Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
Дмитро Кисельов у «Вестях недели» розмірковує про всесвітньо-історичне значення пандемії COVID-19:
«Минулий тиждень увійде в історію як тиждень подій, які ніколи раніше не відбувалися, як тиждень подій, які змінюють наш світ назавжди. Для початку звалилася Шенгенська зона. Контроль на своїх кордонах відновили Німеччина, Швейцарія, Австрія, Угорщина, Чехія, Данія, Польща і Литва. Тобто Шенгенської зони зі свободою пересування всередині 26 європейських країн тепер немає. Це лише перші кроки щодо відмови від принад глобалізації на користь відновлення національних держав. Ще місяць тому таке неможливо було собі уявити.
Фактично це – крах європейської ідеї і перехід до іншої політичної культури зі зміною цінностей. Всю цю мішуру слів про солідарність, взаємодопомогу, спільні цінності, права людини і гуманізм як вітром здуло, коли Італія, де людей померло від коронавірусу вже більше, ніж в Китаї, попросила у ЄС допомоги, а їй відмовили. Італія просила засоби індивідуального захисту і медичну апаратуру, зокрема, для штучної вентиляції легенів. У відповідь Німеччина і Франція обмежили експорт зі своїх країн медичних масок.
А апарати ШВЛ Італія отримала лише з Китаю – тисячу штук, плюс 50 тисяч тестів, мільйони масок і десятки тисяч захисних костюмів. Нагадаємо, Італія – учасниця проекту “Один пояс – один шлях”. І ось вийшло, що солідарність всередині глобального китайського проекту куди сильніше розвинена, ніж усередині ЄС. Китайці відрядили до Італії ще й своїх лікарів, зробивши це без жодних пишномовних слів, на які так майстерні в Європі».
Шенгенська угода від початку передбачає право кожного учасника тимчасово призупинити її дію і відновити прикордонний контроль. У Шенгенському кодексі йдеться:
«У разі серйозної загрози державній політиці або внутрішній безпеці ці країни можуть як винятковий захід знову запровадити прикордонний контроль на своїх внутрішніх кордонах на термін не більше 30 днів (з можливим продовженням на встановлених кодексом умовах) або на передбачуваний період серйозної загрози. Цю дію слід розглядати як останній засіб. Якщо такий контроль буде знову введений, то інші країни ЄС, що входять до Шенгенської зони, і Єврокомісія мають бути негайно повідомлені про це з метою проведення можливих консультацій. Одночасно слід проінформувати Європарламент і Раду ЄС».
Випадки, коли окремі країни ЄС тимчасово відновлювали контроль на своїх кордонах, вже бували. Так, Італія припиняла вільний перетин своїх кордонів на час самітів G8 у Генуї в 2001 році та в Аквілі в 2009 році. Німеччина вдавалася до таких заходів на час чемпіонату світу з футболу 2006 року. Австрія в 2016 році запровадила контроль на кордонах з Угорщиною та Словенією для боротьби з потоком нелегальних мігрантів. Зрозуміло, пандемія COVID-19 вимагала найрішучіших за всю історію Шенгенської зони заходів обмеження пересування. Але ніщо не вказує на те, що після закінчення пандемії Європа не повернеться до режиму відкритих кордонів.
Італія дійсно на початку березня звернулася до ЄС за допомогою в рамках Механізму цивільного захисту, але в ситуації пандемії швидко допомогти їй не видалося можливим. Італійські чиновники, як і багато хто поза ЄС, тоді жорстко критикували Брюссель. Характерний заголовок статті в американському журналі Foreign Policy від 14 березня: «ЄС покидає Італію у час скрути».
Але відповідь Брюсселя на запит Італії незабаром надійшла, хоч і з деяким запізненням. 19 березня ЄС оголосив, що усю запропоновану Китаєм Брюсселю допомогу – 50 тисяч тестів на COVID-19 і 2,2 млн медичних масок різних типів – спрямовано до Італії. А 22 березня Єврокомісія в терміновому порядку, за дві доби схвалила запит Італії щодо допомоги у виробництві та придбанні медичного обладнання та засобів індивідуального захисту на суму € 50 млн. За три дні до цього Єврокомісія ухвалила тимчасове положення про підтримку економіки під час епідемії COVID-19, що дозволило виділяти таку допомогу.
Ймовірно, європейській бюрократії можна дорікнути за неповороткість, через яку реакція на небезпечну ситуацію в Італії виявилася занадто повільною. Але Кисельов зробив висновки про «крах європейської ідеї», ґрунтуючись на заявах більш ніж тижневої давнини, не звертаючи уваги на подальший розвиток подій.
Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
