Джерело: EU vs Disinfo
Всесвітній день свободи преси щорічно відзначається 3 травня від миті його проголошення Генеральною Асамблеєю ООН у 1993 році. У зв’язку з цією датою організація «Репортери без кордонів» (РБК) публікує Всесвітній індекс свободи преси, що оцінює міжнародне становище справ з цього питання. Цьогоріч за даними індексу місце Росії — 148-е серед 180 країн — залишилося незмінним порівняно з минулим роком.
Відкритий лист Владіміру Путіну
Минулого місяця РБК опублікувала відкритий лист президенту Росії Владіміру Путіну, в якому пояснила, у яких сферах, на погляд цієї неурядової організації, необхідні зміни щодо свободи преси в Росії. На початку листа РБК підкреслила серйозність цього питання, вказавши, що «ситуація не була настільки погана, як сьогодні, з часів розпаду Радянського Союзу».
Мапа рейтингу Всесвітнього індексу свободи преси
Які ж чинники призвели до настільки низького рейтингу свободи преси в Росії? І як ці фактори пов’язані з прокремлівською дезінформаційною кампанією, мішенню якої стають інші держави й суспільства, а також російське суспільство?
Політковська та інші жертви насильства
РБК зазначає, що «з 2000 року в Росії було вбито щонайменше 34 фахівці зі сфери ЗМІ у зв’язку з їхньою роботою», і «в більшості таких випадків розслідування ні до чого не привели, а замовників убивств так і не виявили» . РБК звертає особливу увагу на «Нову газету», п’ять журналістів у якій були вбиті, а саме видання «як і раніше, отримує погрози на свою адресу». Однією з журналісток, що поплатилася життям за свою професійну роботу, була Анна Політковська, яку найманий убивця застрелив 7 жовтня 2006 року. Жоден російський суд так і не з’ясував, хто замовив це вбивство. РБК також підкреслює, що «щонайменше п’ятеро журналістів і двоє блогерів зараз заарештовані за свої репортажі».
Дискредитація журналістів та їхньої професії
У Росії, крім переслідування і фізичних нападів на журналістів, під тиском перебуває і їхня професія – її дискредитують і гноблять безжальні закони. РБК особливо відзначає закони: проти наклепу, про протидію екстремістській діяльності, про «образу почуттів боговірних», а також той факт, що «широке і розпливчасте формулювання дозволяє використовувати їх вибірково і самовільно». Посилаючись на сумнозвісний російський закон про іноземних агентів, РБК висловлює стурбованість тим, що «криміналізація громадянського суспільства не пошкодувала неурядові організації, які підтримують і захищають свободу преси».
Загалом, за описом РБК, у сфері засобів масової інформації панують прокремлівські телеканали, які «видають пропаганду, яка розпалює ненависть і параною щодо громадянського суспільства, і послаблюють стандарти журналістики». Іншими словами, підривається сама ідея незалежної журналістики, коли журналісти прокремлівських телеканалів діють виключно як творці пропаганди, тоді як незалежні журналісти увесь час виявляються під підозрою, що нібито працюють як «іноземні агенти», тобто в інтересах іноземних урядів.
Політичний тиск на власників медіакомпаній
РБК покликається на два випадки, коли власники приватних медіакомпаній звільнили головних редакторів у результаті політичного тиску. Один з таких випадків — портал Lenta.ru, головного редактора якого, Галину Тимченко, звільнили після висвітлення військових дій Росії в Україні. Також було звернуто увагу на випадок з ресурсом РБК, головних редакторів якого звільнили після того, як було оприлюднено зв’язок Кремля з особами, чиї імена виявилися в «панамських документах». Замість того, щоб публічно вимагати покарання для журналістів, російська влада натиснула на власника РБК, почавши перевірку інших належних йому компаній. Варто відзначити, що обидва ЗМІ, про яких мовиться, стали вкрай успішними — той випадок, коли в умовах нормального медіаринку власники навряд чи стали б звільняти керівників вищого рівня.
Галину Тимченко, головного редактора Lenta.ru, звільнили за висвітлення військових дій Росії в Україні. Пізніше вона заснувала ЗМІ Meduza в Ризі спільно з членами своєї колишньої команди з Lenta.ru. Фото: Wikimedia Commons
Іншими словами, російська влада піддає журналістику цензурі, караючи приватних власників, якщо їхні ЗМІ не дотримуються пропагандистського курсу і переступають межі дозволеного, встановлені владою. Яким чином приватні російські ЗМІ мають дізнаватися про ці кордони?
«Темники» — інструкції з Кремля
Російська влада створила систему, в рамках якої головних редакторів і журналістів запрошують на щотижневі зібрання з найвищим керівництвом адміністрації президента Росії. На таких зібраннях ЗМІ отримують інструкції на наступний тиждень. Їм пояснюють, яким повинен бути курс наступного тижня, які теми варто і не варто висвітлювати, кого треба згадати в позитивному ключі, кого – в негативному, а кого не варто згадувати зовсім.
Такі «брифінги» зазвичай проводять у вигляді усних вказівок, які просочуються зі зборів у Кремлі в редакції новин, де журналісти пишуть матеріали, що відповідають цьому курсу. У жаргоні російських журналістів такі інструкції називають словом «темник». У рідкісних випадках з’являються письмові версії таких інструкцій, наприклад, завдяки інформаторам усередині російських ЗМІ. Ці інструкції спрощують життя редакторів, які не хочуть наражати на небезпеку ЗМІ, якими керують: вони знають, де містяться постійно мінливі межі дозволеного.
Проте, така «розумна» система урядового контролю сама по собі є частиною загальної кампанії, що її підсумкова мета – не контроль за ЗМІ і скорочення простору для вільної й незалежної журналістики. Мета прокремлівських ЗМІ і комунікаційної стратегії — заплутати і залякати російську і міжнародну аудиторії, змусити нас втратити віру в основні демократичні цінності, такі як свобода преси, і поширити серед внутрішньої аудиторії переконаність у тому, що на Росію нападають вороги, що діють усередині країни та за її межами.
Джерело: EU vs Disinfo
