Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
РІА «Новости» повідомляє про нові зізнання дезертира з польської армії Еміля Чечка:
«Польський військовослужбовець Еміль Чечко, який втік до Білорусії і попросив у республіці притулок, повідомив, що з 9 по 18 червня 2021 року щодня за наказом польських прикордонників брав участь у розстрілі груп мігрантів на польсько-білоруському кордоні чисельністю приблизно по 20 осіб. <…>
„Протягом 10 днів моєї участі у розстрілах могло бути вбито від 200 до 700 осіб”, — сказав Чечко. За його словами, перший розстріл за його участі було здійснено 9 червня минулого року.
„Нам із моїм колегою наказали вбити дві групи людей. Після того, як ми розстріляли першу групу мігрантів, із вантажного автомобіля вийшла друга група мігрантів”, – розповів Чечко. За його словами, трупи скидалися у спеціально підготовлені ями. „Я пробував один раз поговорити зі своїми колегами по частині. Під час нашої розмови товариш по службі стверджував, що одна така яма могла вмістити до 72 осіб”, — додав Чечко».
За повідомленням білоруського державного інформаційного агентства БЕЛТА, масовими розстрілами керувала польська військова контррозвідка.
Чечко вже розповідав про розстріли біженців польськими військовими, але тепер його історія обросла новими страхітливими подробицями. А відповіді на першочергове питання – то куди ж поділися тіла вбитих – як і раніше, немає.
Чечко, який втік до Білорусі, вперше публічно розповів про розстріли біженців в інтерв’ю білоруському телебаченню 17 грудня 2021 року. 21 грудня представниця Управління верховного комісара ООН з прав людини Елізабет Тросселл на брифінгу зазначила:
«Управління не має інформації щодо тверджень про масові поховання вздовж кордону, але закликає владу розслідувати їх. Міжнародна організація з міграції відслідковувала ситуацію і повідомила про 21 випадок смерті на кордоні Білорусі та ЄС у 2021 році. Частина людей змогли повернутися до своїх країн походження».
Подальші спроби виявити масові поховання не дали жодних результатів. 8 лютого The Guardian опублікувала репортаж Лоренцо Тондо із прикордонних районів Польщі. Журналіст розповідає, що білоруські військові збирали групи, у кожній з яких було до 50 мігрантів, розрізали загородження з колючого дроту та виштовхували їх на територію Польщі. Польська влада поводилася з мігрантами не менш жорстоко: видворяла до Білорусі, часом не звертаючи уваги на стан їхнього здоров’я, а прикордонний район завширшки понад 3 км обнесли колючим дротом.
Тондо знайшов та сфотографував кілька могил біженців на мусульманському цвинтарі у селі Бохоніки. Писав він і про те, що в лісі, де розміщувалися табори мігрантів, місцеві мешканці відчували запах розкладання тіл. Загальну кількість померлих у прикордонних польських районах мігрантів він оцінює у декілька десятків; більшість із них, на його думку, померли від переохолодження. Але про жодні розстріли та масові поховання інформації немає — ні в нього, ні в Der Spiegel, який опублікував 22 грудня статтю під заголовком «Хроніка смертей біженців на польсько-білоруському кордоні».
Історії Чечка з кожною його новою заявою стають дедалі неймовірнішими. Цього разу він звинуватив не лише польську владу, а й самого себе в участі у злочині проти людяності (за нормами міжнародних органів кримінальної юстиції особа, яка виконала злочинний наказ, підлягає відповідальності). Як повідомляє РІА, білоруська провладна організація «Системний правозахист» направила до Міжнародного кримінального суду прохання про порушення кримінальної справи за статтею про геноцид. Але з доказами у них геть кепсько.
Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
