Голодомор в Україні став окремою темою обговорення у пропагандистській програмі «Полный контакт» на російському радіо «Вести FM». Ведучі, а також «експерт» і «політолог» Володимир Корнілов, котрий втік із України, повторили всі можливі фейки та пропагандистські наративи щодо цієї теми. StopFake пройшовся основними заявами, зробленим в програмі.
Володимир Корнілов: «Голод не був етнічно спрямований проти українців» (у подкасті з 12:55).
«Помирали ж усі, незалежно від того, хто якого етносу. І коли хтось починає розповідати про геноцид за етнічною ознакою, то це є повним блюзнірством. Це спроба привласнити одному етносу нашу спільну трагедію, коли дійсно, що в Поволжі, що на Україні, що в Казахстані вмирали люди, і знову ж таки увесь разом наш радянський народ всіх намагався врятувати … Коли зараз говорять, що хтось якийсь етнос хотів винищити, це дійсно брехня, блюзнірство, знущання над пам’яттю і над фактами» (у подкасті з 26:34).
StopFake: Голодомор відрізняється від голоду тим, що застосовувалися спеціальні методи масового знищення людей у штучно створених резерваціях. Однією з цілей Голодомору було недопущення відновлення незалежної української держави, колективізація сільського господарства. Історик Василь Марочко перераховує наступні методи:
- конфіскація усіх продуктів харчування, режим «чорних дошок»;
- неможливість виїзду за хлібом до інших регіонів;
- позбавлення їжі непрацездатних і безробітних;
- дозоване харчування залучених до польових робіт колгоспників;
- форми і методи так званої хлібозаготівлі;
- відсутність належної допомоги голодуючим з боку держави і неприйняття допомоги з-за кордону.
У 2010 році Апеляційний суд Києва констатував факт геноциду в Україні в 1932-1933 рр., виносячи рішення по кримінальній справі № 475. Розслідуючи цю кримінальну справу (330 томів), слідчі СБУ опитали 1890 свідків, обробили 5 тисяч архівних документів, встановили 857 місць масових поховань жертв Голодомору, провели 24 різні судові експертизи, вивчили звіти і повідомлення акредитованих на території СРСР іноземних дипломатичних і консульських установ за 1932-1935 рр.
Також історики зазначають, що на тих територіях, де був голод, але які не належали до України, проживали переважно українські селяни. «Але жодна із територій РРФСР не мала такого нищівного Голодомору, як той, що стався в українських селах впродовж першої половини 1932», – пише Василь Марочко.
Володимир Корнілов: «Там же щороку зростає кількість жертв. Ту формулу, яку вони застосовують – вважати і всіх ненароджених, а ви ж розумієте, це така прогресія йде … Такими темпами років через 100 там можна вже говорити про мільярди обчислювати в кінцевому підсумку кількість жертв голоду» (у подкасті з 13:00).
StopFake: Дійсно, конкретної цифри жертв Голодомору немає, але й кількість жертв не росте з кожним роком. Історики, які досліджують цю тему, погоджуються з тим, що точну цифру загиблих встановити неможливо. «Це обумовлено як самим характером злочину, так і незадовільними результатами роботи державних органів реєстрації цивільного стану (РАЦС) в УРСР у 1932-1933 роках», – пише історик, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України Геннадій Єфименко. Найбільш аргументовані розрахунки демографів вказують на загальну цифру 3,9 млн. прямих втрат і ще 0,6 млн непрямих (ненароджених) за три роки.
Володимир Корнілов: «Але найголовніше, які там були причини смерті. Наприклад, убитий биком. Жертва голодомору, так. Я уявляю, який це був страшний голод, якщо був бик, і він був у змозі когось вбити … Убитий блискавкою, розчавлений трамваєм – ось це все жертви голодомору відповідно до української офіційної ідеології» (у подкасті з 16:19).
StopFake: Історики, які досліджують тему Голодомору, відзначають, що кремлівське керівництво заборонило РАЦСам, органам обліку природного руху населення та медичним закладам фіксувати справжню причину смерті, а коли в 1933 році голод сягнув апогею, померлих ховали у братських могилах без будь-якої реєстрації взагалі. Як зазначає історик Станіслав Кульчицький, у цей час робота державних органів у сільській місцевості була порушена, а подекуди й зовсім паралізована. У 1934 році органи обліку народонаселення і відповідна архівна служба підпорядковувалися НКВС СРСР. Вільний доступ до демографічної інформації було припинено.
Інший дослідник теми Голодомору, зокрема на Донбасі, Станіслав Блєднов розповідає в інтерв’ю газеті «День»: «Потрібно врахувати також, що вести окремий облік померлих від голоду заборонялося. У паперах того періоду часто знаходимо, що в графі причини смерті 40-річної людини значиться: «помер від старості». Державні архіви періодично зачищали, тоді вилучалися найстрашніші свідчення про Голодомор … Точно знаю, що в моєму рідному селі Костянтинівка в ту страшну зиму жителі вимирали цілими кутками. А в офіційному звіті, який мені потрапив до рук, значиться лише два десятки прізвищ».
Скріншот svoboda.orgВолодимир Корнілов: «Але найголовніше, які там були причини смерті. Наприклад, убитий биком. Жертва голодомору, так. Я уявляю, який це був страшний голод, якщо був бик, і він був у змозі когось вбити … Убитий блискавкою, розчавлений трамваєм – ось це все жертви голодомору відповідно до української офіційної ідеології» (у подкасті з 16:19).
StopFake: Історики, які досліджують тему Голодомору, відзначають, що кремлівське керівництво заборонило РАЦСам, органам обліку природного руху населення та медичним закладам фіксувати справжню причину смерті, а коли в 1933 році голод сягнув апогею, померлих ховали у братських могилах без будь-якої реєстрації взагалі. Як зазначає історик Станіслав Кульчицький, у цей час робота державних органів у сільській місцевості була порушена, а подекуди й зовсім паралізована. У 1934 році органи обліку народонаселення і відповідна архівна служба підпорядковувалися НКВС СРСР. Вільний доступ до демографічної інформації було припинено.
Інший дослідник теми Голодомору, зокрема на Донбасі, Станіслав Блєднов розповідає в інтерв’ю газеті «День»: «Потрібно врахувати також, що вести окремий облік померлих від голоду заборонялося. У паперах того періоду часто знаходимо, що в графі причини смерті 40-річної людини значиться: «помер від старості». Державні архіви періодично зачищали, тоді вилучалися найстрашніші свідчення про Голодомор … Точно знаю, що в моєму рідному селі Костянтинівка в ту страшну зиму жителі вимирали цілими кутками. А в офіційному звіті, який мені потрапив до рук, значиться лише два десятки прізвищ».
Також варто згадати, що Володимир Корнілов, який озвучив зазначені коментарі, до 2013 року очолював українську філію Інституту країн СНД, центр якого знаходився у Москві і перебував під керівництвом одного з головних ідеологів так званої «Новоросії» Костянтина Затуліна. Серед іншого, наприклад, організація проводила й конференцію, на якій заперечувався факт Голодомору.
