Джерело: The Insider
«Вести недели» у сюжеті про успіхи російських військ в Україні повідомили, що «українські солдати навіть під час затишшя здаються цілими підрозділами» і при цьому виявляються дивовижні речі:
«Серед тих, хто склав зброю, за даними російського Міноборони, більше третини перехворіли на гепатит А, п’ята частина — лихоманкою Західного Нілу. Можна зробити висновок, що біолабораторії Пентагону, розташовані в Україні, — ті самі, які курирував син американського президента Хантер Байден, — ставили досліди на солдатах ЗСУ.
„Наведені цифри суттєво перевищують середньостатистичні показники. З урахуванням того, що вказані захворювання активно вивчалися Пентагоном у рамках українських проєктів, є підстави вважати, що військовослужбовці Збройних сил України залучалися як добровольці до експериментів з оцінки переносимості небезпечних інфекційних захворювань”, — зазначив Ігор Кирилов, начальник військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту (РХБЗ), генерал-лейтенант».
Припущення, ніби українських солдатів перед відправкою на фронт заражали інфекційними хворобами, вже саме по собі є абсурдним, так само як і необґрунтоване твердження, що до заражень причетні саме лабораторії Пентагону. Але й вибір вірусів для випробувань, мусимо сказати, є досить химерним.
З якою метою біолабораторії взагалі могли заражати добровольців гепатитом А? Навряд чи з метою розробки вакцини від цієї хвороби: така вакцина вже існує і цілком ефективно застосовується. Розробка ліків теж малоймовірна: хоча специфічного препарату від гепатиту А, він же хвороба Боткіна, немає, наявні методи терапії теж досить ефективні.
Улюблений фейк російської влади – звинувачення США у створенні на території України лабораторій, які розробляють біологічну зброю; у сюжеті «Вестей недели» це не сказано відкритим текстом, проте розповідь про «біолабораторії Пентагону» сприймається як натяк. Але вірус гепатиту А як біологічна зброя абсолютно безперспективний.
У принципі, хвороба, яка на кілька тижнів могла б вивести з ладу противника (симптоми гепатиту А — загальна слабкість, погіршення самопочуття, швидка стомлюваність, больові відчуття в м’язах і суглобах — тримаються до 54 днів), виглядала б перспективно в плані бойового застосування і навіть могла б розглядатися як «гуманна» нелетальна зброя: як правило, хвороба Боткіна закінчується повним одужанням, відновленням функціональності печінки та появою стійкого імунітету. Але у гепатиту А дуже тривалий інкубаційний період – від 14 до 42 днів, у середньому 28), що зводить ефективність такої зброї у бойовій ситуації до нуля. Крім того, гепатит А поширюється через інфіковану їжу та воду, що робить завдання інфікування ворожих солдатів досить складним.
До речі, важко зрозуміти, як саме вдалося встановити, що полонені перехворіли на гепатит А: можна виявити наявність імунітету, але визначити, чим він викликаний — перенесеною хворобою чи вакцинацією, — завдання вкрай складне. Вакцинація від цієї хвороби в Україні широко застосовується.
Лихоманка Західного Нілу, на відміну гепатиту А, розглядалася свого часу як біологічна зброя. Це інфекційна хвороба із летальністю близько 4,5%; у 50% хворих розвивається серозний менінгіт. Поширюється комарами та кліщами, які, своєю чергою, отримують вірус від перелітних птахів (передача від людини до людини неможлива); інкубаційний період зазвичай 3–6 днів, хвороба починається з різкого підвищення температури до 38–40 °C. Але її застосування в бойових умовах практично нереальне, оскільки вакцини від цієї хвороби не існує; якщо якимось чином випустити заражених комах у районі лінії фронту, врятувати солдатів своєї армії від інфекції буде неможливо. 2012 року головний науковий співробітник Центру міжнародної безпеки ІСЕМО РАН професорка Наталія Калініна писала в «Российской газете»:
«Вірогідність застосування біологічної зброї (БЗ) близька до нуля. Зараз немає сенсу використовувати БЗ, як і немає, власне, самої біологічної зброї. <…> У період до і після Другої світової війни багато розвинених країн мали програми з розробки біологічної зброї та технології її виробництва. Основні види БЗ – це сибірка, чума, холера, лихоманка Західного Нілу, лихоманка Лассо тощо. Але жодна країна її не застосувала навіть під час війни, оскільки біопатоген не розрізняє „своїх і чужих”, а наслідки його застосування погано передбачувані. <…>
При цьому біологічна зброя є дуже незручним інструментом для тероризму. Біологічний теракт, тим паче глобального масштабу, є малоймовірним. Хоча спроби були. Наприклад, такий акт намагалася здійснити секта Аум Сінріке — ще до газової атаки у токійському метро. Сектанти заражали чумою бліх і розсіювали їх у міському середовищі. Але результатів не досягли. У світі давно існує багато терористичних організацій, зокрема цілком заможних. Попри це, створити та ефективно застосувати біологічну зброю ще нікому не вдалося».
В Україні лихоманка Західного Нілу зустрічається вкрай рідко; за літо 2021 року виявлено всього 5 випадків, причому один із хворих заразився в Камеруні. Заява, ніби на неї перехворіли 20% полонених солдатів, виглядає абсолютно фантастичною: щоб у це повірити, довелося б припустити, що в полон чомусь масово здаються саме ті солдати, які брали участь у «випробуваннях”.
Джерело: The Insider
