Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
«Падіння вибухонебезпечних предметів» на голови росіян набуває системного характеру. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав фейки та наративи пропаганди за 13 травня 2024 року.
- «Позаштатні сходження авіаційних боєприпасів» стали штатними
- Чий «вибухонебезпечний предмет» вбив мирних бєлгородців
- Хто зіграв головну роль у відставці Шойгу
- Бєлоусов – «неокейнсіанець на СВО»
«Позаштатні сходження авіаційних боєприпасів» стали штатними
Російські телеканали та інформаційні агентства перевели обвал бєлгородської багатоповерхівки у другорядні новини. Наприклад, «Первый канал» приділив Бєлгороду та збору допомоги для постраждалих під час обвалення під’їзду лише 40 секунд. І відбулось це на тлі чергового «падіння вибухонебезпечних предметів» в місті та області.
НАСПРАВДІ, саме через це пропаганда й перестала волати про український слід у руйнуванні бєлгородської будівлі. Російська авіабомба ФАБ-500, що впала у селищі Розумне, дивом не здетонувала, закопавшись під асфальт на парковці між будинками. Друга вибухнула за кілька десятків метрів від першої.
Підраховано, що тільки з березня по травень 2024 року на російські регіони «путінські соколи» скинули щонайменше 33 авіаційні бомби.
Ще у квітні минулого року у пропагандистській новомові це називалось – «позаштатне сходження авіаційного боєприпасу». Тоді, нагадаємо, в Росії до кінця не вірили у «падіння вибухонебезпечних предметів». МО РФ ще не встигло визнати, що це воно скидає бомби на Бєлгород, як «Царьград» вже вимагав негайних «ударів відплати по українських центрах ухвалення рішень», а «Россия 1» наполягала, що «сучасна бойова техніка дозволяє російським підрозділам ліквідувати екстремістів у зоні СВО з мінімальної відстані». Виглядало смішно і страшно водночас.
Чий «вибухонебезпечний предмет» вбив мирних бєлгородців
Ось саме через цей черговий бєлгородський «Friendly fire» з московської інформаційної повістки й було практично викреслено будь-яке згадування цього міста.
Хоча, ще напередодні вона буквально рясніла українськими: «Точкою У», «Вільхою», «Vampire», ATACMS, AASM Hammer, які почергово потрапляли до нещасної бєлгородської багатоповерхівки.
НАСПРАВДІ, вже 13 травня одразу декілька військових аналітиків розвінчали версію МО РФ (уламок збитої російською ППО української ракети «Точка-У») причин обвалення під’їзду. Всі експерти дійшли висновку, що картина руйнувань, м’яко кажучи, не є характерною для версії МО РФ.
– На відео вибуху з південно-західного боку не видно падіння боєприпасу. На це вказав, зокрема, OSINT-аналітик Олівер Александер. На його думку, це пов’язано з тим, що єдине відео влучення снаряда знято камерою, яка «дивиться на південно-західний бік будівлі, а вибух, ймовірно, був викликаний промахом російської бомби, що впала на північно-східній бік».
– Він також звернув увагу на те, що саме з північно-східного боку будівлі сильно пошкоджені гаражі та машини. Подібних пошкоджень можна очікувати після влучення бомби на нижні поверхи будівлі.
– Це підтвердило і місцеве видання «Пепел», яке написало, що саме з північно-східного боку будівлі не залишилося фактично жодного цілого вікна, на відміну від південно-західної (звідки й мала б летіти українська ракета)
– Військовий аналітик Ян Матвєєв також звертає увагу на те, що на місці вибуху немає слідів від удару елементів ураження, які під час вибуху ракети від «Точки-У» розлітаються на відстань у три гектари. Оскільки ракета російської ППО також може розкидати шрапнель, відсутність її слідів може свідчити про вибух авіабомби.
– Співзасновник Conflict Intelligence Team Руслан Левієв вважає, що найочевиднішою версією є влучення саме російської зенітної керованої ракети (наприклад, від комплексу С-300). Іншою «досить очевидною версією» він назвав позаштатне сходження авіабомби ФАБ-250 або ФАБ-500 з УМПК (універсального модуля планування та корекції Ред.). На користь цієї версії свідчить і те, що незадовго до вибуху повідомлялося про пуск аналогічних авіабомб на Харківську область. Левієв назвав «абсолютно неймовірним», що російська ППО могла таким дивним чином перехопити українську ракету, щоб вона залетіла за будинок, розгорнулася в повітрі та полетіла назад, вилучивши по північно-східній стороні будинку.
– Те, що по будинку потрапила зенітна ракета, виглядає більш ймовірним, погоджується військовий експерт Юрій Федоров: «Якби туди впала велика бомба з понад 100 кг вибухівки, були б набагато сильніші пошкодження. А ось боєголовка зенітної ракети це схоже на правду».
Але така правда Москві, звісно, не потрібна. Тому й зник Бєлгород з її новин. Хоча, напевно, вже варто перейматися, щоб із такими темпами «падіння вибухонебезпечних предметів» він зовсім не зник.
Хто зіграв головну роль у відставці Шойгу
13 травня на сайті Ради безпеки РФ з’явилось прізвище її нового секретаря – Шойгу. Таким чином, мало того, що завершилася його 12-річна епопея на чолі МО РФ, а й взагалі 30-річна урядова епоха. Адже він з 1994 року був міністром МНС.
І лише з травня по листопад 2012-го побув губернатором Московської області, звідки на свою голову й перетягнув з собою до Міноборони будівельника-корупціонера Тимура Іванова, якого спочатку спіймали на хабарі, а далі це й стало приводом до зняття з посади самого Шойгу. Приводом, але не причиною.
НАСПРАВДІ, як кепкують в Інтернеті, звільнення Шойгу – це історичний заповіт Пригожина, який нарешті виконав Путін. Звісно, якби не було Іванова, його варто було б вигадати, щоб припинити діяльність «фанерного маршала». Ще у листопаді 2022 року Центр стратегічних комунікацій згадував 10 «успіхів» Шойгу на посаді міністра оборони.
Ось ще декілька:
– він остаточно перетворився в Конашенкова і, наприклад, лише за 5 днів «назбивав» купу літаків і ATACMS і став об’єктом прямих глузувань з боку не тільки окремих «воєнкорів», Пригожина, а й сказу Соловйова;
– воював з американськими тракторами, видаючи їх за німецькі танки Leopard та принизливо просив Кім Чен Ина «підставити плече підвезення»;
– поховав в Україні всіх своїх «танкових біатлоністів» та переводив стрілки на ФСБ за дрони спочатку у Севастополі, а потім над Кремлем.
– так і не знайшов «брудну бомбу» в Україні, тому зрештою почав шукати «українські сліди в теракті в «Крокусі».
– розганяв фейки про підготовку нападу Польщі на Україну і водночас «знищував тисячі польських найманців, які воювали проти Росії».
Можна перераховувати ще багато «успіхів» Шойгу, але варто розуміти, що головну роль у відставці цієї «особи наближеної до імператора» (з ним, нагадаємо, Путін, навіть, проводив свої відпустки) зіграв не Іванов (як це намагаються видати в Росії), а Сили оборони України. І саме вони вибили Шойгу з міністерського крісла.
Бєлоусов – «неокейнсіанець на СВО»
І наостанок про наступника Шойгу – Андрія Бєлоусова. Путін вже переставляв генеральські ліжка. Тепер, як бачимо, взявся за міністерські. Бєлоусов – відома людина в економічних колах Росії. Хоча в одному зі своїх інтерв’ю він заявив, що вважає «головним завданням російської влади не розвиток економіки, а набуття суверенітету і збереження традиційних християнських цінностей, від яких відмовився Захід». Для цього, на його думку, росіян слід «перепрошити власним культурним кодом».
Але таких «перепрошивателів», починаючи з Путіна і завершуючи якоюсь Readovka з її «російським цивілізаційним контролем», в Росії наразі вдосталь. Проте ні для кого не таємниця, що призначив Путін Бєлоусова виключно для воєнного «перепрошивання» всієї російської економіки. Але при цьому сам Бєлоусов визнає, що з часом «мобілізаційна ситуація починає бути схожою на лазер з ядерним накачуванням».
НАСПРАВДІ, це виглядає зараз смішно, але як з’ясував дослідницький проєкт «Система», Бєлоусов є іноагентом з великим стажем. До приходу в уряд (у 2006 році) він керував Центром макроекономічного аналізу та короткострокового прогнозування, гроші на який давало Агентство США з міжнародного розвитку (USAID).
У 2004 році Бєлоусов за американський грант опублікував роботу, в якій оцінюючи стан оборонної галузі РФ, дійшов висновку, що сформований за радянських часів запас оборонних НДДКР (науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт) буде вичерпаний протягом 3-5 років.
«З 10 технологічних напрямів, що мають вирішальне значення для забезпечення сучасного рівня оборонної продукції та її конкурентоспроможності, Росія лише за двома (лазерні та ядерні технології) перебуває на світовому рівні», – писав тоді її майбутній міністр оборони.
Отже, головний посил призначення цього «неокейнсіанця на СВО» (як його вже назвали в Росії) в тому, що Путін зібрався на тривале ведення війни з Україною, а не на мирні переговори з нею. І для цього йому потрібні більші гроші. І Бєлоусов їх шукатиме у великому воєнному бюджеті, а паралельно прем’єр-міністр Мішустін накладе збільшені податки не лише на великий бізнес (що фактично було анонсовано після інавгурації Путіна), а й на простих росіян, яким намалювали прекрасне майбутнє черговими «травневими указами».
Зараз багато хто у РФ фантазує на тему повного переходу економіки на воєнні рейки. А потім, мовляв, після «перемоги», підприємства через конверсію повернуться до випуску звичної мирної продукції. Востаннє слово «конверсія» звучала в Москві наприкінці 80-х на хвилі горбачовської «перебудови». До чого це довело згадані підприємства відомо. І зараз результат буде той самий, що і в СРСР. Адже нічого іншого, крім «воєнного комунізму» (хай би як він не називався у різні часи), в Кремлі заради втілення своїх імперських амбіцій вигадати не можуть.
Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
