Джерело: Ксенія Кириллова, для Крым.Реалии
Незважаючи на пафосні заяви та спроби створити культ із «героїв» так званої «спеціальної військової операції» (СВО), російська влада намагається ізолювати учасників війни в Україні, пише Jamestown Foundation.
Влітку Володимир Путін особисто заявив, що в Росії мають створюватися всі умови для участі «ветеранів СВО» у громадській діяльності. Військові, що повертаються із фронту, активно залучаються до виступів у школах у рамках «патріотичного виховання» учнів, до роботи з молоддю і навіть до участі у виборчих кампаніях. Для допомоги ветеранам створили фонд «Захисники Вітчизни» (рос. «Защитники Отечества»), відділення якого відкрилися по всій країні.
Однак насправді увага влади до учасників війни зовсім не така велика, як може здатися з публічних заяв. Наприкінці жовтня санкт-петербурзьке незалежне видання «Бумага» опублікувало великий матеріал, присвячений труднощам, з якими стикаються волонтери, що допомагають пораненим бійцям. Зі слів представників волонтерських організацій, військові шпиталі та цивільні лікарні не пропускають охочих допомогти пораненим і не передають їхні подарунки пацієнтам, відмовляючись навіть від послуг доглядальниць.
Вхід у шпиталі можливий лише після ретельних перевірок і за перепустками, яких доводиться домагатися по кілька місяців – незважаючи на те, що на початку війни навіть у реанімаціях відчувалася гостра нестача розчинів для крапельниць, харчування для годування через зонд і одноразових катетерів, які активно закуповувалися некомерційними організаціями.
Волонтерам і сьогодні доводиться власним коштом купувати дорогі ліки, ходунки, милиці та коляски. При цьому навіть тих, хто підтримує війну, викликали у Слідчий комітет, звинувачуючи у підриві дій Міністерства оборони Росії, і змушували видаляти у соціальних мережах прохання про допомогу пораненим.
Розрекламований фонд «Защитники Отечества», як показала практика, також не виконує своїх функцій. Згідно з матеріалами журналістських розслідувань, ветерани ті їхні близькі називають його «марним» і скаржаться на те, що не отримують від нього ані медичної, ані грошової, ані юридичної допомоги, а співробітники фонду просто ігнорують їхні звернення.
Схожі проблеми виникають практично у всіх регіонах Росії. Так, учасники війни з Тюмені скаржаться на відмову в виплатах та одержанні ветеранського посвідчення. При цьому соціальні мережі, що контролюються Кремлем, блокують публікації з закликами повернути мобілізованих додому.
У той час як влада, намагаючись приховати будь-яку непривабливу інформацію про війну, фактично ізолює тих, хто повертається з фронту, ставлення російського суспільства до «ветеранів СВО» залишається суперечливим. З одного боку, останні опитування незалежних соціологів показують, що рівень підтримки збройних сил продовжує зростати і на сьогодні становить 76%. З іншого боку, згідно з тими ж опитуваннями, число прихильників мирних переговорів значно більше, ніж прихильників продовження воєнних дій: 56% і 37% відповідно.
Такі цифри свідчать швидше про сильну потребу російської більшості у мирі та безпеці. З одного боку, в соціумі існує розуміння, що якнайшвидший шлях до їх досягнення – це переговори. З іншого боку, більшість людей намагається не замислюватися про причини війни, і на тлі бойових дій сприймає армію як головний засіб захисту від ворогів. Однак це не означає, що обивателі готові всіляко солідаризуватися із військовими.
Суперечливі тенденції виявляються і у практичному ставленні до ветеранів. З одного боку, незалежні медіа фіксують різке зростання кількості некомерційних організацій, пов’язаних із війною, що збирають гроші на допомогу бійцям. За даними журналістів, минулого року російські НКО, які працюють з військовими та мобілізованими, зібрали як мінімум 113 млрд рублів пожертвувань. З іншого боку, ми вже говорили про почастішання насильницьких конфліктів звичайних людей із «ветеранами СВО».
Судячи з повідомлень навіть провладних ЗМІ, кількість таких конфліктів зростає. Православний телеканал «Царьград» називає те, що відбувається, «полюванням у тилу на бійців спецоперації». Крім Забайкалля, випадки нападів на учасників спецоперації почастішали в Примор’ї, жителі якого, як повідомляється, «виражають неприязнь до військових». Іще раніше одного військового у Саратові не пустили в кафе через форму, а іншого вигнали з хостелу в Москві.
Такі випадки не мають масового характеру, проте вже помітно, що в низці регіонів зростає напруга з приводу повернення військових із фронту – особливо тих, у кого було кримінальне минуле. Водночас ізоляція, зневага та відсутність турботи з боку держави разом із відторгненням частиною суспільства є сприятливим підґрунтям для формування так званого «афганського синдрому», що виник після десятирічної війни, яку СРСР вів у Афганістані.
Військовослужбовці, що поверталися з цієї війни, відчували себе непотрібними та відкинутими суспільством, внаслідок чого часто виявляли асоціальну чи відверту кримінальну поведінку. Схожі тенденції починають простежуватися і щодо сьогоднішніх «учасників СВО».
Джерело: Ксенія Кириллова, для Крым.Реалии
Стаття передрукована з дозволу Jamestown Foundation
