Імітуючи вибори, керівництво невизнаного Придністров’я продовжило свої повноваження ще на п’ять років. В офіційному Кишиневі одразу заявили, що вибори – незаконні, а Росія відкрито відрядила свого посла на «інавгурацію» до Тирасполя і заговорила про будівництво там аеропорту – задля того, щоб використати його для своєї агресії проти України. Для російського агітпропу вибори в так званій ПМР стали підставою нагадати старі й активізувати нові пропагандистські наративи проти Кишинева та Києва. Подробиці – у матеріалі StopFake.
Придністровські «блокадники»
Придністров’я є окупованою територією Молдови і Росія зберігає свій вплив у республіці майже тридцять років – через військову присутність, російську православну церкву, через агентів впливу і, звичайно ж, завдяки масованій пропаганді. Режим у Придністров’ї називає себе частиною «русского мира», але місцева влада здатна лише встановлювати зв’язки з подібними до себе сепаратистськими маріонетковими режимами в інших створених Росією «сірих зонах», ностальгувати за СРСР і кричати «аби тільки не Румунія».
«…зроблено крок до блокади, отже, попереду – нові кроки щодо удушення придністровської держави, єдина провина якої у тому, що, на відміну від України та Молдови, вона не підкорилася західному диктату і зі зброєю в руках відстояла своє право не перетворюватися на румунів другого сорту», - пише e-news.
Експерименти з історичними кліше з боку прокремлівської пропаганди є давньою технологією. Не є чимсь новим вона і для Придністров’я. Чергова хвиля закликів до історичної пам’яті у цьому регіоні зазвичай відбувається щоразу, коли змінюється конституційна влада на правому березі – у Молдові.
Наприклад, у 2015-му році перед приходом до влади проросійського президента Ігоря Додона, а потім у 2009-му перед достроковими парламентськими виборами, коли керманичем виявилася умовно проєвропейська партія ліберал-демократів Влада Філата, пропагандистські ресурси масово розганяли страшилки про «Південний котел» та порівнювали Придністров’я із Сербською Країною, культивуючи страх «зачистки острівця русского мира» за «хорватським сценарієм» (з боку Кишинева, звичайно ж).
Сьогодні риторика змінилася. Історичні експерименти продовжилися, пропаганда в регіоні стала багатовекторною, а ворогів, за версією агітпропу, побільшало. Після приходу до влади проєвропейського президента Майї Санду та її політичної сили «Дія і солідарність» Молдова активізувала діалог з Україною. Звісно, що до планів Кремля це не входить, тому самих лише натяків на «Вуковар» виявилося замало. Через те агітпроп вибухнув звинуваченнями у блокаді Придністров’я.
Риторика про «блокадників» активізувалася після обмеження в’їзду на територію України транспортних засобів, зареєстрованих неконституційними структурами «ПМР» у вересні 2021 року. (Докладно про це StopFake писав ось тут – тоді агітпроп називав це рішення «українською змовою проти російськомовних»).
Насправді такий захід навряд чи можна назвати забороною. Адже ще у 2018 році в рамках переговорного процесу щодо Придністров’я, частиною якого є й представники тираспольського режиму, сторони погодили заходи, серед яких зокрема було введення в експлуатацію «нейтральних» номерів. Ці заходи були спрямовані саме на те, щоб розблокувати ситуацію, в якій заручниками режиму та його російських кураторів опинилися прості люди. Що, до слова, набагато більше скидалося на блокаду.
До вересня 2021 року реалізацію домовленостей, які підтримали самі сепаратисти, постійно відкладали. І після переходу до нових вимог перетину українського кордону наратив про блокаду Придністров’я вдихнув нове життя у риторику про оточений з усіх боків – румунськими фашистами в Кишиневі та бандерівцями в Києві – Тирасполь.
«Придністров’я не має іншого зв’язку із зовнішнім світом, окрім як через територію Молдови та України. В 1941 блокаду Ленінграда вчинили німецькі фашисти, в 2021 блокаду Придністров’я вводять їх ідейні спадкоємці – націонал-пробандерівський уряд України та націонал-прорумунський уряд Молдови. Невипадково румунська воєнщина та бандерівщина, що воювали на боці Гітлера, зведені в ранг героїв у Молдові та в Україні. Яких Кишинів та Київ мають героїв, така у них і політика», – пише e-news.
Поштовхом для нового витка міфів про «блокадників» стали так звані «президентські вибори» в Придністров’ї, що відбулися 12 грудня. За виборами уважно стежили прокремлівські ЗМІ. І поки Кишинів обмежився закликами не нагнітати ситуацію, агітпроп напакував цілий набір міфів для чергового прокачування громадської думки «актуальними» інструментами раціоналізації альтернативного світу. Серед наративів, що використовуються, є й події навколо України, де міфи про блокаду тісно переплелися з військовими сценаріями агресії проти України.
«Якщо Україна почне масштабну військову операцію проти самопроголошених ДНР та ЛНР, у ситуацію може втрутитися Росія… Не виключено, що при реалізації такого сценарію межі самопроголошених республік протягнуться до Придністров’я», – пише сайт Top Day News.
Козаки поспішають на допомогу
Те, що Росія використовувала та продовжує використовувати Придністров’я як важіль тиску і на Кишинів, і на Київ, зайвий раз підтверджують і нескінченні візити представників «ПМР» до Москви, і візити російських політиків у Придністров’я, і риторика російської церкви на підтримку «придністровського народу».
«Росія має можливість розробки ефективного методу психологічного впливу на Україну та Молдову, завдяки якому країни будуть змушені відмовитися від запровадження транспортної блокади Придністров’я», – сказав член Громадської палати РФ Павло Пожигайло.
Для координації «спільних зусиль» самопереобраний тираспольський лідер Вадим Красносельський безпосередньо перед виборами відвідав Москву. Крім того, за перебігом придністровського «волевиявлення» приїхали спостерігати російські депутати та представники незаконних адміністрацій у Нагірному Карабаху. А вже після «перемоги» Красносельського привітали лідер проросійської партії соціалістів Ігор Додон та Митрополит Володимир. В «інавгурації» Красносельського, що відбулася 17 грудня, взяв участь російський посол у Кишиневі.
«Митрополит Кишинівський та всієї Молдови Володимир у ході дводенного канонічного візиту до Тираспольсько-Дубоссарської єпархії очолив Всеношне чування у кафедральному соборі Різдва Христового та Божественну літургію», — пише кишинівський сайт point.md.
Одразу після «виборів» нова пропагандистська риторика почала набувати цілком конкретних форм – нагнітання агресивної риторики та залякування. «Замість ЗС РФ на допомогу народу Донбасу прийшли добровольці та козаки (донські, кубанські, оренбурзькі, сибірські, волзькі, забайкальські, астраханські, уральські тощо). У разі розморожування придністровського конфлікту допомогу ВР ПМР надасть придністровське Чорноморське козацьке військо та російський миротворчий контингент», – пише e-news.
І ці плани, про які повідомив напередодні агітпроп, почали втілюватися в життя відразу після переобрання Красносельського. 15 грудня 2021 року в представництві «ПМР» в РФ пройшов круглий стіл, присвячений 30-й річниці Відродження Чорноморського козачого війська: «Козацтво як соціокультурний та політико-економічний елемент державності в посткапіталістичну епоху глобалізації та мультикультуралізму», – пише місцевий сайт «Новости Приднестровья».
Серед учасників круглого столу був і Володимир Антюфєєв, якого скромно називають козацьким генералом. Але Антюфєєв – не просто ряжений козак: раніше у Придністров’ї він займався сектором безпеки, а у 2014 році отримав «відрядження» на Донбас – напевне, передавати досвід – на посаду «віце-прем’єра» у так званій «ДНР».
Місцева влада також заговорила про відновлення аеропорту в Тирасполі. На сьогодні Кишинівський аеропорт є єдиним авіавузлом в республіці й молдовська влада має можливість контролювати пасажиропотік. І це не влаштовує Росію. На тлі ескалації військової агресії Росії та концентрації російських військ уздовж кордонів України Москва, вочевидь, відводить певну роль у цьому російському військовому контингенту в Придністров’ї. Тому для того, щоб було легше проводити ротацію російських військових, проект відновлення аеропорту в Тирасполі є одним із пріоритетів для Кремля.
Кишинів завдає удару у відповідь
Але Кишинів не збирається здаватись під тиском Москви. Під час останньої виборчої кампанії у Придністров’ї Молдова депортувала кількох російських діячів, які всупереч рекомендаціям молдовського МЗС намагалися потрапити на окуповану територію. Після того, як Молдова не пустила на свою територію російських діячів, прокремлівські сайти звинуватили Кишинів у антиросійській політиці, яку, за їхньою версією, Молдова координує з Україною.
«Загалом до Молдови фактично без пояснення причин не пустили вісьмох представників Російської Федерації. На паспортному контролі в аеропорту Кишинів росіянам було відмовлено у в’їзді до країни на підставі того, що вони «не змогли довести декларовану мету поїздки». Серед них – Наталія Нарочницька, Павло Пожигайло, Володимир Журавльов, Олександр Холодов, Олександр Брод, Євген Бакланов, Володимир Єгоров, Ірина Антонова», — пише сайт Rusbalt.
Як написала у своєму Telegram-каналі офіційна представниця МЗС Росії Марія Захарова, Нарочницька простояла дві години вночі перед прикордонниками. «Потім без пояснення причин її відвели у той самий літак, яким вона прилетіла».
«Усі видворені особи мали свої причини приїзду до Молдови. Можна було б навіть уточнити у них, хоча мені здається, що всі відповідали на ці запитання», – сказала Марія Захарова.
За її словами, усі «видворені» приїхали до Молдови з різних причин — один із них навіть сказав, що він прибув до Кишинева за «медичними показаннями».
Кишинів вирішив не обмежуватись недопуском російських «спостерігачів». У відповідь на участь російського посла в Молдові у так званій «інавгурації» деякі місцеві політики закликали оголосити Олега Васнєцова персоною нонграта. Таку пропозицію зробив голова комісії з питань помилування в адміністрації президента Іон Гузун.
Маріанна Присяжнюк
