Цинічне вбивство Росією понад 50 українських полонених в Оленівці – не просто демонстрація традиційних підходів Кремля, але комплексний цинічний злочин. Він переконливо засвідчує людиноненависницький характер російської влади та потребує принципової реакції світової спільноти.
Про свої плани Росія відверто розповіла у наближеному до Кремля телеграм-каналі «Незагырь» ще на початку червня. Спочатку це виглядало недолугими фантазіями, адже мова йшла про можливий удар ЗСУ по Керченському мосту, табору військовополонених у Оленівці та Севастополю. Проте вибух у Оленівці, який забрав життя понад 50 полонених «азовців», епізод з БПЛА у Севастополі в останній день липня засвідчує збочену логіку російських загарбників.
Одразу після того, як про трагедію в Оленівці стало відомо, російські медіа та телеграм-канали почали розганяти тезу про «свідчення «азовців» про накази українського керівництва вбивати мирних мешканців». У червні ж у лексиконі російських пропагандистських медіа з’явилося словосполучення «бойовики Зеленського». Тому наприкінці липня російські медіа почали розкручувати тему знищення «азовців» за наказом Зеленського за допомогою РСЗВ HIMARS. Проте ця версія не витримує жодної критики після публікації супутникових знімків постраждалого від вибуху табору у Оленівці.
Варто звернути увагу на ще один факт: сотні українських військовополонених розміщені на території Донецької області, або як стверджує кремлівська пропаганда, так званої ДНР. Це факт мав викликати занепокоєння набагато раніше, адже самопроголошена республіка, якою керують кремлівські маріонетки, для світової спільноти є сірою зоною, де норми міжнародного права не працюють. Тому чи варто дивуватися, що «лідер ДНР» Пушилін став одним з головних коментаторів трагедії в Оленівці, а представників Міжнародного Комітету Червоного Хреста не допустили до місця трагедії.
Ще один компонент цієї кривавої провокації – прагнення припинити постачання Україні потужного озброєння. Тому і фігурує у повідомленнях російських медіа РСЗВ HIMARS як знаряддя вбивства. Поза всяким сумнівом, цю тезу росіяни активно будуть просувати у різних світових медіа, орієнтуючись на країни Азії, Африки, Латинської Америки. Проте фотографії наслідків точних ударів HIMARS по Антонівському мосту і тут працюють проти Росії.
Проте куди більш цинічною можна назвати поведінку Кремля з огляду на інші факти. Днями було підписано зернову угоду, яка дає надію на вивезення значних обсягів зернових з українських портів, адже українське збіжжя давно чекають у Африці. Росія навмисне завдала удару по Одеському порту за кілька годин після підписання угоди, перевіривши реакцію світової спільноти. Вона обмежилася формальним обуренням, тому Росія відчуває себе безкарною.
Наприкінці липня Сенат США закликав Державний департамент включити Росію до переліку країн-спонсорів тероризму. Аналогічну резолюцію планують ухвалити і в Палаті представників, підштовхуючи виконавчу владу до необхідного рішення. Дії РФ протягом тривалого часу дають підстави для такого рішення. Проте є нюанс: США та Росія розпочали переговори про обмін громадянами, що перебувають в ув’язненні. Бізнесменами Пола Вілана та баскетболістку Брітні Грайнер, які перебувають у російських в’язницях, можуть обміняти на торговця зброєю Віктора Бута. Очевидно, що адміністрації Байдена напередодні mid-terms, які пройдуть у листопаді, більш важливо продемонструвати турботу про громадян США, ніж піти на загострення відносин з Росією. І у Кремлі це добре розуміють.
Режим Путіна зробив ставку на публічне зневажання законів та звичаїв ведення війни, міжнародного права та правил здорового глузду. Це потребуватиме асиметричної та потужної реакції від світової спільноти, адже відчуття безкарності агресора лише розв’яже йому руки.
Євген МАГДА
