Іноземці, що воюють за Україну, не є найманцями. На відміну від найманців, легіонери вступають на службу до Збройних Сил України та підпорядковуються їхньому командуванню. Іноземці, які проходять військову службу у Збройних Силах України, отримують таке саме грошове забезпечення, як і громадяни України. Ті іноземні громадяни, які не побажали підписувати контракт із ЗСУ, вступають у добровольчі батальйони. Вони не отримують матеріальної вигоди — більша частина з них має особисті, ідейні причини захищати справедливість та права українців.
Після того, як 27 лютого президент України Володимир Зеленський оголосив, що збирає Інтернаціональний легіон добровольців, російські ЗМІ та перші особи Кремля регулярно поширюють дезінформацію, заявляючи, що на території України воюють іноземні найманці, а їхня мета — «легкі гроші».
Про те, чи справді служба іноземців в Україні є найманством, StopFake розбирався разом із юристом та експертом з кримінального правосуддя Центру політико-правових реформ Євгеном Крапивіним.
Євген Крапивін у коментарі StopFake пояснює, що з точки зору міжнародного права участь у конфлікті іноземців, які не проживають тривалий час на території країни, що воює, не є її громадянами, не входять до складу збройних сил воюючих сторін, а також мають особисту матеріальну вигоду, кваліфікується як найманство.
Таке визначення можна знайти у статті 47 Додаткового протоколу I до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року. Так, найманцем вважається особа, яка відповідає сукупності наступних ознак:
- спеціально завербована на місці чи за кордоном для того, щоб брати участь у збройному конфлікті;
- фактично бере безпосередню участь у воєнних діях;
- бере участь у воєнних діях, керуючись, головним чином, бажанням отримати особисту вигоду – йому було обіцяно матеріальну винагороду, що істотно перевищує винагороду, яка обіцяна або сплачується комбатантам такого ж рангу та функцій, що входять до особового складу збройних сил цієї сторони;
- не є ані громадянином сторони, що перебуває в конфлікті, ані особою, яка постійно проживає на території, контрольованою стороною, що перебуває в конфлікті;
- не входить до особового складу збройних сил сторони конфлікту;
- не посланий державою, яка не є стороною конфлікту, для виконання офіційних обов’язків як особи, що входить до складу її збройних сил
Ті іноземці, які воюють за Україну, не є найманцями. На відміну від найманців, легіонери вступають на службу до Збройних Сил України та підпорядковуються їхньому командуванню.
Євген Крапивін пояснює, що зараз в Україні діє загальний принцип в «оформленні» участі іноземних громадян та осіб без громадянства, які беруть участь у бойових діях на території України, — це вступ у добровільному порядку на військову службу за контрактом до Збройних Сил України на посаді рядового, сержантського та старшинського складу. Це питання регулюється Законом України «Про військовий обов’язок та військову службу». Також у 2016 році було видано Указ Президента України № 248/2016 «Про Положення про проходження військової служби у Збройних Силах України іноземцями та особами без громадянства». Наразі іноземні громадяни можуть підписати контракт із ЗСУ на період дії воєнного стану.
У Міністерстві закордонних справ України звертають увагу на те, що ці люди є військовослужбовцями Збройних Сил України, на яких згідно з положеннями Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 року та Додаткових протоколів до них 1977 року поширюється правовий статус комбатантів. Це означає, що такі військовослужбовці, якщо вони потрапляють у полон, мають право на поводження з ними як із військовополоненими. Женевські конвенції 1949 року забороняють будь-які незаконні акти, зокрема насильство, залякування або бездіяльність щодо військовополонених, і зобов’язують до гуманного поводження з військовослужбовцями, що перебувають у полоні.
Іноземці, які проходять військову службу у Збройних Силах України, отримують таке ж грошове забезпечення, як і громадяни України. Про це йдеться у статті 21-3 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу» . Також на іноземних громадян та осіб без громадянства на службі у ЗСУ за контрактом поширюються умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги при загибелі (смерті), інвалідності або частковій втраті працездатності без встановлення інвалідності, передбачені для військовослужбовців – громадян України та членів їхніх родин. Це гарантується частиною 5 статті 21-4 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу».
Таким чином, іноземний військовослужбовець не має жодних матеріальних переваг порівняно з українськими захисниками, і, згідно з трактуванням Женевської конвенції, не може вважатися найманцем.
Також слід зазначити, що Україна не вживає жодних дій, спрямованих на «вербування» ані на своїй території, ані за кордоном. Про це можна прочитати у матеріалі StopFake «Фейк: Японія втрачає самостійність, не перешкоджаючи японцям воювати в Україні». Україна лише здійснює інформування іноземних громадян щодо можливості цих громадян приєднатися до боротьби з агресором.
Дам’єн Магру, речник Міжнародного легіону добровольців, у коментарі виданню Liga.net розповідає, що не всі мають бажання підписувати контракт із ЗСУ — вони віддають перевагу добровольчим батальйонам. Євген Крапивін у коментарі StopFake пояснює, що участь у добровольчих батальйонах без підписання контракту із ЗСУ також не є найманством. У міжнародному праві добровольчими загонами є підрозділи, які офіційно не увійшли до складу регулярних збройних сил. Відповідно до Женевської конвенції, добровольчі загони відповідають таким критеріям: 1) ними командує особа, яка відповідає за своїх підлеглих; 2) вони мають розпізнавальні знаки; 3) вони відкрито носять зброю; 4) здійснення ними операцій відбувається виключно за законами та звичаями війни. В Україні це питання також законодавчо регулюється. В Інструкції про порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права у Збройних силах України від 9.06.2017 року зазначається, що «найманці — особи, які спеціально завербовані, беруть безпосередню участь у збройному конфлікті з метою отримання особистої вигоди». Експерт звертає увагу, що іноземні добровольці не отримують матеріальної вигоди, — більшість із них має особисті, ідейні причини допомогти захистити справедливість та права українців.
Детальніше про варіанти законодавчого врегулювання статусу іноземного легіону в Україні можна прочитати у статті Євгена Крапивіна «Про юридичні аспекти війни: «іноземний легіон» – це «легалізація ЧВК»?».
Раніше StopFake спростовував дезінформацію про те, що США нібито відряджають в Україну колишніх військових Афганської національної армії.
