Незалежні розслідування Amnesty International і ОБСЄ спростовують «версію» агітпропу про підрив будівлі драматичного театру українськими військовими зсередини. Згідно з висновками Amnesty International, атаку на Драматичний театр навмисно вчинили російські військові. Швидше за все, дві 500-кілограмові бомби, які зруйнували театр, було скинуто з російського літака. Точну кількість жертв остаточно не встановлено. 12 смертей — це лише ідентифіковані експертами Amnesty International жертви, а решта тіл досі залишаються не ідентифікованими.
Росія продовжує вживати зусиль для приховування своїх військових злочинів, скоєних на території України. Цього тижня так звана «прокуратура ДНР» оприлюднила свої «висновки» щодо удару по драматичному театру під час боїв за Маріуполь – вони, як пишуть російські ЗМІ, нібито «спростують версію про авіаудар» і «доводять», що вибух нібито стався всередині приміщення . Більше того, у так званій «ДНР» заявили, що на місці вибуху їм вдалося виявити останки лише 14 загиблих, а інформація про триста жертв авіаудару «є нічим іншим, як брехнею і фейком».
У тимчасово окупованій Донецькій області «виключили» російський авіаудар по будівлі драмтеатру Маріуполя, заявивши, що при розборі завалів нібито не вдалося знайти «жодного вражаючого елемента, жодної частини або елемента авіабомби або будь-яких інших боєприпасів».
«Ми робимо висновок, що, найімовірніше, стався вибух усередині будівлі якогось безоболонкового вибухового пристрою», – сказано у заяві «ДНР». Пропагандисти також поширюють фейк про те, що «українські націоналісти» нібито обладнали в будівлі вогневі точки, а якісь очевидці навіть «свідчать», що за кілька днів до вибуху люди у військовій формі нібито заносили всередину якісь ящики, ймовірно, з вибухівкою. Це нібито і є імовірною причиною вибуху у приміщенні драмтеатру.
Заяви так званої «прокуратури ДНР» є нічим іншим, як спробою приховати воєнні злочини, скоєні російською армією проти мирних жителів Маріуполя. Про це свідчать як розслідування міжнародних організацій Amnesty International, Human Rights Watch і ОБСЄ, так і дані, оприлюднені місцевою владою.
Хто завдав удару?
30 червня Міжнародна правозахисна організація Amnesty International опублікувала власне розслідування бомбардування Маріупольського драматичного театру із назвою «Діти: атака на Донецький обласний академічний драматичний театр в Маріуполі». Під час розслідування експерти організації проаналізували свідчення 53 людей, які вижили після авіаудару, і очевидців; супутникові знімки будівлі драмтеатру; дані радарів, зроблені безпосередньо перед атакою та відразу після неї; фото- і відеоматеріали з архівів свідків і соціальних мереж; два комплекти архітектурних планів театру.
«Після кількох місяців ретельного розслідування, аналізу супутникових знімків та опитування десятків очевидців ми дійшли висновку, що ця атака є беззаперечним воєнним злочином, і вчинили його російські військові», – заявила генеральний секретар Amnesty International Аньєс Калламар.
Група кризового реагування Amnesty International дійшла висновку, що атака на драмтеатр «майже напевно була здійснена російським винищувачем, який скинув дві 500-кілограмові бомби на будівлю».
Amnesty International розглянула кілька альтернативних теорій щодо того, хто несе відповідальність за напад і яку зброю могли використати: це був удар по будівлі російською крилатою ракетою чи удар по будівлі зі зброї іншого типу. На підставі наявних доказів слідство Amnesty International зрештою дійшло висновку, що навмисний авіаудар по цивільному об’єкту є найбільш правдоподібним поясненням.
Щонайменше троє свідків підтвердили Amnesty International, що вони чули звук літака і падіння бомб. Вивчення супутникових знімків, а також фотографій та відео, зроблених після удару, показало, що боєприпаси вибухової дії пробили дах у східній частині театру та здетонували у залі для глядачів, швидше за все, на рівні сцени. Фахівці організації спільно з фізиком побудували математичну модель детонації, яка пояснює теорію про дві авіабомби, скинуті на будівлю драмтеатру.
Чи були у театрі українські військові?
За кілька днів до авіаудару кремлівська пропаганда почала поширювати дезінформацію про те, що в будівлі драматичного театру нібито базується підрозділ полку «Азов», який може, за інформацією агітпропу, планувати мінування будівлі. Наразі ця версія «обросла» новими подробицями – зокрема, кремлівський агітпроп повідомляє, що на місці вибуху нібито так і не було знайдено уламків авіабомби, а деякі свідки запевняють, що напередодні 16 березня бачили, як українські військові заносили до приміщення ящики з вибухівкою.
Однак це неправда.
У Amnesty International заявляють, що будівля була цивільним об’єктом – театр став центром роздачі ліків, їжі та води, а також місцем збору людей, які сподівалися евакуюватися гуманітарними коридорами. У дворах по обидва боки будівлі, які було добре видно російським пілотам, так само як це видно на супутникових знімках, гігантськими літерами було написано «Діти».
Російська версія про підрив драмтеатру українськими військовими не витримує критики. Аналітики Amnesty International підрахували, що для ідентичного вибуху знадобилося б не менше ніж 400–800 кг вибухових речовин, які б зайняли простір приблизно в один кубічний метр. Більше того, з огляду на характер ушкоджень театру, цю вибухівку потрібно було розмістити на сцені чи над нею. Оскільки в цій будівлі, в тому числі й у концертному холі, ховалися сотні людей, розмістити таємно таку велику кількість тротилу було б неможливо.
Також жодна людина із 28, які вижили, опитаних Amnesty International, як і свідки, що перебували в день нападу навколо театру, не надали хоч якоїсь інформації, яка б вказувала на те, що українські військові використовували театр як базу для операцій, приміщення для зберігання зброї або місце, з якого можна розпочинати атаки.
13 квітня Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) опублікувала звіт, присвячений авіаудару по Маріупольському театру. Її співробітникам також не вдалося знайти ніяких підтверджень того, що в будівлі драмтеатру базувалися українські військові або батальйон «Азов» мінував приміщення. В ОБСЄ заявили, що авіаналіт на драмтеатр є «кричущим порушенням міжнародного гуманітарного права».
Кількість загиблих
Незабаром після вибуху офіційна влада Маріуполя заявила, що в театрі загинуло кілька сотень людей, які ховалися на той час у приміщенні. 16 березня, всього лише за кілька годин до теракту, міжнародна правозахисна організація Human Rights Watch опитала більш як десять маріупольців, які напередодні були евакуйовані з міста до Запоріжжя. Двоє опитаних згадали про мирних жителів, які сховалися у підвалі маріупольського театру. Одна з них, лікарка, сказала, що відвідувала театр за кілька днів до від’їзду і що там перебувало від 500 до 800 цивільних осіб. Інший опитаний – чоловік, який провів останні два тижні, доставляючи їжу, воду та ліки до притулків по всьому місту, сказав, що він кілька разів доставляв допомогу до театру, де перебувало від 500 до 700 мирних жителів.
Проте в Amnesty International запевняють, що свідчення, отримані з багатьох джерел, не надають можливості підрахувати точну кількість людей, які на момент удару переховувалися в будівлі драмтеатру. Свідки, що вижили, надали приблизні дані в діапазоні від 300 або 400 осіб на нижньому рівні й до понад 1000 на верхньому.
В організації припускають, що в театрі на момент вибуху могло бути менше людей, ніж повідомлялося раніше. Ймовірно, багато людей встигли евакуюватися з міста в період з 14 по 16 березня, коли почали працювати «зелені коридори». Докази, зібрані Amnesty International, вказують на те, що більшість із тих, хто залишився в театрі, мали можливість перебувати в безпечніших зонах будівлі. Люди, які перебували на польовій кухні на вулиці та безпосередньо на сцені й у перших глядацьких рядах, швидше за все, отримали серйозні поранення й загинули.
Опитавши 28 людей (сюди входять ті, хто перебував у театрі під час удару, а також 6, що бачили вибух здалеку, і 8 людей, які прийшли до театру після удару), в Amnesty International дійшли висновку, що внаслідок авіаудару загинуло «не менше ніж дюжина людей, але також ймовірно, що ще багато загиблих не враховано».
Багато свідків розповіли Amnesty International, що бачили закривавлені тіла та відірвані частини тіл, у тому числі ноги і руки, у руїнах зруйнованої будівлі після удару. Один із опитаних повідомив, що він відвідав театр приблизно через тиждень після теракту і розмовляв зі співробітником екстрених служб так званої «ДНР». Той розповів, що кожного дня вони викопують 3-4 тіла.
В організації звертають увагу на те, що, з огляду на ситуацію, навіть приблизну кількість жертв складно підрахувати. Після авіанальоту на театр поліція і служби екстреної допомоги не мали безпечного доступу до будівлі. Також вони не могли розпочати пошуки тих, хто вижив, за допомогою важкої техніки. Більше того, оскільки російські війська взяли цей район під контроль, вони перешкоджали вільному доступу незалежних журналістів і цивільних осіб до будівлі. Радник мера Маріуполя Петро Андрющенко також повідомляв, що до розборів завалів у драматичному театрі МНС Росії та так званої «ДНР» зумисно не залучали маріупольців – щоб приховати воєнні злочини, скоєні російською армією.
«Характер атаки – місце удару всередині будівлі, а також ймовірно використана зброя – та відсутність поблизу будь-якого потенційно законного військового об’єкта переконливо свідчить про те, що передбачуваною метою був театр. В підсумку напад, ймовірно, є навмисним нападом на цивільний об’єкт і відтак є воєнним злочином», – йдеться у звіті Amnesty International.
Це не перша спроба кремлівського агітпропу приховати воєнні злочини, вчинені російськими військовими. Раніше StopFake спростовував схожу неправдиву інформацію: «Фейк: Наявні докази підтверджують лише воєнні злочини ЗСУ в Бучі», «Фейк: В США події в Бучі назвали «українською пропагандою», «Фейк: Міжнародні організації не хочуть розслідувати трагедію в Бучі», «Фейк: Масові жертви серед мирного населення Київської області — постановка».
