Джерело: EU vs Disinfo
Нелегітимний президент панікує та нагнітає страх серед білорусів. Режим затягує гайки, але чим відчайдушніші заходи, яких він вживає, тим очевиднішою є його безпорадність. Ми обговорили громадську дискусію та майбутнє незалежних голосів у Білорусі з Борисом Горецьким, заступником голови «Білоруської асоціації журналістів», який наразі перебуває в Україні.
Напевне, нам слід розпочати із поточної ситуації на кордоні з Польщею та Литвою: як Ви її оцінюєте?
Режим Лукашенка відчуває тиск усього світу, санкцій, які реально б’ють по економіці, стабільності режиму, по грошам. І тому останні пів року влада розігрує карту з мігрантами: до Білорусі масово доставляють людей з Іраку та інших країн, які штурмують польський і литовський кордони. Варто пам’ятати, що Європа виділяла величезну кількість грошей впродовж останніх років у рамках програм кооперації на зміцнення цих кордонів. Усі наші білоруські прикордонні переходи та весь білоруський кордон із Європою – зроблені за гроші Європи. І зараз Лукашенко дає зрозуміти, що коли Європа запровадила санкції, то кордон працювати не буде. Він робить усе можливе, щоби ці мігранти проривалися до Європи.
Що б Ви порадили ЄС та країнам-учасницям ЄС у ситуації, що склалася?
Якщо ЄС дозволить в’їзд мігрантів, це означатиме, що цей маленький диктатор, який запроторив до в’язниць величезну кількість своїх громадян (у нас понад 800 політичних ув’язнених), і влаштував жах усередині країни, ще може шантажувати і тероризувати навколишні європейські країни. Сьогодні – мігранти. Завтра може ще щось придумає. Європа дуже добре розуміє, що пропустивши цих мігрантів, це означатиме перемогу Лукашенка і що, за всієї своєї сили, Європа не в змозі впоратися з таким маленьким диктатором. Далі я очікую на різні провокації. Це можуть бути постріли на кордонах, поранення, отримані мігрантами. А винною виставлять Польщу, хоча поляки в жодному разі цього не робитимуть. ЄС має зберігати спокій та не відступати від своїх принципів. Якщо піти на поводі цього мігрантського процесу, кінця й краю цьому не буде.
Лукашенко діє дедалі відчайдушніше. […] Впевнений у собі і спокійний керівник так не поводиться. Ситуація з мігрантами може зашкодити режиму.
Як цю ситуацію висвітлюють білоруські ЗМІ?
Державні пропагандистські медіа звинувачують Польщу та Литву у створенні цієї ситуації. Державні ЗМІ просувають наратив про те, що Литва й Польща мають впустити біднолашних мігрантів і що саме Польща та Литва винні у скупченні мігрантів уздовж кордону. Нині нам кажуть, що поляки нібито створили ситуацію, за якої діти помирають у білоруських лісах від браку води та їжі. Незалежні білоруські ЗМІ намагалися розповідати про те, як режим використовує мігрантів у своїх цілях, ще до загострення ситуації.
Що Ви можете сказати про ситуацію із суспільною дискусією у Білорусі?
ЗМІ та окремі журналісти зазнають жорстких утисків, а громадська дискусія практично повністю придушена. Люди бояться навіть залишати коментарі в Інтернеті. Дуже небагато сміливців ризикують висловлювати свою думку. Безліч людей перебувають за ґратами, деякі з них — лише за коментар [у мережі]. Нещодавно в Мінську стався інцидент — коли співробітники КДБ увірвалися додому до програміста, почалася перестрілка. Програміст убив офіцера у спробі захистити себе та був застрелений. Близько 200 осіб, які прокоментували цей інцидент у соцмережах, зараз у в’язниці. Лише за коментар. Громадська дискусія можлива тільки в анонімних Telegram-чатах. Тут розгортаються дуже жваві дискусії, і люди не бояться брати в них участь, адже Telegram гарантує їхню анонімність. Щодо громадських майданчиків для дебатів, їх дуже мало. Люди надто налякані, щоб висловлювати свою думку за межами власної кухні чи навіть анонімно у Telegram.
ЗМІ та окремі журналісти зазнають жорстких утисків, а громадська дискусія практично повністю придушена.
Це дуже нагадує радянський період: що змінилося, а що залишилося тим самим?
Важко порівнювати теперішній час із радянським. Тоді не було Інтернету. І мабуть, не було такої заляканості. «Радянський період» теж різний. Можна порівнювати 80-ті, 70-ті або 30-ті. Сьогодні люди живуть у атмосфері страху. Саджають за все. Побачать наклейку – посадять. Одні мої знайомі винаймали квартиру у людини, яка виїхала з країни після участі у протестах. Вони жили в цій квартирі, доки до них не налетіли силовики. Зрозуміло, що нинішні мешканці були не тими, кого шукали силовики, але моїх знайомих посадили на 15 діб. Ця заляканість, напевно, не порівнювана з 1937-м роком. Але якщо порівнювати з якимось пізнім радянським часом, то єдине, що відрізняє теперішню ситуацію, – це доступ до Інтернету. Це означає, що навіть якщо не можеш публічно висловлюватися, то, як мінімум, можна читати новини. Влада намагається блокувати сайти, але все можна знайти в Telegram.
Якщо говорити про вашу особисту ситуацію: що вам загрожує?
Я вже десять років пропрацював у «Білоруській асоціації журналістів». Останній рік ми щосили намагалися підтримувати членів нашої асоціації. Ми розуміли, що в наших офісах можуть проводити обшуки, але намагалися виконувати всі вимоги законодавства. Ми не брали участі у протестах. Ми займаємось абсолютно нашою законною діяльністю, яка прописана у статуті нашої організації. У лютому цього року у наших офісах та в будинках керівників асоціації пройшли обшуки. До мене також приходили. Силовики провели обшуки, вилучили техніку, документи, готівку. Більшість із нас намагалися якийсь час залишатися в Білорусі, протестуючи проти обшуків.
Але влітку цього року ситуація сильно погіршилася. У липні влада порушила масу кримінальних справ. Протягом кількох днів липня у журналістів пройшло понад сто обшуків. Якщо на початку року журналістів, які перебувають за ґратами за звинуваченням у злочинах, було лише кілька, то зараз їх уже 29. У наших офісах пройшли повторні обшуки. 14 липня затримали наших партнерів у правозахисному секторі, і ми вирішили виїхати з країни. Ми б теж опинилися у в’язниці, а звідти ми не змогли б ніяк допомогти нашим колегам. Влада ліквідувала нашу організацію офіційно. Нас заборонили у Білорусі. Але ми, звісно, продовжуємо працювати. Багато білоруських журналістів поїхали до сусідніх країн. У нас є представники у Києві, Вільнюсі та Варшаві. Саме там мешкає більшість білоруських журналістів. Ми продовжуємо підтримувати колег.
Скільки членів вашої асоціації перебуває за кордоном?
Сьогодні люди живуть в атмосфері страху. Саджають за все.
У жовтні ми провели опитування, щоб зрозуміти, скільки людей були змушені залишити країну. Ми досить добре уявляємо, де знаходяться члени нашої асоціації, оскільки у всіх країнах ми створили механізми комунікації. Нам важливо зрозуміти, які потреби є у наших колег: чи то у Києві, чи у Вільнюсі, чи будь-де. Близько 300 журналістів виїхало з Білорусі за останній рік. Але більшість все ще залишається у Білорусі. Деякі більше не займаються висвітленням поточних подій та політичних новин; інші взагалі пішли зі ЗМІ. Нещодавно влада оголосила канал «Белсат», який веде мовлення з Польщі, «екстремістським формуванням». «Екстремістськими» є не лише матеріали; будь-яка людина, дотична до «Белсату», звинувачується у зв’язку з «екстремістським формуванням», що загрожує серйозними наслідками. Тому деякі наші колеги, які залишилися в Білорусі, змушені були припинити роботу.
Що Ви порекомендували б політичним діячам ЄС для підтримки білоруської громадської дискусії?
Найголовніше — підтримувати роботу незалежних засобів масової інформації у Білорусі. Влада робить все можливе для винищення чи ослаблення незалежних медіа. ЗМІ потрібна підтримка, тому необхідно розробити програми допомоги журналістам, довгострокові програми релокації журналістів, які вимушено перебувають за кордоном. Ми маємо доступ до короткострокових програм, які передбачають допомогу журналістам у вигнанні протягом одного місяця або кількох тижнів. Що стосується 2022 року, ми розуміємо, що людям, які вимушено залишили країну, швидше за все, доведеться надовго залишитися за кордоном. Їм потрібне житло. Необхідна або підтримка ЗМІ, щоб вони могли платити журналістам зарплату, якої вистачало б на життя у вигнанні, або програми підтримки безпосередньо для журналістів, з метою довгострокової релокації. Це можуть бути стипендіальні чи аналогічні програми. Важливо, щоби білоруська аудиторія мала доступ до білоруських правдивих медіа, до інформації.
Чи бачите Ви якийсь проблиск надії у цей непростий час?
Рано чи пізно все зміниться. На жаль, 2022 рік буде для нас непростим роком. Репресії, арешти… Але надію дає ця ескалація дій з боку Лукашенка. Він діє дедалі відчайдушніше. Можливо, у цьому світлі слід розглядати питання міграції. Його дії позбавлені будь-якої логіки. Якби Лукашенко хотів і надалі залишатися при владі, у цій ситуації не було б жодного сенсу. Впевнений у собі і спокійний керівник так не поводиться. Ситуація з мігрантами може зашкодити режиму. Білорусь знову у центрі уваги світових ЗМІ, що змушує світову спільноту реагувати на дії режиму. Все це дарує надію на зміни.
Джерело: EU vs Disinfo
