Після того як 25 травня 2018 року на всій території ЄС набули чинності нові правила поводження з персональними даними – General Data Protection Regulation (GDPR), в соціальних мережах активно поширилася інформація про те, що цей Регламент вбиває вуличну фотографію, а селфі в громадських місцях більше робити не можна.
У ЗМІ з’явилися публікації з заголовками «Фотографувати на вулиці заборонено»: нові правила в Євросоюзі», «20 мільйонів за фото незнайомця. Чому в ЄС заборонили фотографувати людей».
Для того щоб зрозуміти, що з цього правда, а що фейк, необхідно детально проаналізувати Регламент Європейського парламенту і Ради (ЄС) 2016/679 від 27 квітня 2016 року про захист фізичних осіб у зв’язку з обробкою персональних даних про вільний рух таких даних, а також роз’яснення Управління комісара із захисту інформації та даних.
Що сказано в Регламенті про використання зображення людини?
Регламент дійсно значно розширив поняття персональних даних порівняно з діючою раніше Директивою 95/46 /ЄС (Загальний регламент про захист даних). Стаття 4 Регламенту визначає, що «персональні дані» означають будь-яку інформацію, яка стосується фізичної особи, що ідентифікована або яку можна ідентифікувати… за такими ідентифікаторами, як ім’я, ідентифікаційний номер, дані про місцезнаходження, онлайн-ідентифікатор або за одним чи кількома чинниками, які є визначальними для фізичної, фізіологічної, генетичної, розумової, економічної, культурної або соціальної сутності такої фізичної особи».
Також у статті 4 дається визначення поняття «біометричні дані». Такими, згідно з Регламентом, є «персональні дані, отримані в результаті спеціальної технічної обробки, що стосується фізичних, фізіологічних або поведінкових ознак фізичної особи, таких як зображення особи або дактилоскопічні дані, що дають змогу однозначно ідентифікувати або підтверджують однозначну ідентифікацію фізичної особи». Таким чином, Регламент поширив свою дію на зображення людини, а також онлайн-ідентифікатор, якими можуть бути IP-адреси, адреси електронної пошти користувача, веб-сторінки соціальних мереж.
Згідно зі статтею 6 Регламенту, одним із критеріїв законності обробки даних є згода суб’єкта на обробку своїх персональних даних для однієї або кількох спеціальних цілей. Таким чином, Регламент дійсно говорить про необхідність отримання у людини дозволу на використання її зображення.
Чи потрібно отримати дозвіл людей, які випадково потрапили до вас у кадр під час селфі? А якщо ви хочете потім викласти таке фото в Facebook або Instagram?
У соціальних мережах пишуть, що фото, наприклад, Колізею запостити тепер буде неможливо, тому що там ніколи не впіймаєш момент, щоб жоден турист не потрапив у кадр. Але насправді це не зовсім так.
Якщо говорити про соціальні мережі, важливо розрізняти мету використання цього фотознімку. Як зазначається в пункті 18 преамбули Регламенту про захист персональних даних, «цей Регламент не застосовується до обробки персональних даних фізичною особою під час суто особистої або побутової діяльності, а, отже, жодним чином не пов’язаної з професійною або комерційною діяльністю. Особисту або побутову діяльність може становити ведення кореспонденції та зберігання адрес або ведення соціальних мереж і онлайн-діяльності, розпочатої в контексті такої діяльності». Таким чином, якщо ведення соціальних мереж не є комерційною діяльністю користувача, тобто користувач не отримує прибутку і не розміщує рекламу на своїй сторінці, – боятися нічого.
Крім того, це ж вказано в пункті 2 статті 2 Регламенту, де визначено, що цей Регламент не застосовується до фізичних осіб під час задоволення особистих чи побутових потреб.
У роз’ясненні Комісара також підкреслюється це правило: «У разі вуличної фотографії Управління комісара з інформації та захисту даних визнає художні атрибути, які, безумовно, приваблюють фотографів своїми не постановочними зображеннями, переважно, коли такі зображення ідентифікують фізичних осіб, які перебувають у громадських місцях. Стаття 5 Закону про захист даних свідчить, що Закон не застосовується, якщо обробка персональних даних здійснюється фізичною особою під час суто особистої діяльності. Це означає, що якщо фотограф робить фото, яке ідентифікує фізичну особу, поки такий знімок зберігається фотографом для суто особистої діяльності, закон не застосовується. Будь-яка інша обробка підлягає застосуванню цього закону».
Чи правда, що під час масових акцій потрібно брати дозвіл у всіх учасників?
У Facebook активно обговорюють те, що репортажні фото в ЄС закінчилися, зробити їх буде неможливо. Одна з користувачок цікавиться, як тепер там працювати журналістам, наприклад, на масових акціях? Невже потрібно взяти дозвіл на зйомку у всіх учасників? Як показав аналіз законодавства, знімати їх можна і без дозволу.
Пункт 39 преамбули Регламенту про захист персональних даних говорить про те, що будь-які обробки персональних даних мають бути законними і правомірними. Фізичні особи мають бути поінформовані про те, що їхні персональні дані збирають, використовують, обговорюють чи іншим чином обробляють.
Крім того, згідно зі статтею 6 Регламенту, «правомірне використання» передбачає, серед іншого, і випадки, коли обробка персональних даних необхідна для цілей «законних інтересів» суб’єкта, що використовує ці персональні дані. Визначення «законний інтерес» тлумачиться як використання персональних даних людей способом, який вони передбачувано очікують і який спричиняє мінімальний вплив на їхнє приватне життя.
Також у роз’ясненні Управління комісара із захисту інформації та даних сказано, що для прийняття остаточного рішення щодо того, чи дотримувався фотограф закону при публікації знімка людини її дозволу, береться до уваги той факт, чи було фото зроблено під час публічного заходу.
Таким чином, можна припустити, що коли людина йде на мирне зібрання, то вона буде обізнана з тим, що там будуть фотографи, які роблять фотознімки події, і, швидше за все, вона очікуватиме цього. Таким чином, можна дійти висновку, що дозвіл в учасників публічних зібрань в таких випадках теж брати не доведеться.
В яких іще випадках Регламент не буде діяти?
Дозвіл також не потрібен, якщо до таких фотографій є особливий суспільний інтерес, а також якщо людина є публічною особою. Параграф 69 преамбули Регламенту говорить про те, що персональні дані можна обробляти на законних підставах, оскільки обробка необхідна для виконання завдання в громадських інтересах. У такому випадку суб’єкт даних повинен, тим не менш, мати право на заперечення проти обробки будь-яких персональних даних, що стосуються його або її конкретної ситуації. Суб’єкт, який обробляє дані (в нашому випадку – робить і публікує фотографії без дозволу) мусить довести, що його вагомий законний інтерес переважає над інтересами або фундаментальними правами і свободами суб’єкта даних.
Також у роз’ясненні Управління комісара із захисту інформації та даних вказано, що приймаючи рішення про необхідність брати дозвіл у людини на використання її фото, необхідно враховувати два факти: 1) чи є людина публічною особою; 2) чи мала публікація суспільний інтерес.
Насправді такі питання не є для ЄС чимось новим, спори про захист персональних даних, право на приватне життя і публічний інтерес вже давно вирішуються Європейським судом з прав людини (ЄСПЛ). Наприклад, у 2012 році він розглядав справу «Von Hannover проти Німеччини». Скарга принцеси Монако на німецьких журналістів була відхилена судом, який визнав за засобами масової інформації право на публікації матеріалів про знаменитостей без їх дозволу. Претензія принцеси та її чоловіка до ЗМІ полягала в тому, що вони опублікували фотографії подружжя на відпочинку, які підтверджують, що принцеса вирушила у відпустку в той час, як її батько був уже дуже хворий. За словами принцеси, це було грубим вторгненням у приватне життя її сім’ї. Однак, як постановив ЄСПЛ, та фотографія, яка і стала приводом для звернення Кароліни в європейський суд – а саме: зображення подружньої пари, що прогулюється по Санкт-Моріцу, – не порушувала право на приватне життя. Опублікована в 2002 році в журналі Frau im Spiegel фотографія ілюструвала статтю про стан здоров’я князя Монако Рене, а ця тема, за словами суддів, так само як і фото, становили на той час суспільний інтерес.
Автор: Ганна Рожкова, для Stopfake.org.
