Джерело: The Insider
Кореспондент російського Першого каналу Михайло Акінченко, розповідаючи про телефонну розмову Дональда Трампа та Володимира Путіна, намагався пояснити, чому не досягнуто згоди про повне припинення вогню:
«Ключовим питанням телефонної розмови двох лідерів, як відомо, стало припинення вогню, поки що лише часткове: йшлося про відмову завдавати ударів по енергетичній інфраструктурі. Як наголосили у Кремлі, цю ініціативу висунув Дональд Трамп, і Володимир Путін її підтримав. На відміну від повномасштабного припинення вогню по всій лінії фронту завдовжки 2000 км, об’єкти енергетики проконтролювати набагато простіше. Переконатися в сумлінності заяв представників київського режиму про прагнення до миру буде явно не зайвим, йдеться в заяві: <…>„… З російської сторони позначено низку істотних моментів, що стосуються забезпечення дієвого контролю за можливим припиненням вогню по всій лінії бойового зіткнення, необхідності припинення примусової мобілізації в Україні та переозброєння ЗСУ. Відзначено також серйозні ризики, пов’язані з недоговороспроможністю київського режиму, який вже неодноразово саботував та порушував досягнуті домовленості”.
Ця сама недоговороспроможність яскраво проявилася вже в перші дні з початку спеціальної військової операції. 28 лютого 2022 року на прохання президента Франції Москва погодилася на негайне припинення вогню під час перших переговорів, які відбувалися у білоруському Гомелі. Проте українська сторона припиняти бойові дії не стала, пояснивши тоді, що не може контролювати свої ж військові формування. І тепер немає жодної гарантії, що цей фокус київський режим не намагатиметься провернути знову».
28 лютого 2022 року відбулася телефонна розмова Емманюеля Макрона та Володимира Путіна, про яку пресслужба Єлисейського палацу повідомляла:
«Президент Республіки повторив прохання міжнародної спільноти зупинити російський наступ на Україну і знову заявив про необхідність негайного припинення вогню.
З початком переговорів між російською та українською делегаціями Президент Республіки закликав до дотримання на місцях таких умов:
– припинення всіх видів воєнних ударів і наступальних дій, спрямованих на цивільне населення та житлові райони;
– збереження всієї цивільної інфраструктури;
– забезпечення безпеки шляхової мережі, зокрема, дороги на півдні Києва.
Президент Путін підтвердив свою готовність взяти на себе зобов’язання щодо цих трьох пунктів».
У свою чергу, в офіційному повідомленні Кремля про цю розмову припинення вогню взагалі не згадувалося:
«Під час тривалої телефонної розмови, що відбулася з ініціативи французької сторони, Володимир Путін і Президент Французької Республіки Емманюель Макрон провели серйозний і ґрунтовний обмін думками з усіх аспектів ситуації навколо України.
Із французької сторони було викладено відомі погляди щодо спеціальної військової операції із захисту Донбасу, що здійснюється Росією, і висловлена надія на якнайшвидше врегулювання нинішнього конфлікту через діалог і переговори з Києвом.
Володимир Путін підкреслив, що таке врегулювання можливе лише за безумовного урахування законних інтересів Росії у сфері безпеки, включаючи визнання російського суверенітету над Кримом, вирішення завдань щодо демілітаризації та денацифікації української держави та забезпечення її нейтрального статусу. При цьому наголошувалося, що російська сторона відкрита до переговорів із представниками України й розраховує, що вони приведуть до результатів, пошук яких ведеться.
Президент Росії звернув особливу увагу на те, що російські Збройні Сили не загрожують мирним жителям і не завдають ударів по цивільних об’єктах. Загроза походить від українських націоналістів, які використовують цивільне населення як живий щит, спеціально розміщують ударні системи зброї в житлових кварталах і посилили обстріл міст Донбасу.
Володимир Путін і Емманюель Макрон домовилися залишатися в контакті».
«Готовність взяти на себе зобов’язання», висловлена в телефонній розмові з Макроном, — явно не те саме, що згода на припинення вогню, особливо якщо взяти до уваги, що в тій самій розмові Путін висунув завідомо неприйнятні умови, зокрема, «демілітаризацію та денацифікацію» України, що фактично означало капітуляцію і демонтаж української держави.
Фактичних кроків щодо припинення вогню Росія в лютому 2022 року не робила. Радник очільника офісу Президента України Михайло Подоляк 28 лютого, інформуючи про завершення першого раунду переговорів у Гомельській області, повідомив, що основною метою зустрічі було питання припинення вогню та бойових дій. Домовленості так і не було досягнуто.
Теза про те, що Україна нібито не контролює свої ж Збройні сили, мабуть, взята із заяви Марії Захарової на брифінгу 3 березня 2022 року:
«… Тієї самої держави, націоналістичні сили якої заражені націоналістичною бацилою, яка не може контролювати і вирішити власну криваву внутрішню кризу багато років, чиї політичні діячі мають два, три громадянства і взагалі не мають уявлення про національні інтереси».
Ніяких тверджень української сторони про нібито непідконтрольні центру Збройні сили, зрозуміло, не було. Навпаки, на припиненні вогню наполягала саме українська сторона.
Короткі заяви сторін про телефонну розмову, що відбулася у вівторок, суттєво суперечать одна одній. Так, у кремлівському повідомленні сказано, що «ключовою умовою для недопущення ескалації конфлікту та роботи у напрямку його вирішення політико-дипломатичним шляхом має стати повне припинення іноземної військової допомоги та надання розвідувальної інформації Києву». В заявах американської сторони питання про іноземну допомогу Києву не згадується взагалі, а Трамп в інтерв’ю Fox News після розмови з Путіним окремо підкреслив, що допомога Україні не обговорювалася.
Джерело: The Insider
