Джерело: The Insider
Дмитро Кисельов у своїй програмі так відреагував на одну з найгучніших міжнародних сенсацій минулого тижня:
«Увесь світ останнім часом говорить про жахливі витоки секретних матеріалів США. Знаєте, усе це врешті-решт і не так вже й важливо. І ось чому: Сполучені Штати вже стільки разів брехали і стільки разів були спіймані на брехні, що будь-яку інформацію звідти, будь-які заяви слід сприймати з великою обережністю, оскільки ніколи не знаєш, чи так це насправді, чи ні. Ба більше, англосакси заразили цією гидотою — брехати щокроку, виправдовувати брехнею свої дії аж до злочинів — і Захід взагалі».
І наводить Кисельов такий приклад «західної брехні»:
«Америка не може розгледіти нацизм в Україні, просто не бачить. Але це теж форма брехні — стверджувати про демократичність режиму, де будь-яка опозиція, чи то телеканал, чи то партія, під забороною, де незгодних просто вбивають, де національними героями офіційно проголошено посібників гітлерівських нацистів, засуджених на Нюрнберзькому процесі. Але ж треба брехати, щоб Україна воювала проти росіян та Росії».
В Україні дійсно заборонено 12 опозиційних партій, але сталося це 2022 року, коли в країні після вторгнення російських військ було запроваджено воєнний стан. Законодавство України дозволяє в умовах воєнного стану обмежувати права та свободи. При цьому заборони зазнали не всі опозиційні партії, а лише проросійські. Така велика опозиційна сила як партія «Європейська солідарність», лідером якої є експрезидент Петро Порошенко, продовжує діяти.
Що ж до героїв України з-поміж засуджених на нюрнберзькому процесі, це справді брехня. Тільки не аглосаксонська. Бреше якраз Кисельов. На процесі, що проходив у Нюрнберзі в 1945–1949 роках, обвинуваченими були Мартін Борман, Герман Герінг, Рудольф Гесс, Карл Деніц, Фріц Заукель, Артур Зайсс-Інкварт, Альфред Йодль, Ернст Кальтенбруннер, Вільгельм Кейтель, Густав фон Нойрат, Франц Йозеф фон Папен, Еріх Редер, Йоахім фон Ріббентроп, Альфред Розенберг, Ганс Франк, Вільгельм Фрік, Ганс Фріче, Вальтер Функ, Яльмар Шахт, Бальдур фон Ширах, Альберт Шпеєр та Юліус Штрайхер. Як нескладно зауважити, українців і, тим більше, героїв України серед них немає. У списках обвинувачених на 12 наступних процесах, проведених у 1946–1949 роках, також жодного українця.
Серед героїв України в колабораціонізмі помічено лише прем’єр-міністра Карпатської України у складі Чехословаччини 1938 року та президента самопроголошеної Карпатської України 1939 року Августина Волошина, який пропонував німецькій окупаційній владі свою кандидатуру на посаду президента.
Часто звинувачують у колабораціонізмі лідера ОУН Степана Бандеру, указ про присвоєння якому звання героя України, втім, було скасовано судом. Насправді ж бандерівське крило ОУН із німецькими окупантами не співпрацювало, а самого Бандеру нацисти у 1941 році заарештували та помістили до концтабору Заксенхаузен, звідки його випустили восени 1944 року. Після виходу з табору нацисти намагалися завербувати його, але безуспішно; шеф головного бюро СС генерал Готтлоб Бергер зазначав у рапорті:
«Загальне враження: це спритний, упертий, фанатичний слов’янин. До останнього вірний своїй ідеї. Зараз для нас неймовірно цінний, пізніше небезпечний. Ненавидить як великоросів, так і німців».
Інший лідер ОУН Роман Шухевич, указ про присвоєння якому звання героя України також скасовано судом, справді у 1941–1942 роках служив в українських формуваннях СС: у нацистах він певний час бачив союзників, вважаючи радянську владу головним ворогом української незалежності. Втім, 1943 року очолювана ним Українська повстанська армія воювала вже і проти СРСР, і проти Німеччини. Героєм він став, зрозуміло, не за колабораціонізм, а за керівництво повоєнним антирадянським партизанським рухом. Підсудним у Нюрнберзі він також не був.
Джерело: The Insider
