Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
Програма «Время» без будь-якого свіжого інформаційного приводу присвятила розлогий сюжет міністру закордонних справ Канади Христі Фріланд. Автор сюжету Юрій Ліпатов розпочинає з розповіді про візит канадської делегації до меморіального музею Освенцим у 2016 році:
«Фріланд, ймовірно, почувалася в «Аушвіці» особливо важко, оскільки вона знала: її дід Михайло Хом’як був серед тих, хто в роки Другої світової війни обслуговував нацистський режим, сприяючи тому, що відбувалося в цьому концтаборі.
Логічним було б поспівчувати нинішньому міністру закордонних справ Канади – адже онучка Хом’яка не несе відповідальності за його дії. Якби не одне «але»: Христя Фріланд не просто намагається приховувати минуле своєї родини, вона публічно брехала про це минуле, що, власне, для політика такого рівня ще не так давно у західному світі вважалося самогубством».
На сайті «Первого канала» сюжет має таку назву: «Міністр закордонних справ Канади намагалася приховати, що її дід був нацистом і пов’язаний з концтабором «Аушвіц»».
Почнемо з того, що до концтабору дід Фріланд Михайло Хом’як ніякого стосунку не мав. Був він редактором краківської україномовної газети. Цілком лояльної до окупаційного режиму, яка публікувала панегірики Гітлеру та антисемітські пасквілі. Ось тільки Фріланд ніколи цього не приховувала.
За зразок брехні Фріланд Ліпатов намагається видати такий абзац з її есе: «Мої бабуся і дідусь по материнській лінії втекли із Західної України після того, як Гітлер і Сталін підписали пакт про ненапад у 1939 році. Вони вважали себе політичними вигнанцями, що несуть відповідальність за збереження ідеї незалежної України». І тут-таки починається викриття: «Насправді Михайло Хом’як не був ніяким «політичним вигнанцем», він був переконаним українським ультранаціоналістом, який поділяв нацистські погляди. І з Європи до Америки він утік не в 1939-му, а в 1945-му, після розгрому Третього Рейху, якому вірно служив».
Але спростовує він зовсім не те, про що писала Фріланд. Вона не говорила, що її дід у 1939 році втік до Америки. Він утік з тієї частини Західної України, яка була приєднана до СРСР, і опинився в окупованій нацистами Польщі, де і став редактором газети. Фріланд можна було б дорікнути тим, що вона змовчала щодо ганебного епізоду з біографії діда, якби не одна обставина, яку побіжно згадує і сам Ліпатов: вона особисто брала участь в підготовці історичного дослідження про Хом’яка і його газету.
Ліпатов розповідає: «Коли інформація стосовно того, що міністр Фріланд брехала — тобто не просто не говорила про нацистське минуле дідуся, а свідомо вказувала недостовірні факти — стала загальновідомою, трапився скандал. Стаття в канадській газеті The Globe and Mail від березня 2017 року: «Пані Фріланд ніколи не зізнавалася у тому, що її дід співпрацював з нацистами, а в понеділок виступила з припущенням, що це твердження — продукт дезінформаційної кампанії Росії. І знову брехня. Яка ж це може бути “дезінформація”, тим більше російська, якщо про те, що Михайло Хом’як — нацистський колабораціоніст розповів не хто інший, як його небіж, канадський історик Джон Пол Химка! А Христя Фріланд сама, особисто допомагала родичу вивчати дідусеві архіви».
«Свідомо недостовірні факти» існують виключно в інтерпретації програми «Время». А ось історику Джону Полу Химці, до слова, не племіннику, а зятю Хом’яка, Фріланд не просто допомагала вивчати архіви, а й була співредактором його статті, опублікованої в науковому журналі Journal of Ukrainian Studies ще у 1996 році.
У тій же статті в Globe and Mail йдеться про те, що за словами дочки Хом’яка, він у Кракові вів подвійну гру: разом з усією редакцією газети допомагав антинацистському підпіллю. Зокрема, в типографії газети друкували фальшиві документи для підпільників. Втім, Химка зазначає, що ці дані «фрагментарні та однобічні».
Слова Фріланд щодо російської пропаганди, вочевидь, стосуються спроби звинуватити її у приховуванні фактів, які насправді були давно оприлюднені, причому за її ж участі. Звинувачення з’явилися на проросійських англомовних сайтах невдовзі після її призначення на пост міністра закордонних справ у січні 2017 року; Москва була незадоволена проукраїнською позицією нового міністра. Абзац, котрим попрікає Фріланд програма «Время», узятий зі статті «Моя Україна», опублікованої на сайті інституту Брукінгса у травні 2015 року. Дід там згадується лише побіжно, не названо навіть його ім’я. Незважаючи на зусилля проросійських пропагандистів, великого скандалу в Канаді не сталося, про відставку Фріланд мова серйозно не шла.
Залишається таємницею, чому програма «Время» раптом вирішила повернутися до мертвонародженого минулорічного скандалу: в останні дні Фріланд не робила публічних заяв, які могли б викликати гнів російської влади. Навпаки, напередодні оприлюдненя сюжету вона розкритикувала рішення Дональда Трампа вийти з угоди щодо ядерної програми Ірану.
Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
