“Плоди Майдану: чверть України живе у злиднях”, “збіднілі українці готові взяти в руки зброю і влаштувати новий Майдан київському режиму”, “від Майдану — до торби старця” — ці та інші маніпуляційні заголовки заполонили пропагандистські стрічки новин. Приводом для маніпуляцій стала цитата директора Світового банку з питань України, Білорусі та Молдови Сату Кахконен про те, що криза 2014 року призвела до того, що “рівень бідності зараз вищий, ніж п’ять років тому”. Водночас на сайті Світового банку абсолютно інші показники. Та й самі українці не настільки песимістично оцінюють рівень бідності в країні, про що свідчать дані національного опитування.
Цитату Сату Кахконен російські ЗМІ використали для того, щоб черговий раз підкріпити кремлівський наратив про те, що саме Майдан став причиною зростання бідності в Україні, “шокуючої української реальності”. “Міжнародні експерти констатують, що після Євромайдану в Україні постійно зростає кількість критично бідних людей”, — пише Ukraina.ru. Згадали і екс-президента Януковича: “Світовий банк: чверть українців — за межею бідності. На 10% більше, ніж при “злочинній владі” Януковича”. Раніше пропагандисти також поширювали схожі фейки — наприклад, що “Україна буквально вимирає шаленими темпами через те, що понад 80 відсотків громадян живе за межею бідності”.
Директор Світового банку з питань України, Білорусі та Молдови Сату Кахконен дійсно говорила про збільшення населення в Україні, яке живе за межею бідності. Щоправда, представниця Світового банку не уточнила, дані за яким показником вона називає, оскільки критеріїв оцінювання бідності існує дуже багато. Також під час зустрічі в Харкові Сату Кахконен повідомила, що в України є “реальний шлях виходу із кризи. Це завершення розпочатих і реалізація нових реформ”.
На сайті Світового банку можна відстежити дані про рівень бідності населення різних країн за різним категоріями. Так, національний рівень бідності відображає межу, нижче за яку мінімальні потреби людини в харчуванні, одязі та житлі не можуть бути задоволені в зазначеній країні. У 2016 році 3,8% українців жили нижче за цю межу, в 2015 році – 6,4%.
Індикатори зміни рівня бідності в країні відстежує і Київський міжнародний інститут соціології (КМІС). За результатами опитування, наприкінці 2017 року респонденти відповіли, що рівень бідності в країні знизився – з 17% в 2016 до 12% в 2017 році. Водночас соціологи констатували: більшість вважає, що країна рухається в неправильному напрямку (70% проти 12%), корупція зросла і реформи не відбуваються.
Крім того, Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів у травні 2018 року всеукраїнське опитування громадської думки, щоб оцінити суспільне благополуччя українців. За результатами опитування, українці в середньому набагато більше задоволені власним життям, ніж життям країни. “За останні три роки індекс індивідуального благополуччя зріс із -8 до +6 і зараз відповідає рівню довоєнного 2013 року”, – констатували соціологи. Водночас індекс суспільного благополуччя залишається на рівні від -46 до -53 і зараз залишається нижчим, ніж до війни, на 6-7 пунктів. В опитуванні вказано, що “за великим рахунком, реальний стан суспільного благополуччя характеризує якраз індекс індивідуального благополуччя, а індекс суспільного благополуччя характеризує, як населення оцінює стан суспільного благополуччя, і ця оцінка залежить не тільки (а можливо і не стільки) від реального благополуччя, а й від висвітлення ситуації в ЗМІ “.
На запитання про фінансове становище сім’ї 13,7% респондентів відповіли, що їм не вистачає грошей навіть
Державна служба статистики України також проводить дослідження самооцінки українцями своїх доходів та економічних очікувань. Одне з останніх опитувань свідчить, що “більш як половина респондентів (57%) оцінили рівень своїх доходів як достатній” в 2017 – що більше, ніж у 2016 році. “Постійно відмовляли собі в найнеобхіднішому, окрім харчування, 38% домогосподарств”, їх кількість також зменшилась.
Водночас Держстат досліджує і питання суб’єктивної бідності та соціальної самоідентифікації домогосподарств. Так, за результатами опитування, 71% респондентів самі віднесли себе до бідних (у 2016 році – 74%), 29% – до не бідних, але ще не до представників середнього класу (в 2016 році – 26%), 0,6% – до представників середнього класу (в 2016 році – 0,5%), і майже кожен із респондентів не вважав себе багатим.
Проблема зі зростанням бідності в Україні виникла не після Євромайдану. Подолання бідності як було ціллю номер один серед Цілей розвитку тисячоліття з 2000 по 2015, так і залишилось у доповіді “Цілі сталого розвитку: Україна, 2016-2030”. Так, у звіті за період із 2000 по 2015 роки зазначається, що світова фінансова криза 2008 року відкинула економіку України назад. “Посткризове відновлення 2010-2011 років змінилося в 2012-2013 роках стагнацією, після чого країну охопила друга хвиля рецесії, руйнівний вплив якої було багаторазово посилена військово-політичними подіями”, – наголошується в звіті.
Серед проблем, які перешкоджають подоланню бідності в країні, названо і вплив світової кризи, і недостатні темпи економічних та соціальних реформ у 2010-2012 роках, і поглиблення економічної кризи внаслідок війни та інших негативних подій 2014-2015 років, “що відразу вплинуло на зменшення купівельної спроможності населення та зростання масштабів абсолютної бідності”. Також наголошується, що “новим проявом уразливості для України стала раптова бідність через втрату майна і джерел для існування внаслідок бойових дій на Донбасі”.
