Джерело: Микола Семена, спеціально для Крым.Реалии
Наприкінці минулого року у науково-дослідному центрі «Фанагория» (Краснодарський край Росії) відбулася конференція «Антична спадщина Росії: проблеми збереження, вивчення та включення музеїв до туристичних маршрутів». У ній взяли участь і кримчани – представники історико-археологічного музею-заповідника «Херсонес Таврійський» із Севастополя та Східно-Кримського історико-культурного музею-заповідника з Керчі.
Основним рішенням конференції «Антична спадщина Росії: проблеми збереження, вивчення та включення музеїв до туристичних маршрутів» стало рішення щодо створення Асоціації античних музеїв країни. На думку заступника директора Департаменту музеїв та зовнішніх зв’язків Мінкультури Росії Наталії Чечель, це «дасть змогу реалізувати чимало різних ініціатив, вплинути не лише на музейне справу Росії, а й на розвиток російсько-грецьких відносин».
Як повідомили в газеті російського парламенту Криму «Крымские известия», учасники конференції говорили про «збільшення доступності інформації про культурну спадщину для відвідувачів, проблеми збереження та вивчення археологічних пам’яток і необхідність їх музеєфікації, науково-методичних засадах реставрації та консервації експонатів, а також про наукову та видавничу діяльність».
А ЧИ Є ВЗАГАЛІ У РОСІЇ АНТИЧНА СПАДЩИНА?
Тим часом проведення такого заходу, а також фестивалів і конференцій у 2018 році і в 2020 році в Геленджику, Новоросійську, Краснодарі, Анапі й Тамані, з очевидністю ставить питання – а чи є взагалі у Росії антична спадщина? Пригадується, у Криму після російської анексії було дуже насторожено сприйнято заяву чиновників і політиків про те, що Євпаторія – «одне із найстаріших міст Росії», а Керч – взагалі «найстаріше місто Росії». Українські історики від самого початку заперечили такі заяви, але це не змінило явно схоластичний і маніпулятивний підхід російських істориків.
наголошували на тому, що це найдавніші міста не України, а на території України, що становило сутнісну різницю. Якщо в Україні цей факт мав виключно історичне значення, то в Росії йому надали політичного підтексту, його використовують як один із державних брендів і в пропаганді для історично невиправданого прославлення Росії.
То чи є взагалі в Росії антична спадщина?
ЯК МОЖЕ РОСІЯ УСПАДКУВАТИ ІСТОРІЮ 2600-РІЧНОЇ ДАВНОСТІ, ЯКЩО НІ МОСКВИ, НІ МОСКОВСЬКОГО ЦАРСТВА НА ТОЙ ЧАС НЕ ІСНУВАЛО?
Відповідь негативна. Як може Росія успадкувати історію 2600-річної давності, якщо ні Москви, ні Московського царства, ні навіть їхньої етнічної спільноти на той час не існувало? Тим більше, що історичний розвиток античних міст на цій довгій історичній шкалі кілька разів переривався, ніким і ніколи не передавався Росії, і Росією ніколи в коректному і легітимному порядку ніколи не успадковувалося.
Якщо розібрати глибше, то сучасна спадщина античної епохи поділяється на матеріальну та ідейну. Щодо матеріального, то – так, Росія тимчасово приєднала до себе територію античної Керчі, Євпаторії та Херсонесу. Як і раніше – Кубані. Проте достатньо послухати вчених у Севастополі про те, як нинішня влада поводиться з Херсонесом, наскільки він уже понівечений «новоробами», послухати протести ЮНЕСКО, то питання про те, чи є Росія гідним і дбайливим «спадкоємцем», відпадає сам собою. Таке споживацьке і маніпулятивне ставлення до найдавнішої спадщини в Європі робить Росію нелегітимним власником цієї спадщини.
Що ж до античної ідейної спадщини, на яку також претендує Росія, то відповіді на питання про те, що Росія успадкувала від Стародавньої Греції та Риму, також нівелюють її право на успадкування. Можливо, Росія засвоїла і впровадила у себе принципи античної грецької демократії, основи давньоримського права чи високу майстерність античної культури? Та годі вам, де Росія – а де Стародавня Греція і Стародавній Рим! Як то кажуть, дві великі різниці.
Один із кримських ЗМІ колись опублікував статтю під заголовком «Стало відомо, що сталося з російськими мамонтами». Одні дотепники зубоскалили з приводу цього випадку, розуміючи, що мамонти не дожили до появи Росії, а тому й російськими бути не можуть, інші відповідали, що вони нікуди не поділися, так і живуть у Москві. Тим не менш, читачі, як бачимо, не сприймають прагнення Росії привласнити всю попередню історію, незважаючи на численні та насильницькі спроби зробити це – то у формі історичних досліджень, то туристичних екскурсій, то музейної справи.
Джерело: Микола Семена, спеціально для Крым.Реалии
Микола Семена – кримський кореспондент, оглядач Крым.Реалии
