«Агент Гітлера», «український фашист» – і все це про Степана Бандеру, якого кремлівські ЗМІ так полюбляють використовувати для пропаганди проти України. Цього разу свідченням пособництва Бандери нацистам нібито є архівний документ ЦРУ. Насправді мова йде про переклад статті в російськомовному емігрантському меншовицькому журналі «Соціалістичний вісник» за 1951 рік, а інформація, викладена в статті, є далекою від дійсності.
Зокрема, пропагандисти написали: «Розсекречено відповідно до Закону про викриття нацистських військових злочинців». Так назвали Бандеру архівісти ЦРУ».
Коментує «документ ЦРУ про Степана Бандеру» і представник МЗС РФ Марія Захарова, заявляючи, що «скільки разів ми про це говорили до публікації цих матеріалів, і скільки разів цинічно і нахабно українські діячі заперечували очевидне».
У самій статті «Соціалістичного вісника» повідомляється, що за часів Бандери було «вбито близько 5 тисяч українців, 15 тисяч євреїв, кілька тисяч поляків», а самого Степана Бандеру називають «українським фашистом» і «професійним шпигуном Гітлера».
«Він їм був потрібен як їхній агент, що розкладає український національний визвольний рух, або як покірний їм поліцейський диктатор і приборкувач руху серед національних меншин у Західній Україні», – пише автор Петро Яровий.
Про це також писали Газета.ру , Комсомольская правда, РИА Новости, Коммерсант, НТВ та багато інших.
Такий фейк вже з’являвся у 2017 році на маргінальних сайтах, коли інший переклад статті з журналу російських меншовиків намагалися видати за офіційні дані ЦРУ. Сам документ був розсекречений ще раніше – в 2006 році.
Насправді, цей документ – звичайний переклад із «Соціалістичного вісника» (№6-7, 1951 рік) (журнал, який видавався закордонною делегацією Російської соціал-демократичної робітничої партії (меншовиками) в 1921-1965 роках). Сам автор – Петро Яровий – не вказує жодних джерел, звідки у нього така інформація і такі гучні звинувачення. Будь-якої інформації про автора теж немає. Проект The Insider зазначає, що в книзі самого Бандери «Перспективи української революції» згадується якийсь Петро Яблонь-Яровий; Бандера називає його провокатором.
Проект «Лікнеп», який займається спростуваннями історичних фейків, ось що пише про міф «теплих відносин Степана Бандери та гітлерівців»:
«Вийшовши із польської в’язниці у вересні 1939 року, Степан Бандера пробув на волі менше двох років. Його листування із рейхсканцелярією стосовно перспектив «українського питання» велася на підвищених тонах і містила погрози з боку ОУН (б). Після спроби проголосити українську державу 30 червня 1941 року Бандера знову був заарештований (в’язниця гестапо), а потім до осені 1944 перебував у політичному блоці концтабору Заксенхаузен. Після того, як його випустили, він відмовився координувати дії ОУН з Берліном. Його два брати загинули в концтаборі Аушвіц, а третій загинув в бою проти німців у лавах УПА».
«Історична правда» публікувала звіт Гіммлеру начальника Головного управління СС Готліба Бергера про результати розмов зі Степаном Бандерою.
«Загальне враження: це спритний, впертий, фанатичний слов’янин. До останнього вірний своїй ідеї. Зараз для нас неймовірно цінний, пізніше – небезпечний. Ненавидить як великоросів, так і німців», – пише Бергер, і «не дивлячись на все, просить дозволу використовувати його, а рух активувати», проте Бандера все одно відмовився.
