У соціальних мережах сотні лайків набирає черговий фейк про те, що під час Нюрнберзького процесу проти військових злочинів нацистської Німеччини цифрова ідентифікація людини нібито була визнана злочином проти людяності. Цим фактом автори аналогічних публікацій підтверджують так звану «незаконність» загальносвітової практики присвоєння людям таких цифрових документів, як, наприклад, ідентифікаційний код (ITIN у США, СНИЛС в Росії тощо). У постах навіть наводяться посилання на збірники матеріалів, де нібито можна знайти ці обвинувальні акти. Однак на зазначених сторінках немає жодної згадки про цифрову ідентифікацію людини, а сучасний електронно-цифровий документообіг не має нічого спільного з випалюванням порядкового номера на тілі людини гарячим металом.
Міжнародний судовий процес над вищими чинами нацистської Німеччини проводився з 20 листопада 1945 по 1 жовтня 1946 року. Усі матеріали справи, включаючи стенограми судових засідань, обвинувальні акти, дебати, захист і сам вирок, налічують понад дві тисячі сторінок. Зараз усі ці матеріали можна з легкістю знайти в інтернеті у широкому доступі, зокрема і двотомник «Нюрнберзький процес. Збірник матеріалів у 2-х томах» 1954 року видання, на який посилаються у соціальних мережах. Однак на 91, 865, 872 і 873 сторінках, де нібито мають бути матеріали про визнання цифрової ідентифікації «злочином проти людяності», немає жодних згадок про це. На зазначених сторінках опубліковані допит підсудного Папена і заключні промови обвинувачів зі США Томаса Додда і Телфорда Тейлора.
Однак під час Нюрнберзького процесу дійсно згадувалася жахаюча своєю жорстокістю практика таврування людей розпеченим металом. Під час обвинувального вироку перераховувалися численні факти жорстокого поводження нацистських військових з полоненими. Серед іншого мова йшла і про неодноразово фіксовані випадки випалювання або вирізання порядкових номерів на тілах як цивільного населення, так і військовополонених. Трибунал постановив, що таврування полонених таким способом можна порівняти з тортурами і нелюдськими медичними експериментами, які повсюдно проводилися нацистами над ув’язненими: «Тавро має форму гострого кута приблизно в 45 ° при довжині його сторін в 1 см, спрямованого вгору, випалюваного на лівій сідниці … Таке таврування робиться за допомогою ланцета, що є у наявності в кожній військовій частині. Як фарба використовується туш», (стор. 1000).
Однак насильницьке калічення людей нацистськими військовими не має нічого спільного зі світовою практикою цифрового документообігу: у всьому цивілізованому світі за допомогою використання різноманітних, але, в цілому, схожих документів, ведеться облік громадян. Тортури під час Другої світової війни і отримання сучасним поколінням цифрових документів не мають ніяких схожих механізмів і не можуть порівнюватися жодним чином. Більш того, в деяких випадках, якщо цифрові документи на кшталт ІПН, ITIN або СНИЛС суперечать релігійним віруванням громадян, облік може здійснюватися в окремих реєстрах на підставі паспортних даних.
