В Україні чиновники, політики і журналісти обговорюють тригодинне інтерв’ю депутатки російської Держдуми від анексованого Криму, а раніше російського прокурора Криму Наталії Поклонської українському журналісту Дмитру Гордону. Одне з головних питань: чи було виправданим надавати Поклонській майданчик для виступу?
Джерело: Валентина Некречая, для Крым.Реалии
В інтерв’ю українському журналістові колишня російський прокурор Криму Наталія Поклонська назвала Революцію гідності «всеукраїнським обманом та державним переворотом», і знову висунула низку звинувачень на адресу українського режисера і колишнього політв’язня Олега Сенцова, глави Меджлісу кримськотатарського народу Рефата Чубарова та лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва. При цьому щодо самої Поклонської в Україні відкрито декілька кримінальних справ, зокрема й за державну зраду під час російської анексії Криму. Про це інтерв’ю йшлося в ефірі Радио Крым.Реалии.
Глава Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров, якого Поклонська неодноразово згадувала в цьому інтерв’ю, раніше написав на своїй сторінці у Фейсбуці, що сам факт такого інтерв’ю означає зневагу до кримчан, які позбавлені волі через дії колишнього російського прокурора Криму. Варто зазначити, що саме Наталія Поклонська ініціювала заборону діяльності Меджлісу кримськотатарського народу на території Росії і в анексованому Криму. У квітні 2017 року Міжнародний суд ООН зажадав від російської влади надати кримським татарам право на представлення своїх інтересів, однак це рішення так і не було виконано.
Повертаючись до теми гучного інтерв’ю, Рефат Чубаров розповів Крым.Реалии, чим саме викликана його критика на адресу інтерв’ю з Поклонською.
Єдина форма інтерв’ю, яка була б доречною з Поклонською до суду – це допит злочинця слідчим.
Рефат Чубаров
– Багато інтерв’ю Дмитра Гордона були помітним явищем у журналістиці, особливо в останні роки, коли він дуже чітко розставляв акценти щодо російської агресії та оцінок тих чи інших людей. Тому для мене були дуже великим сюрпризом і формат, і стиль вчорашнього інтерв’ю – звідси моя різка оцінка. Я виходжу з того, що Поклонська – військовий злочинець, який скоїв свої злочини на території України і проти України. Гордон – український журналіст і взяв у неї інтерв’ю з території України. У ситуації, коли пані Поклонська фізично недосяжна для українського правосуддя, подібного роду інтерв’ю, де вона може нескінченно брехати, обмовляти і виправдовувати себе, я вважаю неприпустимим. Єдина форма інтерв’ю, яка була б доречною з Поклонською до суду – це допит злочинця слідчим.
Під час інтерв’ю Наталя Поклонська, коментуючи російську заборону на в’їзд главі Меджлісу до анексованого Криму, зокрема, заявила, що у нього нібито є три паспорти різних країн – втім, ухилившись від відповіді стосовно російського громадянства. Рефат Чубаров спростовує ці дані і вказує на проблему заочних відповідей на подібні твердження.
– Зрозуміло, що я громадянин України і тільки України з 1991 року. Зрозуміло, що вони не мали права видворяти мене з Криму, оскільки заборона на в’їзд на територію Росії не була правомірною стосовно українського півострова. Але навіть якщо на хвилинку припустити, що ми аналізуємо законодавство Росії, я за їх же законами продовжував бути депутатом Верховної Ради Криму – а це означає, що мене не могли притягнути до суду або запровадити адміністративні заходи без окремого судового визначення. Тобто в тому випадку, коли треба проводити репресії щодо громадян України, вони не беруть до уваги норми свого власного законодавства. Але загалом все це добре демонструє, чого вартує інтерв’ю зі злочинцем, який поки ще недосяжний для правосуддя: Поклонська може говорити все що їй заманеться, а усі оббріхані нею люди мусять нібито виправдовуватися.
Проте українські суди поки не винесли обвинувальний вирок ні в одній зі справ проти Наталії Поклонської, і до цього моменту вона може вважатися тільки підозрюваною. У зв’язку з цим глава Центру журналістських розслідувань Валентина Самар вказує на недопрацювання українського правосуддя стосовно представників російської влади в анексованому Криму.
В Україні так і не була сформована чітка позиція стосовно того, що відбувалося в Криму
Валентина Самар
– В Україні так і не була сформована чітка позиція щодо того, що відбувалося спочатку в Криму, а потім на Донбасі. При цьому злочини, які здійснювалися на території окупованого півострова, відповідно до міжнародного законодавства і міжнародного гуманітарного права повинні були розслідуватися як військові злочини. Офіс прокурора Міжнародного кримінального суду в щорічних грудневих звітах саме так кваліфікує ситуацію в Криму – це міжнародний збройний конфлікт. Але, в той же час, усі кримінальні справи в Україні ініціювали та розслідували за цивільними, а не військовими статтями. У підсумку на сьомому році збройної агресії Росії проти України за статтею про військові злочини є всього один обвинувальний вирок. І це вирок нашій системі, яка не розібралася у всьому цьому.
Валентина Самар відзначає, що тільки в 2018 році українські правоохоронні органи почали перекваліфіковувати справи відповідно до міжнародного права.
За моєю інформацією, на Поклонську є три різні справи, які розслідувалися у трьох різних відомствах
Валентина Самар
– Але чому при цьому так довго не розслідувалися злочини, вчинені в Криму і пов’язані з сепаратизмом, державною зрадою і створенням незаконних організацій? Тому що не було кому. Прокуратура Автономної Республіки Крим була відтворена в 2014 році, але кримської поліції, якій і підслідні ці справи, не було до 2015-го. Таким чином велика кримінальна справа проти Сергія Аксьонова, Володимира Константинова, Наталії Поклонської та інших кримських діячів довго припадала пилом у Генпрокуратурі, а потім її передали до Прокуратури АРК. Зараз, наскільки я знаю, справи забрав нещодавно створений департамент Генпрокуратури на чолі з Гюндузом Мамедовим. У підсумку, за моєю інформацією, на Поклонську є три різні справи, які розслідувалися у трьох різних відомствах.
Прокурор відділу прокуратури АРК Кирило Копійка стверджує, що його відомство провадить досудове розслідування у кримінальній справі Наталії Поклонської за статтею, яка належить саме до військових злочинів.
Наталя Поклонська оголошена в розшук, і кримінальне провадження з огляду на це призупинено.
Кирило Копійка
– Вона підозрюється у скоєнні злочинів, передбачених частиною першою статті 438 Кримінального кодексу України – «Порушення законів та звичаїв війни». Поклонська, будучи представницею окупаційної влади і співробітницею окупаційного правоохоронного органу Росії, сприяла забороні Меджлісу кримськотатарського народу і брала участь в незаконному кримінальному переслідуванні учасників мітингу під Верховною Радою Криму 26 лютого 2014 року. Водночас російське законодавство в цьому випадку застосовувалося ретроспективно – до громадян, які перебували не на окупованій в той момент території України. Це означає, що до них можна було застосовувати тільки українські закони. На даний момент Наталя Поклонська оголошена в розшук, і кримінальне провадження в зв’язку з цим припинено.
В інтерв’ю Дмитру Гордону Наталія Поклонська заявила, що нічого не знає про суть звинувачень, які висувають проти неї в Україні. Кирило Копійка підкреслює, що Прокуратура АРК направила їй повідомлення про підозру усіма можливими способами, зокрема й повідомлення у соцмережах.
– Крім того, підозрювана уклала договір з адвокатами, які беруть активну участь у цьому кримінальному провадженні, зокрема й під час розгляду клопотань. Тому коментар Поклонської щодо її необізнаності фактично не відповідає дійсності. Додам, що вся інформація, яка міститься в її останньому інтерв’ю, буде включена в матеріали кримінального провадження, і їй буде дана відповідна оцінка.
Український медіаексперт, шеф-редакторка порталу «Детектор медіа» Наталія Лігачова ділиться міркуваннями щодо професійних аспектів інтерв’ю Дмитра Гордона з Наталією Поклонською.
Один із прийомів кремлівської пропаганди – якраз принцип: «у кожного своя правда»
Наталія Лігачова
– Я знаю Дмитра дуже давно, ще з 1980-х років, і вважаю його журналістом. Він, безумовно, професіонал своєї справи. Те, що він часто бере компліментарні інтерв’ю, не означає, що він не може брати інші. Дмитро вміє все це – просто у нього такий стиль, такий метод заручитися підтримкою співрозмовника. Звичайно, після інтерв’ю з Поклонською журналістська спільнота збурилася, але у нас це завжди йде в пісок. Зараз навіть ОБСЄ заявляє, що у кожного є право на брехню, зокрема й у журналіста. Я просто боюся, що за допомогою таких вкидань в інформаційний простір відбувається легітимізація таких персон, як Поклонська – хотів того Дмитро Гордон чи ні. Це розмиває не тільки питання, хто журналіст а хто ні, а й інше, більш важливе: що є істина, що є правда? Один із прийомів кремлівської пропаганди – якраз принцип: «у кожного своя правда»
На думку Лігачової, такі випадки створюють видимість якоїсь альтернативної правди про анексію Криму.
Ці три години – заради скандалу
-Наталія Лігачова
– Розмивається саме поняття історичної правди – і це небезпечно. Звичайно, однозначно не можна вірити таким посилам, тим більше коли інтерв’юер не намагається якимось чином протистояти співрозмовнику і дозволяє йому все що завгодно, не спростовуючи навіть очевидні речі. Крім того, я можу зрозуміти бажання взяти інтерв’ю у президента Росії Володимира Путіна – він вирішує дуже багато у світі. Але хто така Поклонська? У мене дуже великі підозри, що це інтерв’ю з’явилося не просто тому, що Дмитру Гордону була цікава така героїня. Вибачте, Наталя Поклонська – маріонетка, розкручена медійна особистість. У журналістиці є критерій суспільної значущості – а в цьому інтерв’ю значущості взагалі немає. Ці три години – заради скандалу. Разом з тим Гордон здійснив акт пропаганди «русского мира» і Наталії Поклонської.
Журналісти Крым.Реалии запросили до обговорення цього інтерв’ю самого його автора – Дмитра Гордона, проте він поки не дав коментар. Редакція готова опублікувати його точку зору на озвучені вище проблеми і твердження.
Джерело: Валентина Некречая, для Крым.Реалии
(Текст підготував Владислав Ленца)
Катерина Некречая – в.о. керівника проекту Радио Крым.Реалии, теле- і радіоведуча, авторка спеціальних проектів.
