У травні 1944 року з Криму примусово виселили кримських татар, половина з них загинула, третина з них були дітьми до 14 років. Згідно з переписом Національного руху кримських татар, депортованих було понад 400 тисяч. На думку низки істориків, справжньою причиною депортації було те, що СРСР прагнув захопити частину Туреччини і встановити контроль над чорноморськими протоками. Для цього зачищали Крим і Кавказ – на Кавказі вибірково виселяли тюрків, із Криму – кримських татар. Попри це, російська пропаганда продовжує просувати ще сталінські наративи щодо «зради», «дезертирства» і «співпраці з фашистами».
У статті Rubaltic.ru перераховуються усілякі фейки, які поширювалися ще з часів СРСР, – про нібито наявні «свідченнях очевидців» того, як кримські татари переконували російських бійців покинути бойові позиції, обіцяючи «переховувати їх у своїх селах», а також приналежність до так званих «кримсько-татарських добровольчих формувань». Деякі пропагандистські ресурси стверджують, нібито «факт масового колабораціонізму оскаржувати складно», і що «у керівництва СРСР були причини так вчинити».
11 травня 1944 року було ухвалено постанову Державного комітету оборони СРСР «Про кримських татар», у якій було перераховано безліч звинувачень на їхню адресу – і усі без доказів. Цією постановою орган радянської влади наказав виселити «всіх татар із території Криму і поселити їх на постійне проживання в якості спецпоселенців у районах Узбецької РСР».
Твердження щодо «зради Батьківщині» та «дезертирства з частин Червоної Армії, які обороняли Крим», не відповідають дійсності. Пропагандисти говорили про те, що радянська влада мобілізувала близько 20 тисяч кримських татар, які кинули зброю і розбіглися по домівках після прориву нацистів за Перекоп. Але насправді в Червоній армії служило близько 17 тисяч кримських татар, багато з яких пройшли всю війну. А після розгрому 51-ї армії в Криму з неї тікали призовники усіх національностей, не тільки кримські татари, які складали в ній меншість.
«Крым.Реалии» цитують одного з бійців 51-ї армії Абдурамана Барієва в його «Спогадах про воєнні роки», який описав ситуацію із озброєнням у 1941 році: «Було роздано 18 гвинтівок. Решта 700 солдатів з батальйону стояли перед німцями з лопатою і киркою. Міномети і кулемети були зламані і непридатні».
Також не відповідають дійсності й звинувачення кримських татар у зраді і тотальному колабораціонізмі. Історики відзначають, що на окупованих територіях Радянського Союзу не було жодного народу, якого б не можна було не звинуватити у співпраці з нацистами.
Історик Сергій Громенко пише: «Через усі види кримськотатарських “добровольчих об’єднань” протягом війни пройшло 15-20 тисяч чоловік. Між іншим, така кількість ніколи не було в рядах цих об’єднань одночасно. Також часто забувають, що в “татарських” батальйонах, крім власне кримських татар, служили також представники інших національностей. Якщо ж спробувати виділити одних кримчан – то вийде 15-16 тисяч чоловік, тобто 6,5-7% всього кримськотатарського населення». Більшість із цих людей загинули під час війни або ж після її закінчення опинилися в ГУЛАГу. Серед причин, чому місцеве населення йшло на співпрацю з окупантами, татари називали й бажання захистити свої села від радянських партизан, які переслідували їх за національною ознакою.
Водночас близько 15% дорослого чоловічого кримсько-татарського населення воювали на боці Червоної армії.
Найбільш показовими є цифри демографічної історії кримських татар, які історик Сергій Громенко наводить у статті для проекту «Крым.Реалии». На його думку, цей екскурс не залишає каменя на камені від традиційних міфів про кримських татар.
«УСЬОГО кримських татар в Криму на початок бойових дій: 232 тис.
Усього загинуло, померло, пропали безвісти: 18 тис.
З них:
– на боці СРСР: 11-12 тис. (8 тис. у боях поза Кримом; 3-4 тис. у боях в Криму, в загонах партизанів і внаслідок окупаційного терору)
– на боці Німеччини: 6-7 тис. (5-6 тис. в боях поза Кримом, 1 тис. в Криму)
Усього заарештовано за колабораціонізм: 9,5 тис. (6 тис. в Криму; 3,5 тис. в Європі)
Усього депортовано із Криму: 194 тис. (183 тис. спецпоселенців, 6 тис. мобілізованих у резервні табори, 5 тис. на роботи в «Московуголь»)
Усього демобілізовано і долучено до спецпоселенців військових: 9 тис.
Усього емігрувало: 1,5 тис.»
Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар в місцях заслання. Значна кількість депортованих (за різними оцінками від 15 до 46%) померло від голоду та хвороб у першу ж зиму 1944-1945 років. У 1946 році Крим був позбавлений статусу автономії і перетворений на звичайну область РРФСР, протягом наступних двох років понад 80% оригінальної кримської топоніміки було змінено на стандартні радянські назви.
StopFake спростовував також інші фейки з подібних тем – про те, що «кримські татари “зобов’язані Йосипу Сталіну”» або фотофейк із «кримськими татарами в складі дивізії СС».
