор міг бути використаний як зброя залякування, а не задля масового вбивства, оскільки цей важкий газ, на відміну від смертоносного зарину, можна вчасно побачити, відчути його запах і втекти із зони зараження. Втім, хлор міг накопичуватися у підвалах, де жителі ховалися від бомбардувань, і стати причиною смертельних отруєнь.
Деякі зі співрозмовників Харкіна, втім, стверджували, що хімічної атаки в Думі не було взагалі, але він пов’язує такі заяви з атмосферою страху в захопленому режимом Асада місті, де на кожному кроці – агенти асадівскіх служб безпеки, які розшукують «терористичні осередки»; жителям було заборонено полишати місто. Пише він і про засекречені політичні в’язниці, у яких зазнають катувань або навіть назавжди зникають не тільки повстанці та опозиціонери, а й звичайні громадяни.
Якщо ж мова йде про «повністю постановочний» характер відео «Білих касок», то ця версія згадується у статті Харкіна тільки в зв’язку із заявами представників Росії, зокрема, Сергія Лаврова і телеканалу «Звезда». Пише Харкін і про прес-конференцію російської делегації в ОЗХЗ за участю сирійського хлопчика, кадри з яким потрапили до відеоролика, і його батька. Хлопчик сказав, що жодного отруєння у нього не було, його просто привели в лікарню і для чогось облили водою зі шланга, а його батько заявив, що не було і самої хімічної атаки. Оцінку цій позиції Харкін не дає. (Про те, навіщо хлопчика поливали водою і чому це відео не має стосунку до «Білих касок» див. нижче)
Заява продюсера BBC
Незабаром після виходу статті Харкіна продюсер Бі-бі-сі Ріам Далаті написав у твіттері, що може довести постановочний характер відео, знятого в лікарні міста Дума, та зазначив, що у лікарні ніхто не помер від отруєння. Пізніше він закрив доступ до свого Твіттеру для усіх, окрім обраних користувачів, але твіт зберігся у кеші Google.
Далаті погоджується із думкою Харкіна щодо «пропагандистської цінності» відео з Думи, а потім додає, виділяючи великими літерами особливо важливий момент: «АТАКА БУЛА, зарин не застосовувався, нам доведеться дочекатися, поки ОЗХЗ підтвердить, чи був застосований хлор або щось іще. Але все інше, що пов’язане з атакою, є штучно створеним задля досягнення максимального ефекту».
Втім, не всі експерти поділяють скептичну оцінку відео, знятого в лікарні в Думі. Так, співзасновник Conflict Intelligence Team Руслан Левієв писав незабаром після подій, коментуючи сюжет з уже згаданим сирійським хлопчиком:
«Ознаки отруєння хімічною зброєю можуть проявитися не відразу. Якщо вони не проявилися негайно ж, це ще не означає, що людина не постраждала, що вона не перебувала у зоні ураження. Тим більше це важче зрозуміти, коли людина знаходиться в стані шоку, в екстремальній ситуації. Тому, звичайно, рятувальники застосовують профілактичні заходи до всіх, хто міг опинитися у зоні ураження: знімають потенційно заражений одяг і обливають водою. І звичайно ж, особлива увага приділяється дітям, їх у першу чергу обливають водою. Не тільки тому, що дитячий організм є слабшим і більш сприйнятливим до хімічної зброї, а й тому що діти банально нижчі зростом, а чим нижче – тим більша там концентрація отруйної речовини».
Відзначимо, що це відео зняте не «Білими касками», лише один із представників цієї організації був на місці подій і потрапив у кадр.
Також варто зазначити, що хоча в госпіталі насамперед переймалися долею тих, хто ховався у підвалі (адже там повинен був зібратися газ), більшість жертв постраждало не там. Як з’ясував The Intercept, балон упав на один із верхніх поверхів, у нього зірвало клапан, після чого хлор скупчився в кімнаті і концентровано пішов униз через вікна і сходовою кліткою. Місцеві мешканці, відчувши запах хлору, зробили те, що передбачено робити в разі застосування хлору, який, як відомо, є важчим за повітря – побігли на горішні поверхи. Навіть до другого поверху добігли тільки лічені люди.
Далаті не вперше заявляє, що, на його думку, багато фото і відео, які свідчать про військові злочини у Сирії, спеціально поставлені для більшої ефектності. У квітні минулого року він написав у Twitter: «Як же я втомився від активістів і повстанців, які використовують тіла мертвих дітей для емоційних постановочних кадрів, розрахованих на західну публіку. А потім вони дивуються, чому серйозні журналісти ставлять під сумнів частину їхніх історій».
Згодом Далаті видалив цей твіт. Пояснюючи своє рішення, він зазначив, що його слова не мають прямого стосунку до двох фотографій, якими він проілюстрував твіт.
Таким чином, Далаті не ставить під сумнів те, що режим Асада застосовував хімічну зброю, і те, що у відео і на світлинах, поширених «Білими касками» і сирійською опозицією, тіла справжніх жертв. Він обурюється лише тим, що сирійці, на його думку, замість того, аби неупереджено фіксувати наслідки атак, створюють ефектні мізансцени. Причому ця заява зовсім не є позицією BBC, як це зображають російські телеканали, а лише висловлює власну думку.
Телеканал «Дождь» повідомив у своєму Telegram-каналі:
«У “Бі-бі-сі” підтвердили нам, що Ріам Далаті дійсно працює у корпорації. “Продюсер висловлював свою власну думку щодо деяких відеоматеріалів, які з’явилися після атаки, але він не говорив, що самої атаки не було”».
Зазначимо, що експерти міжнародної групи Bellingcat також дійшли до висновку, що в Думі відбулася атака з використанням хлору, а повідомлення про застосування зарину є недостовірними. Але ті ж експерти згадують про факти застосування зарину в Хан-Шейхуні у квітні 2017 року і в Саракебе у лютому 2018 року. Щодо цих атак ні Харкін, ні Далаті нічого не пишуть.
Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
