Джерело: The Insider
Представниця МЗС РФ Марія Захарова на брифінгу заявила, що інтерв’ю ексканцлерки Німеччини Ангели Меркель газеті Die Zeit стало зізнанням у тому, що Захід від початку не збирався виконувати мінські угоди і розглядав їх лише як спосіб виграти час для підготовки до війни проти Росії. ТАСС у матеріалі під заголовком «Захарова назвала зізнання Меркель про мінські угоди конкретною заявкою на трибунал» повідомляє:
«Зізнання колишнього канцлера ФРН Ангели Меркель в інтерв’ю газеті Die Zeit про те, що мінські угоди було підписано з метою дати Україні час підготуватися до військового протистояння з Росією, цілком можуть бути використані для розглядів у рамках трибуналу. Про це заявила у четвер на брифінгу директорка департаменту інформації та друку МЗС РФ Марія Захарова.
„Зараз багато говорять про правові оцінки того, що відбувається навколо України, якихось трибуналів тощо на всі лади, — зазначила вона. — А це конкретна заявка на суд. Те, що сказала Меркель у своєму інтерв’ю, — це і є свідчення людини, яка прямо заявила про те, що все, що було зроблено у 2014–2015 роках, мало одну мету: відвести погляди світової спільноти від реальних проблем, потягнути час, накачати київський режим озброєннями та довести справу до великого конфлікту”.
За словами Захарової, у зізнанні колишнього канцлера Німеччини „звучить страшне: підробка як метод дії Заходу — махінації, маніпуляції, всі види спотворення істини, закону та права, які тільки можна собі уявити”.
„Вони [представники Заходу] вже тоді, у 2015 році, коли проводили багатогодинні перемовини, знали, що ніколи це не виконуватимуть, що накачуватимуть київський режим зброєю, — наголосила дипломат. — Їм було не шкода нікого: ні жінок, ні дітей, ні цивільне населення Донбасу та й загалом України. Їм потрібен був конфлікт, і вони на нього були готові ще тоді, 2015 року».
Насправді Меркель в інтерв’ю Die Zeit сказала про мінські угоди таке:
«Давайте розглянемо мою політику щодо Росії та України. <…> Це була спроба запобігти саме такій війні [як та, що йде зараз]. Той факт, що це не вдалося, не означає, що спроби були хибними.
Я вважала помилковим ініціювати членство в НАТО України та Грузії, що обговорювалося у 2008 році. Жодна з країн не мала необхідних передумов і не продумала до кінця, які були б наслідки такого рішення як з точки зору дій Росії проти Грузії та України, так і для НАТО та її членів. І мінська угода 2014 року була спробою надати Україні час.
Усім нам було зрозуміло, що це заморожений конфлікт, що проблему не вирішено, але саме це дало Україні дорогоцінний час.
Як ви можете бачити сьогодні, вона скористалася цим часом, щоб стати сильнішою. Україна 2014–2015 років – це не сьогоднішня Україна. Як показали бої за місто та залізничний вузол Дебальцеве на початку 2015 року, Путін тоді легко міг би її захопити. І я дуже сумніваюся, що країни НАТО могли б зробити тоді стільки ж, скільки зараз роблять, щоб допомогти Україні».
Де тут Захарова побачила зізнання у нечесних намірах, зрозуміти неможливо. Меркель ясно каже, що вона не мала ілюзій щодо можливості встановлення міцного миру шляхом мінських переговорів і єдиною метою було розробити угоду, яка б запобігла негайному захопленню всієї України Росією. Вона взагалі не згадує тему дотримання угод і лише вказує, що в такому вигляді, в якому були укладені, вони створювали ситуацію «замороженого конфлікту», а отже, не можна було не зважати на можливість відновлення військових дій. Саме тому Україна скористалася виграним часом, щоб посилити свою оборону.
Фактично, дотримання угод не прагнули ані Україна, ані Росія, ані проросійські маріонеткові режими самопроголошених республік Донбасу. Пункт 10 Другої мінської угоди (вона ж «Комплекс заходів щодо виконання Мінських угод») було сформульовано так:
«Виведення всіх іноземних збройних формувань, військової техніки, а також найманців із території України під наглядом ОБСЄ. Роззброєння всіх незаконних груп».
В угодах йдеться про «окремі райони Донецької та Луганської областей України», тобто визнається її територіальна цілісність. До незаконних з погляду українського права груп належать і так звані народні міліції ДНР та ЛНР. Жодних спроб їхнього роззброєння не було. Присутність своїх військових і найманців у зоні конфлікту Росія ніколи не визнавала, хоча існує чимало доказів цього.
«Накачувати Україну зброєю», як висловлюється Захарова, Захід фактично почав лише після нападу Росії у лютому 2022 року. США за президенства Барака Обами відмовлялися постачати їй навіть легкі озброєння, такі як ПТРК Javelin. За президента Трампа у 2018 році Україна отримала Javelin, але з умовою не застосовувати цю зброю на лінії зіткнення. Навіть ТАСС у 2018 році, перераховуючи американські військові поставки Україні, називає крім Javelin лише снайперські гвинтівки, гранатомети, розвідувальні дрони, броньовані позашляховики Humvee, радіолокаційні системи, засоби зв’язку, інженерне обладнання та армійські пайки. Крім того, США до 2022 року передали Україні кілька патрульних катерів, збудованих у 1980–90-і роки, а Туреччина продала близько 20 безпілотників Bayraktar. Найменше це схоже на «накачування озброєннями» для підготовки до великої війни. Лише у січні 2022 року, коли підготовка Росії до нападу стала очевидною, Великобританія передала Україні протитанкові гранатомети NLAW. І лише після того, як Україна змогла переламати хід війни, зірвавши план російського «бліцкригу», почалися постачання сучасних важких озброєнь, серед яких американські гаубиці М777, французькі САУ Caesar та американські ракетні комплекси HIMARS.
Джерело: The Insider
