Джерело: EU vs Disinfo
У шквалі брехні, що супроводжує війну Росії проти України, особливою підступністю вирізняється дезінформаційний наратив Кремля про те, що Україна проводить дослідження з розробки біологічної зброї. Ним не лише намагаються виправдати нелюдське вторгнення Росії, а й дискредитують законні біологічні та епідеміологічні дослідження у всьому світі, що загрожує здоров’ю населення всієї планети.
В інтерв’ю, даному EUvsDisinfo, доктор Жан-Паскаль Зандерс, засновник The Trench (пер. – «Окоп») і незалежний експерт з питань хімічного та біологічного роззброєння, говорить про основоположні відмінності між законними біологічними дослідженнями та розробкою біологічної зброї, а також про те , чому Росія використовує такі дезінформаційні наративи.
Від часу вторгнення в Україну Росія стверджує, що Україна проводить у біологічних лабораторіях дослідження для розробки біологічної зброї. Чому, на вашу думку, Кремль робить такі заяви?
Росія вже досить давно висуває такі звинувачення проти України та інших колишніх радянських республік. Проте звинувачення на адресу України активізувалися після подій 2014 року, коли Росія анексувала Крим і розпочала війну на Донбасі (у Донецьку та Луганську).
Грузія стикнулася з аналогічними звинуваченнями з приводу Центру досліджень у галузі охорони здоров’я імені Річарда Лугара в Тбілісі (більш відомого як лабораторія Лугара – EUvsDisinfo).
Певною мірою мотивація Росії завжди полягала у спробах дискредитувати США, щоб зменшити вплив Вашингтона у колишніх радянських республіках. Але останнім часом цю риторику, схоже, зосередили на обробці російського населення, щоб створити образ Росії, оточеної ворогами, яка стикнулася із загрозою самому її існуванню, що потребує воєнних дій.
З часу вторгнення в Україну 24 лютого Росія поширює так звані секретні документи щодо біологічних дослідницьких проектів в Україні (насправді ця інформація завжди була у відкритому доступі).
І вона надала їх Раді Безпеки ООН і державам-учасницям Конвенції про біологічну та токсинну зброю – чи для виправдання вторгнення, чи для відволікання уваги від своїх актів агресії. Зазначимо, що пані Ідзумі Накаміцу, висока представниця з питань роззброєння, 11 березня повідомила Раді Безпеки ООН, що поінформована про повідомлення у ЗМІ, які містять звинувачення у реалізації програм розробки біологічної зброї, але додала, що ООН нічого не відомо про програми з розробки біологічної зброї в Україні.
Для більшості людей біологічна зброя є складовою сюжетів бойовиків. Наскільки часті напади з використанням такого виду зброї насправді?
Біологічну зброю в історії застосовували вкрай рідко, незважаючи на те, що кілька країн, включаючи США і Радянський Союз, за часів холодної війни проводили великі програми досліджень та розробки, які Росія продовжувала й у 1990-х роках. Відтоді зберігаються побоювання, що всупереч Конвенції про біологічну та токсинну зброю Росія не повністю закрила ці програми.
Біологічну зброю дуже важко використовувати через складнощі, пов’язані з її ефективним поширенням, зберіганням протягом скільки-небудь тривалого періоду часу і контролем її дії після застосування.
Проте природні інфекційні захворювання (які у світовому масштабі в середньому можуть забирати до 20 мільйонів життів за рік, не кажучи вже про іспанський грип 1918–1920 років, який забрав від 50 до 100 мільйонів життів) та досягнення досліджень у галузі генетики підживлюють тривогу щодо бойових дій і терористичних акцій із застосуванням біологічної зброї.
Що говорить про біологічну зброю міжнародне право?
Сьогодні біологічну зброю повністю заборонено міжнародним правом. Конвенція про біологічну та токсинну зброю повністю забороняє розробку, виробництво, накопичення та застосування біологічної зброї за будь-яких підстав. Це означає, що жодна сторона Конвенції ніколи не має права володіти біологічною зброєю. Цей договір діє з 1975 року. Спільно з Британією та США Росія як правонаступниця Радянського Союзу є одним із депозитаріїв (формально – одним зі зберігачів і адміністративних виконавців – EUvsDisinfo) договору.
Україна, як одна із колишніх радянських республік, також є учасницею Конвенції про біологічну та токсинну зброю з 1975 року. Із часу набуття Україною незалежності 24 серпня 1991 року немає жодних ознак того, що вона займається якоюсь діяльністю, забороненою Конвенцією, на відміну від Росії, щодо якої такі підозри існують.
«З моменту здобуття Україною незалежності 24 серпня 1991 року немає жодних ознак того, що вона займається якоюсь діяльністю, забороненою Конвенцією, на відміну від Росії, яка перебуває під такими підозрами»
Якщо біологічна зброя заборонена міжнародним правом, то чому в нас є лабораторії, що працюють з небезпечними вірусами та бактеріями?
З 1980-х років вчені констатують значне зростання частоти та інтенсивності епідемій захворювань – як таких, що вважалися зниклими, так і викликаних новими типами бактерій і вірусів (пташиний грип, гарячка Ебола, а сьогодні й COVID-19). Таким чином, з огляду на таке зростання ризиків, держави-учасниці Конвенції про біологічну та токсинову зброю закликали до посилення епідеміологічного нагляду та національної й міжнародної готовності до реагування на великі спалахи. На національному рівні така здатність також дасть можливість якомога раніше виявити атаку із застосуванням біологічної зброї. Цей заклик перекликається з аналогічними рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) та інших міжнародних організацій.
Конвенція не забороняє біологічні дослідження у профілактичних, захисних чи інших мирних цілях. Україна має право проводити біологічні дослідження з метою забезпечення безпеки системи охорони здоров’я та в інших мирних цілях. Сполучені Штати, Європейський Союз і окремі країни мають право і, відповідно до статті X Конвенції, навіть зобов’язані сприяти роботі, що проводиться в інших країнах, з метою запобігання спалахам захворювань. Вони роблять це в Україні так само, як і при реалізації домовленостей щодо співпраці з країнами Африки, Азії, Латинської Америки та Карибського басейну.
Насправді прокремлівські ЗМІ очорнюють Захід у зв’язку з підтримкою біологічних досліджень в Україні, Грузії та інших країнах. Чому міжнародне співробітництво у цій сфері важливе, і хто здійснює за ним нагляд?
Як я вже говорив раніше, міжнародне співробітництво в галузі досліджень захворювань активно заохочується кількома договорами, а також схвалюється та підтримується міжнародними організаціями, такими як ВООЗ.
Відповідно до Конвенції про біологічну та токсинову зброю, країни мають право обмінюватися обладнанням, матеріалами та інформацією про використання бактеріологічних (біологічних) агентів і токсинів у мирних цілях. Вони співпрацюють при розробці та впровадженні наукових відкриттів з метою запобігання захворюванням або в інших мирних цілях. Держави-учасниці Конвенції раз на п’ять років збираються на Оглядову конференцію – дев’ята конференція запланована на 2022 рік – для оцінки статусу Конвенції з урахуванням досягнень науки та техніки у всьому світі.
Міжнародне співробітництво відіграє основоположну роль у забезпеченні глобальної безпеки в галузі охорони здоров’я, оскільки міжнародне реагування на надзвичайні ситуації в цій галузі значною мірою залежить від підготовки окремих країн до боротьби із серйозними захворюваннями. Отже, науково-технічне співробітництво, націлене на сприяння у нарощуванні національного потенціалу в галузі виявлення, діагностики та організації національної системи охорони здоров’я окремими державами, має життєво важливе значення для глобальної системи охорони здоров’я.
Для цього лабораторії по всьому світу співпрацюють, представляють дослідницькі проєкти для отримання фінансування, публікують результати та діляться ними із партнерами.
Науково-технічна і фінансова підтримка України не є винятком. Навпаки, вона дає можливість Україні брати участь у таких проєктах і отримувати користь зі світових досягнень, спрямованих на посилення санітарно-епідеміологічної безпеки.
«Україна має право проводити біологічні дослідження з метою забезпечення безпеки системи охорони здоров’я та в інших мирних цілях»
Отже, Конвенція про біологічну та токсинну зброю, яка стосується біологічної зброї, насправді сприяє біологічним дослідженням і міжнародному співробітництву?
Так, якщо вони проводяться в мирних цілях, тому що наявність хорошої інфраструктури охорони здоров’я та значних потужностей реагування насамперед знижує військову цінність біологічної зброї й робить її розробку та придбання державами менш привабливими.
По-друге, це узгоджується зі спільними програмами, які впроваджують та підтримують різні міжнародні організації. Основна ідея полягає в тому, що слово «зброя» передбачає навмисний спосіб поширення захворювання. Однак захворювання залишається тим самим, і заходи запобігання та реагування на природний спалах в основі своїй ті ж самі.
Джерело: EU vs Disinfo
