Джерело: Юлія Петровська, для The Insider
Офіційний візит Володимира Путіна до Сербії, запланований на 20 жовтня, перенесено на грудень-січень. РІА ФАН, що належить злочинцеві-рецидивісту Пригожину, вже опублікувало коментар щодо цього від депутата міського парламенту Белграда Драгіні Влк, яка нагадала, що кожен візит Путіна «приносить Сербії добро, нові проекти і процвітання». Влк – одна з балканських прокремлівських активістів, які виступають у російських ЗМІ в ролі «політиків» і «політологів» з будь-яких питань, від геополітики до обнулення термінів Путіна. Вони активно вводять в оману як російську аудиторію, так і своїх співгромадян, із легкістю поєднуючи, наприклад, ідею російсько-сербського братства з ненавистю до російської опозиції та іноземних опонентів Кремля, антисемітизмом і гомофобією. The Insider представляє короткий путівник по балканським пропагандистам.
Симпатичний експерт нізвідки
Краса врятує «русскій мір» – можливо, з цього уявлення виходили в Москві, пропонуючи молодому депутату міського парламенту Белграда від правлячої Сербської прогресивної партії Драгіні Влк взяти участь у просуванні прокремлівського порядку денного. Ще недавно це ім’я не можна було зустріти на просторах російського інтернету, однак починаючи з весни 2020 року воно згадується вже в десятках інформаційних повідомлень – як від видань, пов’язаних із кухарем Євгеном Пригожиним, так і в новинах федеральних агентств і телеканалів.
У сербських ЗМІ Драгиня Влк відома хіба що завдяки селфі з Реджепом Ердоганом. А її шлях цінного «незалежного експерта» для російських пропагандистів почався у Криму в 2018 році, де вона виступала на IV Ялтинському міжнародному економічному форумі. За останні ж місяці дівчина встигла взяти участь у всіх інформаційних кампаніях Кремля, включно із вихвалянням російської медицини і допомоги іноземним державам в боротьбі з коронавірусом, а також агітацією за участь в референдумі щодо російської Конституції. Стосовно останньої теми федеральні канали із задоволенням надали слово молодій прихильниці сербського лідера Олександра Вучича: її думкою щодо російської Конституції, окрім офіційних агентств і газет, зацікавилися Первый канал, НТВ і ТВЦ.
Драгіня Влк
Белградська гостя стверджувала серед іншого, що організація голосування і безпека російських виборців були на найвищому рівні, а велика кількість спостерігачів свідчить про прозорість голосування. В інтернеті можна навіть знайти її заклик до мешканців Петербурга піти проголосувати: «Важливо, щоб петербуржці дізналися: усі іноземні експерти зійшлися на думці, що безпека здоров’я громадян на виборчих дільницях забезпечена на 100%». Партнерству з Драгінею Влк надають настільки великого значення, що держагентство «Супутник» навіть висвітило факт покладання нею квітів на Піскарьовському кладовищі.
Дівчина також з’являється в якості спостерігача на білоруських виборах, де розхвалює владу за бездоганну організацію голосування. «Було помітно, що це свято для країни», – стверджувала Влк у бесідах з місцевими журналістами. А після початку масових протестів і шокуючих Європу репресій вона швидко забула про Білорусь.
Юна белградська активістка також підключилася до цькування опозиціонера Олексія Навального, звинувативши його на своїй сторінці в Facebook у брехні і роботі на іноземні спецслужби. І хоча нікому невідома в Росії дівчина не навела аргументів на доказ своїх тверджень, її думкою тут таки поділився відомий комік Андрій Бочаров, у якого більше 200 тисяч фоловерів. Цікаво, що інших російськомовних постів – за винятком двох висловлювань з претензіями до Навального – на сторінці Драгіні Влк немає. Деякі видання, до слова, процитували її разом з Йоханом Бекманом, який два роки тому був розпізнаний як прокремлівський троль і навіть засуджений за це в Фінляндії до року умовно.
Інший Мілошевич
Драгіня Влк, звичайно ж, – не єдина сербська активістка, перед якою відкриті російські двері. В останні роки у телеефірі і на сайтах російських ЗМІ з’явилося чимало «експертів» з Балкан, які не залишили у відкритих джерелах хоч якогось цінного матеріалу, що вказує на їхній зв’язок із політологією або російською історією. Власне, від них цього і не вимагається. Їхнє основне завдання – просування прокремлівських тез, що стосуються як внутрішніх російських, так і зовнішньополітичних питань (Україна, Сирія, США, ЄС, НАТО) із незмінним акцентом на негативний вплив Заходу.
У Рунеті можна знайти безліч коментарів Зорана Мілошевича, який числиться науковим співробітником Інституту політичних досліджень в Белграді. Роботи Мілошевича, як сказано на його сайті, затребувані у Брянськом держуніверситеті і російській Міжнародній слов’янській академії, яка запрошує в гості Сергія Бабуріна та розповідає про «троцькістські вуха російських лібералів». Завсідник конференцій у Брянську Зоран Мілошевич висловлюється із найширшого кола питань – від євразійської інтеграції до історії Другої світової війни і «ядерного православ’я».
Зоран Мілошевич
У самій Сербії його сумбурні статті про плани «Моссада» щодо України і зіштовхування Росії з Америкою передруковують лише незначні сайти. Але в Росії у нього зовсім інший статус. Його торішню величезну статтю про спроби США позбавити Росію права на Північний морський шлях, доступну в повному обсязі лише за передплатою, переклали «ИноСМИ» і, відповідно, процитувало материнське агентство РІА «Новости». Текст, якщо вірити головному державному агентству Росії, прочитали 333334 людини.
Друг Кадирова
Такому успіху позаздрив би, мабуть, найактивніший сербський «експерт» в російськомовному просторі – Ігор Дам’янович, який пише на Балканах для дрібного видання ІН4С. Він завжди онлайн і здатний швидко перемикатися на будь-яку актуальну тему. Зараз він, наприклад, підтримує Лукашенка і цькує Навального, дивуючись «неймовірному прийому, якого удостоївся простий блогер в берлінській клініці «Шаріте» і обіцяючи, що йому наклеять ярлик «шпигуна» та «зрадника». Не так давно Дам’янович прогнозував кровопролиття у Чорногорії, яке так і відбулося.
У російськомовному просторі Дам’янович з’явився в 2014 році з емоційною статтею «Крим – НЕ Косово», яка починалася зі слів про «терор київської фашистської меншості». Пізніше його представляли як координатора антинатовського проекту, аналітика, незалежного журналіста або громадського діяча. Він жорстко критикує російську опозицію, чорногорське керівництво і все, що пов’язане із Заходом. ТАСС називає Дам’янович «політологом», хоча виявити у відкритих джерелах відомості про його політологічну освіту і роботи не вдається, на відміну, скажімо, від фотографій з главою Чечні Рамзаном Кадировим. Дам’янович – учасник різних прокремлівських форумів і організатор маніфестацій «Безсмертного полку» в Чорногорії. Йому навіть вручили російську подячну грамоту за патріотичне виховання молоді.
Стараннями Дам’яновича проект «Безсмертний полк» на Балканах сприймається вже не як данина пам’яті полеглим воїнам, а як інструмент кремлівської пропаганди. Сторінка чорногорського «Безсмертного полку» в Facebook, не кажучи вже про профіль самого Дам’яновича, все частіше використовується для антиамериканських, антиізраїльських і антиукраїнських висловлювань, висміювання НАТО і ЄС та навіть звеличення покійного лівійського лідера Муамара Каддафі. Пропагандистська робота Дам’яновича багато в чому синхронізована з діяльністю офіційної Москви і російських пропагандистів, на що вже давно звернули увагу в регіоні.
Фашист із забороненої організації
З подачі Інституту стратегічних досліджень (РІСД) в Росії в якості експерта у свій час намагалися представити навіть Младена Обрадовіча, який пов’язаний із сербськими радикалами і просуває на Балканах образ Путіна як «лідера вільного світу». Обрадовіч – лідер забороненої організації «Образ», що виступає за православну монархію. Її прихильники загрожують учасникам гей-парадів, зривають виставки та виступи художників і артистів, які не вписуються у їхню концепцію. Саме сербський «Образ» вважав своїм взірцем лідера російського неонацистського угруповання БОРН Іллю Горячева, засудженого довічно (із його соратників на волі залишився лише Дмитро Стешин, який продовжує, ніби нічого й не сталося, працювати в «Комсомольской правде»).
Конституційний суд Сербії заборонив діяльність «Образа» в 2012 році, а МВС ще в 2005 році охарактеризувало його як «клерофашистську організацію». Однак увесь цей час група продовжувала діяти неформально, а в минулому році Обрадовіч знову зареєстрував її, дещо скорегувавши назву: тепер це «Світосавський союз Образ». Кілька років тому Обрадовіч виступав в якості експерта із євразійської інтеграції на конференціях РІСД та Південно-Осетинського державного університету, де йому подякували за те, що він вивів на вулиці Белграда сотні людей у 2008 році на підтримку народу Південної Осетії.
У Росії не полишають спроб представити Обрадовіча респектабельним русофілом, богословом і власником студії графічного дизайну у відпрасованій сорочці. Про його любов до сербської історії та дружбу з Росією російськими глядачам розповідав в минулому році П’ятий канал. Тим часом, в цьому році богослов-дизайнер опинився серед учасників антиурядових заворушень в Белграді разом із представниками інших радикальних угруповань.
Послідовники завітів Ілліча
Дещо ліпше в російському інформаційному просторі йдуть справи у «політологів» з іншої сербської націоналістичної структури під назвою «Завєтнікі». Ця партія не потрапила до парламенту за підсумками недавніх виборів у Сербії, але російські ЗМІ намагалися надавати їй інформаційну підтримку. Трохи більше року тому представниця керівництва «Завєтніков» Міліца Джурджевіч, разом зі згаданим вище Дам’яновичем, як «експертка» давала оцінку московським протестам, назвавши їх «продовженням гібридної війни проти Російської Федерації».
До слова, кілька років тому зустріч із «Завєтнікамі» в Белграді обернулася скандалом для очільника російського МЗС Сергія Лаврова. Коли він фотографувався з сербськими активістами, у кадр затесався пов’язаний із «Завєтнікамі» прокремлівський троль Неманья Рістіч, який позиціонує себе в інтернеті як «полковника ФСБ». Влада Чорногорії оголосила Рістіча в розшук разом із двома російськими співробітниками ГРУ – Едуардом Широковим (Шішмаковим) і Володимиром Поповим (Мойсеєвим) за підозрою у спробі захоплення влади після парламентських виборів 16 жовтня 2016 року.
Взагалі керівництво «Завєтніков» полюбляє фотографуватися з російськими представниками. Ось тут, наприклад, із Лавровим, а тут з представниками думської делегації в Белграді – Євгеном Примаковим – молодшим (новим керівником Росспівробітництва), Леонідом Слуцьким і Петром Толстим. «Завєтнікі» підтримали Лукашенка в боротьбі з протестувальниками, за що він їм подякував через свого посла, а після Майдану, зрозуміло, виступали проти «американо-київських бандитів».
Друг Хірурга
Серед інших колоритних політологів із політичними амбіціями – перший почесний консул Росії в Чорногорії (2014-2018 рр.) Боро Джукіч, позбавлений цього статусу після справи Скрипалів. Цієї весни чорногорська влада оголосили його в розшук за підозрою у контрабанді. Однак російським ЗМІ він цілком підходить як експерт з міжнародних питань. Так, за підсумками Міжнародного безпекового форуму в Сочі Джукіч повідомив, що «англосакси хочуть закрити світовій громадськості очі й вуха щодо правди про те, що Росія – провідна країна в боротьбі проти міжнародного тероризму».
Джукіч – великий шанувальник кремлівської політики. Він любить фотографуватися в одязі з російською символікою, знайомий із лідером «Нічних вовків» Хірургом, а фейковим балканським «козакам» він навіть вручав якісь нагороди.
Ймовірно Джукіч стояв за створенням у 2018 році прокремлівської консервативної партії «Справжня Чорногорія», яка отримала інформаційну підтримку в Росії. Лідер цієї партії Марко Мілачіч на президентських виборах 2018 року посів четверте місце, отримавши 2,81%. Як і Дам’янович, Мілачіч – борець з НАТО і режимом Мило Джукановича, а також один із основних співрозмовників російських держЗМІ щодо ситуації в Чорногорії. Одного разу йому навіть випало отримати запрошення на обід із Володимиром Путіним під час його візиту в Белград у 2019 році.
Джерело: Юлія Петровська, для The Insider
