Джерело: The Insider
Кремлівські ЗМІ розповідають про якусь «гучну заяву», зроблену в США першою леді України Оленою Зеленською: вона нібито вимагає «повернути Україні» російських художників минулого та позаминулого століть. РІА «Новости» у матеріалі під заголовком «Дружина Зеленського запропонувала зухвалий план проти росії» пише:
«Дружина Володимира Зеленського Олена у своєму Telegram-каналі вимагає повернути Україні російських художників.
„Важливо повернути Україні художників, яких привласнила собі Росія”, – стверджує вона».
«Вести» у сюжеті з заголовком «Дружина Зеленського закликала українізувати Айвазовського, Малевича та Куїнджі», додають подробиць:
«Перша леді України зробила гучну заяву в Нью-Йорку. Олена Зеленська вимагає повернути країні привласнених Росією художників.
На її думку, українськими живописцями є Айвазовський та Куїнджі. Також дружина Президента закликала відтепер ототожнювати лише з Україною відомого у світі авангардиста Малевича. <…>
При цьому раніше Київ офіційно відмовився від Булгакова і Гоголя. Великі письменники минулого виявилися непотрібними самостійній українській нації».
Насправді Зеленська ніяких вимог не висувала. Вона лише, відвідавши експозицію художників-авангардистів початку XX століття у нью-йоркському Українському музеї, із задоволенням зауважила, що їх називають саме українськими, а не радянськими і не російськими художниками. У зв’язку з цим вона пораділа і тому, що в західних музеях вже кілька років виставляють киянина Малевича, уродженця околиць Маріуполя Куїнджі та жителя Криму Айвазовського. Ось її пост у Telegram-каналі, згаданий у матеріалі РІА:
«Важливо повернути Україні художників, яких привласнила собі Росія. Культура – це наш ментальний простір. Україна взялася за цю непросту справу ще у перші місяці повномасштабного російського вторгнення. Тоді провідні музеї світу нарешті вперше справедливо підписали твори Айвазовського, Куїнджі, Малевича їхнім справжнім, українським походженням.
Сьогодні продовжуємо деколонізацію українського мистецтва в Нью-Йорку. Український музей представляє США і відвідувачам з усього світу наших художників епохи модернізму та авангарду як українських, а не російських чи радянських, як їх роками позиціонувала імперія.
Виставка „Олександра Екстер: сцена — це світ” присвячена видатній київській новаторці першої половини ХХ століття, а експозиція „Воля: український модернізм” – її сучасникам і співвітчизникам: Олександру Архипенку, Давиду Бурлюку, Олександру Богомазову, Марії Синяковій, Василю Єрмілову, Олексію Грищенку .
Всі ці люди творили нове мистецтво, що вплинуло на їхню країну, весь світ і нас, нащадків, навіть якщо ми про це не здогадуємось. У цьому і є „м’яка сила” творчості – ставати частиною цілих громад та народів на віки. Ми раді побачити ці роботи в США після зустрічі з українською громадою Нью-Йорка».
Що ж до Гоголя та Булгакова, від яких Україна нібито відмовилася, то у 2021 році тогочасний міністр культури Олександр Ткаченко писав:
«Як відомо, Росія намагається позиціонувати Гоголя як російського письменника, прозаїка, драматурга та „класика російської літератури”. З цієї причини іноді його твори навіть включають до програми зарубіжної літератури в Україні. Однак, якщо заглибитись у питання, стає зрозумілим: Гоголь – українець.
Маніпуляції ґрунті нібито російського походження Гоголя переважно базуються у тому, що він писав російською. Тобто логіка така: людина пише російською, тому це росіянин. Саме тому, особливо за часів СРСР, до росіян примусово записували всіх визначних людей, які жили на території „1/6 частини суші”. Історію переписували, національну ідентичність прали. Адже був „радянський громадянин”, у якого все спільне: історія, культура та здобутки.
Що ж до саме Миколи Васильовича, то всім відомий факт, що майбутній драматург народився у Сорочинцях Полтавської губернії – в Україні. Крім того, письменник належав до українського козацького дворянського роду Гоголів-Яновських, предком якого вважається гетьман Правобережної України Остап Гоголь.
Микола Гоголь також цікавився українською народною творчістю, був етнографом і збирачем українського фольклору. Це знайшло своє відображення у таких колоритних творах, як „Вечори на хуторі поблизу Диканьки” та „Тарас Бульба”, від яких віє нашими звичаями, традиціями та атмосферою. Та й іронія в його творах залишається такою ж актуальною».
До Булгакова в Україні ставлення більш складне, оскільки він великого інтересу до української культури не виявляв, а деякі персонажі його роману «Біла гвардія», дія якого відбувається у 1918 році, говорять про Україну глузливо. Проте у Києві працює музей Булгакова, в школах у рамках факультативного курсу літератури вивчають «Собаче серце», а у 2023 році замінили меморіальну дошку на будинку, де жив письменник: якщо на старій, ще радянських часах дошці його називали «російським радянським». письменником», то на новій – «видатним киянином, лікарем і письменником».
У квітні 2024 року було зібрано голоси під петицією про «усунення з публічного простору» згадок про Булгакова та демонтаж пам’ятника і меморіальної дошки, але після цього зібрали голоси і під петицією про збереження пам’ятника. Київська міська адміністрація рішення про знесення не ухвалила.
Джерело: The Insider
