Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
Первый канал у денному випуску новин повідомляє:
«Російські дипломати стурбовані стрімким зростанням неонацистських настроїв у країнах Заходу.
Різке зростання неонацистських настроїв у країнах Заходу не може не викликати тривоги. Про це говорили сьогодні в Москві на зустрічі журналістів із російськими дипломатами. У центрі особливо пильної уваги – часті спроби переписати історію, випадки расової дискримінації і ксенофобії.
У кінці минулого року сесія Генасамблеї ООН схвалила запропонований Росією проект резолюції про боротьбу з героїзацією нацизму. Водночас проти документа виступили США і Україна. Там, виправдовуючись свободою слова, закривають очі на просто кричущі випадки.
І ось сьогодні посольство Росії у США висловило обурення відкриттям в Чикаго пам’ятника одному з ватажків сумнозвісних “Лісових братів”, вони орудували на території Прибалтики. Наші дипломати назвали це спробою виправдати злочинців Голокосту і фальсифікувати події Другої світової.
“У Росії практично немає сім’ї, яку та страшна війна оминула б стороною, саме тому будь-яку спробу сфальсифікувати історію, піддати ревізії підсумки Другої світової війни, спроби героїзації нацизму, принизити, заперечувати подвиг тих, хто здобув ту велику перемогу, ми пропускаємо в буквальному сенсі слова через себе”, – заявив уповноважений МЗС РФ із питань прав людини, демократії та верховенства права Григорій Лук’янцев».
У сюжеті загадковим є усе – від невизначеного формату заходу, про який розповідають («зустріч дипломатів із журналістами»), до майже повної відсутності конкретних прикладів: згадується лише відкриття пам’ятника в Чикаго неназваному командирові «Лісових братів», невідомо як пов’язаному з нацизмом.
ТАСС пояснює, що це була за «зустріч» – брифінг уповноваженого МЗС з питань прав людини, – але не наводить взагалі жодних конкретних фактів, обмежуючись загальними міркуваннями Лук’янцева:
«Протидія героїзації нацизму і збереження історичної правди залишається обов’язком Росії перед майбутніми поколіннями. Про це заявив у вівторок на брифінгу уповноважений МЗС РФ з питань прав людини, демократії та верховенства права Григорій Лук’янцев.
“Будь-яку спробу фальсифікувати історію, піддати ревізії підсумки Другої світової війни, спроби героїзації нацизму, [спроби] принизити і заперечувати подвиг тих, хто здобув цю велику перемогу, ми пропускаємо в буквальному сенсі слова через себе. Збереження історичної правди – це наш спільний обов’язок перед нинішнім і прийдешніми поколіннями”, – сказав Лук’янцев. <…>
Як нагадав дипломат, раніше Європарламент ухвалив резолюцію про боротьбу з героїзацією нацизму. “Сподіваємося, що її ухвалення свідчить про те, що в Євросоюзі перестануть замовчувати наявні проблеми, ігнорувати тривожні та вкрай негативні тенденції на теренах ЄС, які пов’язані з героїзацією нацизму і фальсифікацією історії, і вживатимуть конкретних заходів задля вирішення наявних проблем”, – сказав він».
Сайт МЗС РФ уточнює, що тема брифінгу – презентація чергової доповіді «Про ситуацію із героїзацією нацизму, поширенням неонацизму та інших видів практики, які сприяють ескалації сучасних форм расизму, расової дискримінації, ксенофобії і пов’язаної з ними нетерпимості». Судячи зі звітів ТАСС і Первого каналу, прикладів поширення неонацизму знайдено небагато.
РИА «Новости» взагалі обходить увагою брифінг Лук’янцева, зате повідомляє, що ж то за пам’ятник було відкрито у Чикаго. У матеріалі під заголовком «Посольство Росії: у США відкрили пам’ятник обвинуваченому в участі у Голокості» йдеться:
«Посольство Росії у США заявило, що в передмісті Чикаго за присутності міністра закордонних справ Литви Лінаса Лінкявічуса відкрито пам’ятник Адольфусу Раманаускасу, обвинуваченому в причетності до Голокосту.
“Єдиною організацією в США, яка протестувала, був Центр С. Візенталя. Цей голос не було почуто ні американською владою, ні так званими правозахисними організаціями, ні численними фондами вивчення Східної Європи (що формують антиросійський порядок денний у Вашингтоні)”, – йдеться в заяві.
Як зазначає посольство, особливий цинізм акції полягав у тому, що за часом вона практично збіглася із Днем пам’яті жертв Голокосту, Йом а-Шоа, і пройшла напередодні Дня Перемоги союзних військ в Європі.
Російські дипломати додають, що в роки війни такі “активісти”, як Раманаускас, склали кістяк каральних і охоронних батальйонів, на совісті яких – знищення всього єврейського населення окупованої Радянської Литви.
Після вигнання Червоною армією німецько-фашистських окупантів з республіки «активісти» продовжили боротьбу як так звані “лісові брати”, займаючись в основному знищенням “колаборантів” – своїх таки литовців, котрі прагнули мирного життя, нагадали в дипмісії.
“Закликаємо офіційний Вашингтон напоумити своїх прибалтійських сателітів, які намагаються нав’язати американському суспільству цінності тих, хто є відповідальним за етнічні чистки. Якщо ще не запізно”, – підсумували в посольстві».
Керівник Союзу борців за свободу Литви – єдиного штабу литовського антирадянського партизанського руху в 1940-50-х роках – Адольфас Раманаускас, відомий також під позивним Ванагас (литовською «сокіл»), – один із шанованих у сучасній Литві героїв. З нацистами він ніколи не співпрацював, під час німецької окупації працював учителем. До «Лісових братів» приєднався у 1945 році, брав участь в боях із частинами НКВС. Редагував підпільні видання «Лісових братів». Керівником партизанського руху став у 1952 році, коли його було вже практично зламано; незабаром після цього вирішив припинити збройну боротьбу. У 1956 році був заарештований і наступного року страчений.
Серед «Лісових братів» були і ті, хто в роки окупації співпрацював із нацистами, але про колабораціонізм Раманаускаса ніяких даних немає.
Ізраїльський історик, «мисливець за нацистами», керівник єрусалимського відділення Центру Симона Візенталя Ефраїм Зурофф згадував про можливу причетність Раманаускаса до геноциду литовських євреїв, але конкретних звинувачень не висунув. За його словами, в перші дні окупації Раманаускас керував повстанською групою у Друскінінкаю, яка боролася як проти німців, так і проти комуністів, «а ці комуністи часто були євреями». Водночас Зурофф обмовився, що про особисту причетність Раманаускаса до вбивств євреїв у нього даних немає. Але навіть сама участь Раманаускаса в повстанському русі під час нацистської окупації документально не підтверджена.
Литовська письменниця Рута Ванагайте, автор скандально відомої книги «Наші», в якій розповідається про співучасть широких мас населення Литви у геноциді євреїв, також виступила з викриттям Раманаускаса. Але звинуватила вона його зовсім не в нацизмі і не в колабораціонізмі, а в тому, що він був таємним агентом НКВД і сприяв розвалу антирадянського партизанського руху. Втім, пізніше Ванагайте вибачилася за свої висловлювання щодо Раманаускаса, назвавши їх «поквапливими і зарозумілими».
Таким чином залишається абсолютно незрозумілим, на яких фактах ґрунтуються заяви Лук’янцева і ЗМІ про «зростання неонацистських настроїв» на Заході.
Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
