Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
Представник МЗС Марія Захарова на брифінгу звинуватила висланих із Росії дипломатів у свідомому порушенні російських законів. В принципі, стаття 9 Віденської конвенції про дипломатичні зносини дозволяє висилати дипломатів і без подібних публічних заяв:
Держава перебування може в будь-який час, не будучи зобов’язана мотивувати своє рішення, сповістити акредитовану державу, що керівник представництва або будь-кого з членів дипломатичного персоналу представництва є persona non grata або що будь-який інший член персоналу представництва є неприйнятним. У такому випадку акредитуюча держава повинна відповідно відкликати зазначену особу або припинити її функції в представництві. Та чи інша особа може бути оголошена persona non grata або неприйнятною до прибуття на територію держави перебування.
Проте Захарова чомусь вирішила оголосити про мотиви висилки на брифінгу. Вийшло це в неї не дуже переконливо:
Останні тижні були позначені низкою дипломатичних скандалів, у тому числі непривабливою роллю дипломатів кількох держав, викритих у прямому втручанні в справи нашої держави, діях, несумісних з діяльністю дипломатів, які йдуть врозріз із Віденською конвенцією про дипломатичні зносини. Тому їх було вислано. У зв’язку з цим хотіла б розповісти про історичне і правове підґрунтя цього сюжету.
Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 р (пункт 1 статті 41) і Віденська конвенція про консульські зносини 1963 р. (пункт 1 статті 55), як і абсолютна більшість двосторонніх консульських конвенцій, включаючи Консульську конвенцію між СРСР і Швецією 1967 р. (стаття 27) і Консульську конвенцію між Україною і Російською Федерацією і Республікою Польща 1992 р. (стаття 29), містять положення про те, що всі особи, які користуються привілеями та імунітетами, зобов’язані, без шкоди для їх привілеїв та імунітетів, поважати закони і правила держави перебування, а також не втручатися у внутрішні справи цієї держави. Згадала Швецію і Польщу не тому, що таких конвенцій у нас тільки дві, а тому, що йдеться про дипломатів із цих двох країн та ФРН.
У коментарі Комісії міжнародного права ООН до проєктів статей, які лягли в основу Віденської конвенції 1961 р., “участь у політичних кампаніях” наведено як найбільш яскравий приклад втручання у внутрішні справи, що порушує норми дипломатичного права.
Публічні акції, що проводилися 23 і 31 січня ц.р. в Москві і Санкт-Петербурзі, не були узгоджені з органами виконавчої влади цих суб’єктів Російської Федерації, як того вимагає Федеральний закон “Про збори, мітинги, демонстрації, ходи і пікетування” від 19 червня 2004 р Більш того, організатори цих акцій публічно і свідомо заявляли про те, що навіть не збираються їх узгоджувати. Вони говорили про те, що тепер це їх тактика, і вони роблять це усвідомлено і навмисно. Відповідно, їх учасники, в тому числі іноземні дипломати та консульські посадові особи, чудово розуміли, що йдуть на порушення законів держави перебування.
Було порушено і заборону на проведення публічних заходів, тимчасово запроваджених у зв’язку з пандемією коронавірусної інфекції. Указ Президента Російської Федерації № 316 від 11 травня 2020 року “Про визначення порядку продовження дії заходів щодо забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення в суб’єктах Російської Федерації в зв’язку з поширенням нової коронавірусної інфекції (COVID-19)” дає повноваження щодо введення особливого порядку в цьому відношенні вищих посадових осіб суб’єктів Федерації. Указ мера Москви № 12-УМ від 5 березня 2020 р. заборонив проведення на території Москви публічних та інших масових заходів. Зарубіжним дипломатам прекрасно відомо про це.
Таким чином, участь співробітників генеральних консульств Швеції і Польщі та Посольства ФРН у акціях, що пройшли 23 і 30 січня, становить собою не тільки втручання у внутрішні справи Російської Федерації, а й явну, свідому неповагу законів і правил держави перебування. Сподіваємося, що озвучена мною частина мотивації для прийняття рішення буде доведена до широкої західної аудиторії тими засобами масової інформації на Заході, які стежать і активно коментують цей сюжет.
Представники Польщі та Швеції як виправдання висували аргумент про те, що їхні консульські посадові особи нібито діяли на виконання покладених на них службових обов’язків. Участь у політичних кампаніях в державі перебування не входить до числа функцій консульських посадових осіб (і дипломатичних співробітників), окреслених у відповідних міжнародних угодах. Виконання інших функцій можливе тільки тоді, якщо вони не суперечать цим домовленостям, а також законодавству держави перебування. В цьому випадку бачимо пряме і явне протиріччя і тому, й іншому.
Цю позицію доведено до відома Берліна, Стокгольма і Варшави.
Дипломати з Німеччини, Польщі та Швеції дійсно були присутніми на січневих акціях на підтримку Олексія Навального. Але ніщо не вказує на те, що дипломати були їхніми учасниками: вони не виступали зі зверненнями до присутніх, не несли плакатів і банерів, не скандували гасел. Відповідно до свого дипломатичного статусу, вони були присутніми там як спостерігачі.
Стаття 3 тієї ж Віденської конвенції визначає функції дипломатичних представництв, у тому числі таку:
… з’ясування усіма законними засобами умов і подій у державі перебування і повідомлення про них уряду акредитуючої держави.
Мовчазна присутність на акції, а також спілкування з її учасниками – іще не участь у політичній кампанії.
При чому тут запроваджена на час пандемії заборона на проведення масових заходів – зрозуміти абсолютно неможливо. Заборони, введені очільниками Москви і Санкт-Петербурга, стосуються саме проведення заходів, але не відвідування їх. Дипломати не організовували акції протесту, вони їх лише відвідали, виконуючи свої обов’язки згідно з конвенцією. Про це, до речі, йшлося у пресрелізі Європарламенту, опублікованому за три дні до брифінгу Захарової:
Ми рішуче засуджуємо недавнє рішення Російської Федерації вислати з країни трьох дипломатів ЄС, відповідно, з Німеччини, Польщі та Швеції. Висилка цих дипломатів абсолютно необґрунтована і суперечить духу та букві Віденської конвенції, яка недвозначно дозволяє дипломатам усіма законними засобами з’ясовувати умови та події в приймаючій державі й повідомляти про це уряду держави, яка їх направила.
Тому ми настійно закликаємо Російську Федерацію поважати міжнародне право і скасувати своє рішення. Невиконання цього рішення стало б іще одним сигналом про небажання Російської Федерації шанобливо ставитися до добровільно взятих нею на себе міжнародних зобов’язань.
Цю заяву європейських парламентаріїв Захарова проігнорувала.
Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
