Газопроводи на території Польщі та України не будувались за кошти Росії, адже витрати СРСР на це будівництво не були «власними коштами Росії», як це стверджує Путін. Крім СРСР, також це будівництво фінансувалося країнами-партнерами з Центральної та Західної Європи, а також з Балкан.
Президент РФ Володимир Путін на форумі «Російський енергетичний тиждень» заявив, що газопроводи, які проходять територією Польщі та України, збудувала Росія за власні гроші. «Підвищується геополітичне значення газових систем — вони проходять територією Польщі, «Ямал-Європа» — територією України (два потоки), все свого часу побудувала Росія за свої гроші», — заявив Путін.
Про це також повідомили російські медіа Московский Комсомолец, Eurasia Daily, РЕН ТВ, Известия та інші.
Заява Путіна не відповідає дійсності. Через Україну проходять чотири великі газопроводи, якими здійснюється експорт російського газу на захід та південь Європи: газопровід «Союз», газопровід Уренгой — Помари — Ужгород, газопровід Єлець — Кременчук — Кривий Ріг та газопровід Ананьїв — Тирасполь — Ізмаїл.
Газопровід «Союз» проходить через територію Росії, Казахстану та України. Його пропускна спроможність — 26 млрд м3 природного газу на рік. Попри заяви Путіна, газопровід «Союз» СРСР побудував у 1975-79 роках спільно з Болгарією, Угорщиною, НДР, Польщею, Румунією та Чехословаччиною – у рамках освоєння Оренбурзького газоконденсатного родовища («Оренбурзька угода»). Про це йшлося й на сайті російського «Газпрому».
Газопровід Уренгой — Помары — Ужгород був побудований СРСР у 1983 році для постачання природного газу у Центральну та Західну Європу з родовищ Західного Сибіру. Але він був побудований не на гроші Радянського Союзу, а на кредити західноєвропейських (ФРН) та японських банків, видані під виручку від наступних поставок природного газу. У липні 1981 року консорціум німецьких банків на чолі з Deutsche Bank і AKA Ausfuhrkredit GmbH погодився надати 3,4 млрд німецьких марок у вигляді кредитів для будівництва компресорних станцій. Пізніше були підписані угоди з групою французьких банків і японським експортно-імпортним банком.
Газопровід Єлець — Кременчук — Ананьїв — Ізмаїл обслуговував країни Балканського регіону (Туреччина, Болгарія, Греція та Македонія) з Ямбурзького родовища. Ланками цього газопроводу стали напрямки Єлець — Кременчук — Кривий Ріг, Кременчук — Ананьїв — Богородчани, Ананьїв — Тирасполь — Ізмаїл. Їхнє будівництво відбувалося ще у 1980-х роках. На це витрачалися кошти не РФ, а СРСР, до складу якої вона входила у якості лише однієї з союзних республік. До того ж, добудова додаткових компресорних станцій відбувалася вже після розпаду СРСР і за спільний кошт (КС Тарутино збудована на замовлення українсько-російсько-турецького СП «Газтранзит»).
Спорудження ще одного потужного газопроводу в бік Балкан — Шебелинка — Дніпропетровськ — Кривий Ріг — Ізмаїл — розпочалося у 1975 році. Він також будувався за кошти СРСР, усі надбання якого Путін вже звично намагається приписати Росії.
У Польщі існують два великі газопроводи, але російський газ транспортується лише одним з них: Ямал — Європа. Його планування розпочалося у 1992 році, підписання міжурядової угоди між Росією, Білоруссю і Польщею відбулося у 1993 році. «Газпром» володіє та управляє лише російською та білоруською ділянками газопроводу, а EuRoPol Gaz та WINGAS є власниками польської та німецької ділянок відповідно.
Інший газопровід, Baltic Pipe, який проходить Польщею, офіційно відкрили 1 жовтня 2022 року і ним йде лише норвезький газ. Газогін має потужність транспортування газу до 10 млрд м³/рік.
Раніше Путін вже поширював «газові» фейки. Так у жовтні 2021 року він говорив про зношеність української газотранспортної системи, яка нібито може «луснути» від збільшенням обсягів прокачування. Радниця міністра енергетики України Лана Зеркаль спростувала ці звинувачення.
