Поки в Білорусі тривають акції протесту і страйки, в мережі з’являються фейки щодо протестів та ситуації в країні. Так, користувачі взялися поширювати інформацію про те, що прапор білоруського протесту (біла-червона-біла смуги, «БЧБ» в народі – прим.ред.) є прапором посібників нацистів і фашистів. Насправді ж біло-червоно-білий прапор був символом білоруського національного руху ще з кінця XIX-початку ХХ століть, а з 1991 по 1995 був національним прапором Республіки Білорусь.
Біло-червоно-біла символіка активно використовувалася білоруським національним рухом, починаючи з кінця XIX століття. Під час Лютневої революції національні сили виступили під біло-червоно-білими прапорами, Перший Всебілоруський з’їзд (представницький форум у Білорусі, скликаний Великою білоруською радою) також пройшов під цими кольорами.
Історики досі сперечаються, чи був біло-червоно-білий прапор державним символом новопроголошеної в 1918 році Білоруської Народної Республіки, але достовірно відомо, що національні сили і національні збройні формування продовжували виступати під цим прапором.
Історик Віталій Скальський (Інститут історії України НАН України) в коментарі для StopFake.org пояснює:
«Білоруський, як і український, національний прапор – це породження «часу націй», тобто XIX століття. Причому ближче до його кінця. У 1917 році, з початком розпаду Російської імперії, усі національні рухи вимагали своїх маркерів, зокрема прапорів, або, принаймні, національних кольорів, за допомогою яких можна було б ідентифікувати «своїх». Радянська влада сприймала БЧБ прапор як ворожий і національний. Зате білоруський національний рух на непідконтрольних більшовикам територіях остаточно прийняв цей прапор як власний і активно послуговувався саме ним».
У радянській Білорусії офіційним був червоний прапор, а з 1951 року червоно-зелений із орнаментом у лівій частині. Біло-червоно-білий прапор, який вважався антирадянським, продовжував використовуватися політичними і культурними організаціями білорусів за кордоном.
У період нацистської окупації (1941-1944 роки) нова влада дозволила використання біло-червоно-білого прапора поряд із німецькою символікою. Такі кроки окупаційна влада робила, щоб «задобрити» національний рух країни і противників комуністичного режиму.
Віталій Скальський розповідає: «Під час Другої світової війни частина національного руху пішла на співпрацю з нацистами, адже вважала це можливістю для відродження національної державності. Національна білоруська «партизанка» (партизанський рух – прим.ред.), антинацистський і антикомуністичний партизанський рух, аналог Української Повстанської Армії, також вважали цей прапор своїм, хоча й не мала ні можливості, ні необхідності визначатися з його офіційним статусом».
19 вересня 1991 року Верховна Рада Республіки Білорусь ухвалила Закон «Про Державний прапор Республіки Білорусь», затвердивши біло-червоно-білий прапор.
БЧБ (біло-червоно-білий) прапор залишався державним символом до 1995 року, коли за президентства Олександра Лукашенка було проведено перший референдум в Білорусі. Серед чотирьох винесених питань було і питання про прийняття нових прапора і герба. За офіційними даними, за ухвалення нового державного герба і прапора проголосували 75,1% серед тих, хто взяв участь у референдумі, проти – 20,5%.
