Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
Жодний федеральний телеканал не згадав про дату початку так званої «СВО». Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав фейки та наративи пропаганди за 23-25 лютого 2024 року.
- На третій рік війни пропаганда і досі «переможна»
- Другий рік кривавої ганьби «другої армії світу»
- Як за суму вартості танка Challenger 2 вести інформвійну з Кремлем
- Путін почав свої «перевибори» з «важкодоступних» ТОТ
На третій рік війни пропаганда і досі «переможна»
Найкращим жартом 23 лютого (професійне свято російських військових) став: «Хто ж працює у вихідний день!». Саме так і увійшов в історію другий збитий літак А-50.
РИА Новости написали про «невстановлений літальний апарат», який впав і «на місці падіння горить очерет». Російські «воєнкори» написали, що причиною його горіння став черговий «дружній вогонь»
НАСПРАВДІ, українські розвідники повідомили, що додатковим успіхом цієї операції ГУР МО та Повітряних сил ЗСУ став наказ припинити місії для двох літаків Су-35, а також трьох Су-34 ВКС РФ, які мали атакувати захисників України поблизу Авдіївки.
Серед загиблих в А-50 — п’ять майорів, три капітани, прапорщик та лейтенант. Як правило, в таких літаках літають тільки дуже досвідчені, унікальні фахівці. Глава ГУР МО України Буданов зазначив: «Ще один такий літак впаде, і цілодобове чергування доведеться припиняти, у росіян залишилося ще шість таких літаків».
Окупанти вчергове не можуть визначитись, хто все ж таки підбив їх літак? Може дійсно російським ППОшникам заборонити стріляти, а то всю свою авіацію розстріляють.
В якості недолугої операції інформаційного прикриття того, що «літак управління, втративши управління, впав» поблизу селища з дивною назвою Трудовая Армения, МО РФ негайно звітувало про «знищення з початку СВО 839 українських літаків та вертольотів».
Але, якщо вірити звіту спікера МО РФ Конашенкова (від 9 березня 2022 року), то Україна мала всього лише 250 літаків і вертольотів. Тепер їх «знищено» понад втричі більше. Саме так і працює «переможна» пропаганда. Третій рік пішов, а брехати переконливо вона так і не навчилася.
Другий рік кривавої ганьби «другої армії світу»
А підсумовуючи 10 рік війни і другий – повномасштабного вторгнення, 24 лютого, жоден федеральний телеканал навіть не згадав про ці дати. Це підмітила і прокремлівська «Логіка Маркова», зауваживши: «Мабуть думали, що правильно сказати. Але так нічого й не вигадали».
Дійсно, важко щось вигадати. Адже те, що рівно два роки тому починалося (за словами пропагандистки Симоньян) як «стандартна репетиція параду, який цього разу вирішено провести у Києві», перетворилась у криваву ганьбу «другої армії світу».
НАСПРАВДІ, ця ганьба і в наступних цифрах:
– Росії протягом 2023 року вдалося тимчасово захопити лише 0,2% української території (дані The Economist). На піку влітку 2022 було окуповано 22%, зараз окупант контролює 18% (дані DeepState, включно з окупованим Кримом і колишніми ОРДЛО).
– За рік росіяни «взяли» (фактично зруйнували) лише два міста — Бахмут та Авдіївку, їхня загальна площа – 70 кв. км. Це менше підмосковних Хімок.
– У 1,5 раза зросли втрати російської армії. Бі-Бі-Сі вдалося встановити імена 24100 російських військових, загиблих у 2023 році. 2022-го їх було 15520. У цих списках лише ті люди, чиї некрологи чи поховання вдалося виявити. Реальні втрати значно вищі.
– Знищено шість та пошкоджено п’ять кораблів російського ВМФ у Чорному морі. Усього ж із початку війни під удари ЗСУ потрапила третина кораблів Чорноморського флоту. Восени його почали виводити з Криму подалі до Новоросійська.
Непогана у росіян «стандартна репетиція параду» вийшла. Що ж тоді вважати за нестандартну?
Як за суму вартості танка Challenger 2 вести інформвійну з Кремлем
Цікавий й інший, суто пропагандистський, аспект цих двох років. Наочно поразку видно не тільки за невдалими парадними розрахунками Симоньян, а й, наприклад, за сумною долею «воєнкорів».
Один з них – Татарський – 24 лютого ще «пив чайок в армійській їдальні, чекав наказ на висунення» і називав ранок того дня «найкращим, який коли-небудь був».
НАСПРАВДІ, і подальша доля Татарського та інших «воєнкорів», і те, що Росія зрештою програла в інформаційній війні, зовсім не означає, що Україна та світ її виграли. Росія її програла сама, тому що була недолугою та зухвалою.
На жаль, пропаганда залишається. Підсанкційні прокремлівські ресурси продовжують працювати навіть в Європі.
Що робити? Відомий британський політолог, один із провідних експертів з Росії Марк Галеотті у статті для The Spectator пропонує наступне:
– Ми можемо зробити набагато більше, щоб підірвати московську пропаганду у себе вдома. Як і за часів холодної війни, російська служба Бі-Бі-Сі, до якої все частіше звертаються через Інтернет, є найважливішим джерелом інформації для багатьох росіян, які знають, що їх обманюють. За останній рік аудиторія російської служби Бі-Бі-Сі зросла на 19%. Це необхідно захищати та розвивати, але є й інші дешеві та прості способи допомогти протистояти токсичним путінським пропагандистам.
– Зокрема, існують служби новин та платформи, керовані росіянами, які виступають проти режиму, і які нині перебувають на Заході й можуть безпосередньо звернутися до своїх співвітчизників. Наприклад, Meduza публікує новини та аналітику зсередини Росії, а Riddle Russia надає платформу для найінноваційніших досліджень про країну.
– Ці ресурси, як правило, працюють на обмежених коштах, і за частку в 4 млн фунтів стерлінгів (рівнозначну вартості танка Challenger 2), можуть вести інформаційну війну з Путіним. Те, що Кремль вважає ці онлайн-джерела загрозою, видно з того, як він намагається їх блокувати. Оскільки Кремль робить це, можливо, настав час подумати, як допомогти росіянам обійти блокування?
«Під час холодної війни Захід загалом – і Велика Британія зокрема – стали дуже добрими у політичній війні, підриваючи СРСР усередині країни і за кордоном не стільки брудними трюками, скільки правдою та м’якою силою. Настав час відновити деякі з цих темних мистецтв, які можна використати на благо», – вважає Галеотті.
Путін почав свої «перевибори» з «важкодоступних» ТОТ
Війна – війною, а вибори Путіна за розпорядком. 25 лютого цей фарс розпочався у вигляді дострокового голосування. (Основна частина відбудеться в середині березня).
Про початок вже повідомили і колаборанти на тимчасово окупованій території Запорізької області. За словами «голови виборчкому» Галини Катющенко, «у зв’язку з умовами СВО вся територія регіону визнана важкодоступною».
НАСПРАВДІ, ЦВК дійсно наголосила, що «голосування проводиться у віддалених поселеннях, де місцевість важкодоступна: щоб потрапити туди, члени виборчих комісій використовують вертольоти, всюдиходи та інший транспорт». Йдеться про судна, які перебуватимуть у день голосування у плаванні, полярні станції тощо.
Але до таких ЦВК раніше ухваленим рішенням зарахувала і ТОТ Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. ТАСС уточнює, що «першими голосують жителі населених пунктів біля лінії бойового зіткнення, зокрема й військовослужбовці. У Херсонській, Донецькій та Луганській областях голосування розпочнеться трохи пізніше».
Але фото «щасливого» масового голосування в окупованій Росією частині Запорізької області так і не надали. Лише одинока «голова виборчкому».
«Голосування» на території цих регіонів, проведене торік, не було визнане як легітимне ніким. Нагадаємо, лідери G7, в опублікованій напередодні другої річниці російського вторгнення в Україну заяві також наголосили, що не визнають легітимність голосування на цих територіях.
Тож справжня «важкодоступність» зі своєю легітимацією на окупованих територіях для Путіна тільки починається.
Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
