Декларація ЮНЕСКО про захист генома людини стосується клонування, а не імунізації. Вакцина проти COVID-19 не змінює ДНК.
Український антивакцинатор Остап Стахів поширив чергове дезінформаційне відео про пандемію COVID-19. Цього разу Стахів заявив, що в 1997 році ООН ухвалила декларацію, яка начебто забороняє вакцинацію. Стахів стверджує, ніби ООН і всі країни-підписанти визнали, що втручатися в геном людини не можна, навіть якщо це буде вигідно певній державі або окремій групі осіб, але «наразі цим правом нехтують». У відео повідомляється, що всі «укольчики», які зараз проводяться, «втручаються в геном людини» і нібито декларацію ООН «можна використовувати як аргумент проти примусової вакцинації від COVID-19».
Документ, про який йде мова на відео, не має нічого спільного з імунізацією людини. Загальна декларація про геном людини та права людини, ухвалена на 29-й Генеральній конференції ЮНЕСКО в 1997 році, стосується питань біоетики. Це один з перших міжнародних інструментів, мета якого – закласти основу для захисту людини та людського генома від неетичного і несправедливого використання генетичної інформації. Документ стосується не вакцинації, як про це стверджують в дезінформаційному ролику, а клонування людини.
Є два види клонування організму. Терапевтичне клонування – це технологія отримання певних людських клітин, генів та інших тканин, які не призводять до появи нової людини. Цей метод діє на благо людства, дозволяючи, наприклад, відновити шкірний покрив у жертв пожеж або ж регенерувати спинний мозок у жертви аварії.
Другий вид клонування – це репродуктивне клонування, яке передбачає створення цілого живого організму, генетично ідентичного організму-донору. При репродуктивному клонуванні відтворений з початкової клітини ембріон знову поміщається в середовище матки, де він може імплантуватися і розвиватися. Саме цей вид клонування і викликав серед наукової співльноти дебати про етичність його застосування.
Необхідність створення інструментарію для регулювання використання людського генома в наукових дослідженнях назріла після першої успішної спроби клонування ссавця. Відтоді як в 1996 році була клонована овечка Доллі, питання про те, чи слід заборонити або продовжувати експерименти з клонуванням людини з метою виробництва потомства (репродуктивне клонування) стало предметом міжнародних дебатів.
Це призвело до того, що в 1997 році ЮНЕСКО за допомогою декларації про геном людини було сформульовано основи біоетики. В організації вважають, що клонування людини може використовуватися для виведення «покращених» людей, тим самим порушуючи принципи людської гідності, свободи і рівності. Таким чином, Декларація ЮНЕСКО засуджує клонування людини з метою виробництва потомства (репродуктивне клонування). Також документ встановив універсальні етичні стандарти для генетичних досліджень. Жодних аспектів вакцинації людини або будь-яких інших питань, крім клонування, документ не торкався.
Говорячи про вакцинацію проти COVID-19 важливо пам’ятати, що ДНК і мРНК – це різні речі як за своєю будовою, так і за функціями. мРНК не може приєднуватися або комбінуватися з ДНК людини, щоб змінити генетичний код. мРНК не проникає в ядро клітини, де знаходиться ДНК, і, відповідно, ніяк з нею не взаємодіє. Вакцини мРНК проти COVID-19 працюють не з генами, а з природним захистом організму з метою безпечно розвинути імунітет до хвороб.
Детально про принципи дії мРНК-вакцин StopFake писав у статті «Наслідки мРНК-вакцинації буде неможливо вилікувати – вона змінює генетичний код людини».
