Заяви про зв’язок сучасної України з нацистською Німеччиною є черговою маніпуляцією кремлівських пропагандистів, які намагаються виправдати свою агресію проти України та очорнити український визвольний рух і його діячів. Проте на Нюрнберзькому процесі 1945-1946 років ОУН не була визнана злочинною організацією.
У зв’язку зі святкуванням Дня української державності російські ЗМІ черговий раз за допомогою маніпулювання історичними фактами поширили дезінформацію про те, що «Акт відновлення Української держави» 1941 року нібито доводить «прямий зв’язок сучасної України з нацистською Німеччиною».
Приводом для маніпуляцій кремлівського агітпропу стало інтерв’ю офіцера Збройних Сил України Андрія Ковальова, в якому він заявив, що підтримує свято: «В історії України було кілька дат, які можна називати днем незалежності чи відновлення незалежності. Насамперед – відновлення нашої незалежності на початку XX століття, 22 січня 1918 року, 15 березня 1938 року, коли було проголошено незалежність Карпатської України. Очевидно, це і 30 червня 1941 року».
У зв’язку з цим кремлівське видання «РИА Новости» заявило, що офіцер ЗСУ нібито «визнав прямий зв’язок сучасної України з нацистською Німеччиною», оскільки у згаданому «Акті відновлення Української держави» за 1941 рік є пункт про співпрацю з націонал-соціалістичною Німеччиною .
Йдеться про історичний документ, який був проголошений Організацією українських націоналістів (ОУН) під керівництвом Степана Бандери 30 червня 1941 року у Львові.
«Волею Українського народу Організація Українських Націоналістів під керівництвом Степана Бандери проголошує відновлення Української Держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України», – йшлося в «Акті відновлення Української держави».
Хоча в документі справді є пункт про співпрацю з урядом Адольфа Гітлера, заяви про зв’язок сучасної України з «Велико-Німеччиною» є черговою маніпуляцією кремлівських пропагандистів, які намагаються виправдати свою агресію проти України. Водночас розгляд цього історичного факту без ширшого історичного контексту також суттєво спотворює розуміння тих подій.
Спочатку цей документ мав назву «Акт проголошення Української держави», проте в останній момент керівництво ОУН замінило слово «проголошення» на «відновлення». Йшлося про правонаступність – відновлення Української держави, яку вже було проголошено у 1918 році Четвертим універсалом Української Народної Республіки і через два роки, у 1920 році, розгромлено більшовиками. Західну ж частину України радянська армія окупувала у вересні 1939 року внаслідок таємних домовленостей СРСР із нацистською Німеччиною щодо розподілу Східної Європи та країн Балтії.
У коментарі StopFake наукова співробітниця Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «В’язниця на Лонцького» доктора гуманітарних наук Олеся Ісаюк розповіла, що метою ОУН було відновлення незалежності всієї України від сталінського режиму. Українці, як і жителі країн Балтії, прагнучи відновити незалежну державу, вирішили скористатися ситуацією – наступом гітлерівської Німеччини на Радянський Союз. Нацисти також були зацікавлені у співпраці з національними рухами на території СРСР для якнайшвидшої перемоги над противником, проте до їхніх планів не входило створення на відвойованих територіях суверенної національної держави українців.
Наступного дня після нападу Німеччини на СРСР, 23 червня представники ОУН передали до Берліна два документи – Меморандум та резолюцію Других Великих зборів ОУН, в яких задекларовано наміри українців. ОУН так і не отримала ніякої відповіді з боку Німеччини. Тим не менш, в ОУН вирішили діяти рішуче, і 30 червня, увійшовши до Львова, щойно звільненого від радянських військ, прийняли рішення проголосити відновлення Української держави.
Дослідник національного руху в Україні доктор історичних наук Іван Патріляк розповідає, що в початковій версії «Акту проголошення Української держави» не планувався пункт про співпрацю з нацистською Німеччиною. Тим не менш, старі члени ОУН все ж таки наполягли на тому, щоб його було включено – таким чином вони хотіли отримати лояльність нацистів.
Проголошена відновлена Українська Держава проіснувала лише 10 днів. У Німеччині вкрай негативно сприйняли дії українців. «Гітлер очікував, що українці, як і народи Балтії, відкличуть Акт, але українські політики виходили з того, що проголошення державності має символічне велике значення і навіть якщо німці змусять піти в підпілля, то все одно проголошення Акту дуже важливе для українців», – розповідає у коментарі Радіо Свобода історик Андрій Козицький. У день проголошення відновлення Української державності нацисти заарештували очільника проводу ОУН Степана Бандеру, а з 2 липня розпочалися арешти українців, причетних до проголошення Акту відновлення Української Держави – за ґратами опиниться півтори тисячі ОУНівців.
11 липня 1941 року німецька окупаційна влада повністю заборонила діяльність українських організацій.
«Короткочасна співпраця «бандерівців» із Третім Рейхом досі використовується пропагандистами, щоб очорнити український визвольний рух та його діячів», – переконаний історик, колишній керівник Інституту національної пам’яті України Володимир В’ятрович.
Тим не менше, всі спроби радянської пропаганди офіційно визнати злочинцями та пособниками нацистів учасників українського визвольного руху були невдалими – на Нюрнберзькому процесі 1945-1946 років ОУН не було визнано злочинною організацією, а у 1954 році в США слідча комісія Конгресу зняла з ОУН звинувачення у причетності до Голокосту.
Кремлівська пропаганда регулярно маніпулює історичними фактами у спробі виправдати свою загарбницьку політику щодо України. Зокрема, агітпроп для виправдання нападу на Україну вибудував наратив про те, що Україні нібито потрібна «денацифікація», а саме: ліквідація об’єднання націоналістів, передання суду «злочинців», «відповідальних за «криваві злочини проти мирних жителів Донбасу», скасування будь-яких законів, які нібито дискримінують російськомовне населення, блокування можливості «шанувальників радикальних ідей потрапити до будь-яких структур української влади».
StopFake неодноразово спростовував фейки про те, що нібито в Україні за російську мову нібито каратимуть дітей, що в Україні нібито заборонили випуск газет російською мовою, що закон про корінні народи України нібито викреслив 20 млн росіян зі спільної історії, що Україна нібито перебуває серед лідерів за кількістю порушень прав росіян.
