Джерело: Ксенія Кириллова, для Parlament.ua
В середині червня на сайті Білого дому була оприлюднена нова стратегія з протидії внутрішньому тероризму, яка одразу ж стала основною темою для обговорення в російській пропаганді. Росіяни запевняють, що відтепер «терористом в Америці можуть призначити кого завгодно», і нібито звичайнісінькі люди, які виступають проти уряду, чинної влади, капіталістичного устрою або глобалістських тенденцій, будуть віднесені до внутрішніх терористів.
Проти України та США використовуються одні й ті ж пропагандистські тактики
Насправді ж мова йде про традиційну пропагандистську техніку, за якої окремі слова вириваються з контексту і використовуються у докорінно іншому значенні, ніж у первісному документі. Цей прийом добре знайомий українцям на прикладі випадків, коли російська пропаганда і чиновники намагаються на міжнародному рівні представити Україну як країну, в якій «проводиться переслідування за російську мову і любов до російської культури».
При цьому замовчуються реальні справи, за які здійснюється кримінальне переслідування тих чи інших осіб: участь у злочинах, зокрема військових, шпигунство і таке інше. На поверхню виноситься лише їхній декларований мотив: «любов до Росії», який потім екстраполюється на всіх російськомовних українців як потенційних жертв репресій.
Та ж стара як світ техніка була використана проти американської стратегії, коли на поверхню були винесені тільки перераховані в ній мотиви скоєння терактів. На жаль, прихильники Дональда Трампа з радістю підхопили цю дезінформацію, взявшись поширювати її, зокрема і в Україні, тому важливо пояснити, що саме мали на увазі американці.
Плутанина тут криється у принциповій різниці російського і американського підходів. В Америці, на відміну від Росії, немає юридичного поняття «екстремістські погляди», яке тягло б за собою кримінальне покарання. Кримінальна відповідальність у США настає тільки за конкретні насильницькі дії або доведений намір вчинити насильство. Саме тому стратегія, перераховуючи найбільш часті мотиви скоєння терактів, не робить різниці між свідомо деструктивними і нейтральними мотивами, які в помірній формі є цілком припустимими і законними.
Види американського екстремізму
Зокрема, увагу американських правоохоронців привертають не просто люди, які виступають проти абортів (що є досить популярними в Америці поглядами), а радикальні групи, які вважають, що для захисту ненароджених дітей необхідно підривати абортарії і вбивати лікарів. Точно так само, наприклад, в стратегії перераховані такі мотиви, як захист навколишнього середовища і тварин, які в конструктивному їхньому вираженні не тільки не засуджуються, але навіть заохочуються суспільством. В опублікованому Білому домі документі вони були названі лише тому, що у своєму радикальному вираженні є реальним мотиватором для вчинення насильницьких дій, що випливає з простого аналізу статистики скоєних терактів.
Йдеться про так званих «захисників прав тварин»: як правило, людей лівих поглядів, які вважають, що тварини повинні мати ті самі права, що й люди (щоправда, замовчуючи про те, що в такому випадку робити з обов’язками звірів). Найбільш радикальні представники цього руху періодично доходять до того, що підривають лабораторії, в яких проводяться досліди над «меншими братами». У співчутті до тваринок як такому немає нічого поганого, але злочини проти майна у США традиційно караються суворо. Саме постулат про непорушність приватної власності призвів до того, що занадто запопадливі «екоактивісти» потрапили в розряд «внутрішніх терористів».
Ще одним популярним видом «групи ризику» в США, члени якої періодично скоюють злочини, є так званий «рух суверенних громадян». Ці люди вважають себе «суверенними» від держави, тобто вважають, що американські закони не поширюються на них. Оскільки в Сполучених Штатах, як уже зазначалося, не переслідують за погляди, ці люди можуть десятиліттями жити, спокійно сповідуючи свої переконання і не стикатися з владою. Проблеми починаються тоді, коли небажання дотримуватися «чужих для них» законів призводить до зовсім вже кричущих злочинів.
Так, наприклад, сталося з крайньою правою групою Freemen («Вільні люди») в штаті Монтана у 1996 році. Freemen проголошувала власний суверенітет і відкидала владу уряду і законів США. Вони випускали безліч підроблених цінних паперів, запевняючи, що за їхніми власними законами ці документи цілком легальні; займалися шахрайством, не дотримувалися рішень суду, погрожували чиновникам і суддям та навіть скоїли збройне пограбування.
Коли протистояння з урядом загострилося, радикали перейшли до стану облоги у декількох ранчо в пустельній місцевості. Облога заколотників тривала 81 день, при цьому, за словами головного на той момент переговірника ФБР Гері Неснера, правоохоронці підійшли до переговорного процесу дуже м’яко і в результаті умовили радикалів здатися мирно. Знову ж таки, самі по собі переконання про зменшення ролі держави в житті людей є цілком нормальними для США, і стосовно тероризму мова йде тільки про найбільш крайні варіанти таких поглядів.
Сплеску насильства у США може й не бути
Саме у такому контексті в стратегії було згадано негативне ставлення до глобалізму, капіталізму та інших речах. До слова, саме поняття «внутрішнього тероризму», так само як і основні групи ризику, визначені в стратегії, використовувалися в американській правоохоронній спільноті задовго до подій 6 січня. Єдиним нововведенням документа став прогноз стосовно того, що, на думку авторів, у 2021 році слід очікувати зростання насильства з боку груп, мотивованих «нещодавніми політичними подіями в Сполучених Штатах» і конспірологічними теоріями, зокрема пов’язаними з пандемією і тими, що стосуються шахрайства на виборах.
До слова, такий підхід викликав критику частини американської національної розвідки. Наприклад, ще до публікації Стратегії експерти корпорації RAND висловлювали побоювання, що перерахування в зв’язку з тероризмом мотивів, якими керувалися звичайні люди, може необґрунтовано розширити коло екстремістів. Викликає питання і те, наскільки взагалі можна спрогнозувати зростання насильства в конкретному русі, коли матеріал для аналізу ще порівняно малий.
Зокрема, на сьогодні відомий лише один явний випадок насильницьких дій людей, мотивованих подібними політичними поглядами – штурм Капітолію 6 січня, натхненний безпосередньо словами чинного на той момент президента Дональда Трампа (який, до слова, так і не поніс жодної відповідальності за свої слова). Однак важливо розуміти, що перераховані проблеми носять наразі соціальний, а не правозастосовний характер, що є істотною відмінністю від ситуації в Росії.
Тероризм у Росії і в США: відмінності та зв’язки
Така пильна увага російських ЗМІ до подій у США та їхні невпинні спроби спотворити американську реальність пояснюються бажанням російської влади знайти в американській практиці виправдання репресій щодо своїх громадян. Як вже зазначалося, не тільки зовнішня, але й внутрішня політика Росії відштовхується від США, то віртуально «борючись» з Америкою, то думаючи, що наслідує її. Можна припустити, що як мінімум частина російських чиновників і силовиків, борючись з дисидентами всередині країни, щиро вважають, що наслідують Сполучені Штати, де, на їхню думку, переслідують інакодумців.
При цьому на практиці підхід до понять тероризму і екстремізму, який використовується в Росії, кардинально відрізняється від американського. У Росії «екстремістськими» визнаються не тільки організації, але й погляди, що часто не мають нічого спільного з насильницькою ідеологією. Відповідно, всі люди, які свідомо чи навіть мимоволі транслюють подібні погляди, автоматично потрапляють під кримінальну відповідальність.
Особливо впадає в очі те, що на тлі такої нетерпимості до інакодумства у власній країні, Росія активно підтримує зв’язки з американськими правими радикалами і сприяє їм. Окрім організаційних та інформаційних зв’язків, Кремль створює для радикальних рухів за кордоном спеціальні міні-ідеології – окремі світоглядні системи, спрямовані на конкретні суспільні групи. Багато з них внутрішньо суперечливі, і майже всі вони суперечать одні одним і справжнім реаліям життя в Росії. Однак всі ці ідеології ґрунтуються на одному і тому ж базовому принципі: вони створюють певну картину світу, максимально імпонуючу конкретній соціальній групі, і в яку представники цієї групи дійсно хочуть вірити.
У кожній із цих міні-ідеологій існує образ ворога, більше того, «ворогом» оголошується та категорія людей, яку для певної групи природно вважати ворогами, і яка викликає у них найбільші фобії. Для американських крайніх лівих джерелом всіх бід оголошується держава, для націоналістів – «єврейська змова», для релігійних фанатиків – образ «ліберального Антихриста» тощо. Ключовий момент конструювання «ідеології на експорт» – це прив’язка неугодних Кремлю явищ і процесів (об’єктів дискредитації) до перерахованих ворогів і фобій.
Американські праві радикали, які навіть не мали раніше зв’язків з Росією, є одними з найбільш вдячних споживачів таких ідеологій. Наприклад, кілька років тому ультраправа американська організація «Ліга Півдня», яка відкрито симпатизує Росії, створила на своєму сайті розділ російською мовою.
МИ РОЗУМІЄМО, ЩО РОСІЙСЬКИЙ НАРОД І ЖИТЕЛІ ПІВДНЯ Є ПРИРОДНИМИ СОЮЗНИКАМИ ПО КРОВІ, КУЛЬТУРІ І РЕЛІГІЇ … ЯК СПАДКОЄМЦІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КУЛЬТУРНОЇ ТРАДИЦІЇ, МИ ПОДІЛЯЄМО СХОЖІ ЦІННОСТІ, ЗВИЧАЇ І СПОСІБ ЖИТТЯ, – ЗАЯВИВ У СВОЇЙ СТАТТІ ПІД ЗАГОЛОВКОМ « НАШИМ РОСІЙСЬКИМ ДРУЗЯМ»
Президент Ліги Майкл ХІЛЛ
Однак важливо підкреслити, що американські праві радикали не так захоплені власне Росією, скільки образом, який Москва намагається створити в їхніх очах, і саме розвінчання цього образу може послужити доброю профілактикою від їхньої надмірної захопленості Кремлем.
Джерело: Ксенія Кириллова, для Parlament.ua
