Комісія ООН розглядала твердження постраждалих про порушення незалежно від особи чи громадянства передбачуваної відповідальної особи. Доповідь стала колективною роботою групи представників демократичних країн, міжнародних організацій, правоохоронних органів. Також наголошується, що Росія відмовилася від співпраці з Комісією.
Росія продовжує політику заперечення фактів і прагне відмежуватися від скоєних її загарбницькою армією злочинів на території України. Для підтримки наративу про «миролюбність» окупантів речниця МЗС Росії Марія Захарова запустила дезінформацію про те, що доповідь комісії Ради з прав людини ООН, присвячена вторгненню Росії в Україну, нібито «підтверджує оцінки Росії щодо політичної ангажованості та відсутності самостійності цього [ООН] механізму. Захарова також заявила, що «експерти навіть не прагнули надати документу об’єктивності та збалансованості».
Російські офіційні особи спеціально маніпулюють даними жовтневого звіту Комісії ООН, в якому наведено результати розслідувань подій у Київській, Чернігівській, Харківській та Сумській областях у лютому-березні 2022 року. У день виходу доповіді Комісії ООН російські медіа взялися розповсюджувати фейк про цей документ, стверджуючи, що ООН нібито «нарешті визнала воєнні злочини України». Цей наратив команда StopFake вже спростувала у матеріалі «Маніпуляція: В ООН «визнали, що Збройні сили України – воєнні злочинці».
Проте вже через кілька днів після виходу звіту Росія змінила риторику і, попри свої попередні твердження про документ Комісії ООН, тепер звинуватила Організацію в «упередженості», «ангажованості» та «відсутності незалежності». Ці твердження є дезінформаційними, адже складанням звіту займалася група незалежних розслідувачів із різних країн ( пункт 4 ).
Описуючи методологію збору доказів ймовірних воєнних злочинів на території України Комісія повідомила, що керувалася у своїй роботі принципами незалежності, неупередженості, об’єктивності та сумлінності. Навіть більше, окремо наголошується, що Комісія розглядала твердження про порушення незалежно від особи чи громадянства передбачуваної відповідальної особи чи суб’єкта. Тобто ніякої «упередженості» розслідувачі не демонстрували ( пункт 6 ).
Також не може бути жодної мови про «однобокість» доповіді або її «незбалансованість» – доповідь стала колективною роботою групи демократичних країн та організацій. У методології розслідування наголошується, що Комісія після проведення інтерв’ю з постраждалими перевіряла інформацію з наявних первинних та вторинних джерел. Такими джерелами стали матеріали різних державних органів із багатьох країн, фондів та програми ООН, організацій громадянського суспільства, а також ЗМІ. Комісія також наголосила, що вона всіляко взаємодіє з Канцелярією Прокурора Міжнародного кримінального суду та з іншими міжнародними й національними суб’єктами ( пункт 22 ). Це розслідування – колективне і не може вважатися «однобоким», як стверджує Кремль.
Комісія також подала запит на надання масиву інформації та документації, що стосувалися її мандату ( пункт 9 ). І Україна надала всі необхідні дані дослідникам, в той час як Росія проігнорувала заклики ООН до співпраці ( пункт 19-20 ). Саме тому твердження Кремля про «політичну заангажованість» звіту є дезінформацією – адже саме Росія, а не Комісія ООН відмовилася брати будь-яку участь у розслідуванні.
Комісія ООН відвідала 27 українських населених пунктів, під час візитів експерти опитали понад 190 жертв і свідків. Експерти ООН зафіксували два інциденти неналежного поводження України з російськими солдатами. Однак у висновках наголошується, що Комісія знайшла розумні підстави для висновку про те, що в Україні було вчинено цілу низку воєнних злочинів, порушень прав людини та міжнародного гуманітарного права. Російські збройні сили відповідають за переважну більшість порушень, виявлених Комісією, – йдеться у висновках доповіді ( пункти 109-112 ).
