Немає єдиної найефективнішої панацеї від шкідливого явища повені дезінформації. Ідеального захисту просто не існує. Однак, здається, що ефективними інструментами можуть виявитись здібності критичного використання цифрових технологій і критичного мислення в межах медіаосвіти, а також фейк-чекінгові ініціативи.
Як пояснює доктор Агнєшка Демчук, керівник групи досліджень дезінформації і пропаганди з факультету політології та журналістики Університету Марії Кюрі-Склодовської, факт-чекінг служить для перевірки неправдивої інформації, маніпуляції, сфабрикованих фактів, різних теорій змови. Практичне використання цього інтрументу є, однак, безконечним процесом, який має повсякчас супроводжувати нас в нашому щоденному серфінгу в кіберпросторі.
Сама формула факт-чекінгу міститься в широко зрозумілій концепції медіаосвіти. Ідея факт-чекінгу (fact-checking) виникла в Сполучених Штатах, де першим з’явився портал Snopes.com. Це відбулось в 1994 році, a, отже, ще задовго перед поширенням нових технологій. Зараз в американській інфосфері вже налічується понад сорок подібних ініціатив, серед яких найбільш популярними є: Factcheck.org, Politifact, „The Washington Post Fact Checker”. Базу факт-чекінгових організацій, які функціонують в цілому світі, веде також американський центр журналістських досліджень Duke Reporters’Lab. В 2019 р. у всьому світі було вже понад 180 активних редакцій, діючих при підтримці цього методу.
В межах Європейського Союзу від 2015 р. важливу роль відіграє сервіс Eu vs. Disinformation, який є проєктом робочої групи Європейської служби зовнішніх справ і був запущений з метою прогнозування та реагування на триваючі протягом багатьох років дезінформаційні кампанії Російської Федерації. Це база даних перевірених дезінформацій та її супроводу (фейкових новин). В листопаді 2020 р. число перевірених дезінформацій вже перевищило магічний поріг 10 000 результатів.
ВП
