Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
РІА «Новости» присвятило цілу серію матеріалів випущеній МІА «Россия сегодня» доповіді «Пособники нацистських злочинів. 96 ветеранів Латиського легіону СС, які ще живі». В одному з матеріалів сказано:
«Деякі з нині живих ветеранів Латиського легіону СС були удостоєні державних нагород Латвії та США».
Далі наведено кілька прикладів. Перший, кого згадує РІА, – громадянин США Зігурдс Ліельюріс. Про нього в доповіді сказано так:
«Добровільно вступив у Латиський легіон, у 1945 році його перевели в бойовий підрозділ, він брав участь в бойових діях. Здався в полон західним союзникам, зменшивши собі два роки. У 1951 році поступив на службу в армію США, брав участь в бойових діях в Кореї та В’єтнамі, фахівець із антипартизанської війни. Відрізнявся особливою жорсткістю, про що любить розповідати друзям… Нагороджений американськими нагородами».
За офіційною біографією, Ліельюріс народився в 1931 році, тобто на момент закінчення війни йому було 14 років. Навіть якщо на слово повірити доповіді й погодитися, що він, здаючись у полон, збавив собі два роки, то виходить, що на кінець війни йому було всього лише 16. Служив він, як сказано, в тій же біографії, у військовому госпіталі, що з огляду на його вік видається більш ймовірним, ніж версія з доповіді про бойовий підрозділ та участі у бойових діях.
Переїхавши до США, він став професійним військовим, офіцерського звання не отримав, дослужився до головного сержанта (сержант-майора), брав участь у війнах в Кореї та В’єтнамі. За бій у В’єтнамі, коли після загибелі командира він взяв на себе командування ротою, Ліельюріс був нагороджений медаллю «Бронзова зірка», а пізніше заслужив ще й інші нагороди. Певна річ, що до його участі у Другій світовій війні ці бойові нагороди не мають жодного стосунку.
Зауважимо, що, хоча Латиський легіон СС і йменувався офіційно добровільним, служили в ньому за призовом, справжніх добровольців було небагато (мабуть, одним із них якраз і був підліток Ліельюріс – навряд чи в 13-15 років його могли призвати). У секретній записці наркома держбезпеки СРСР Всеволода Меркулова від 25 липня 1943 року, знайденої в розсекреченому архіві КДБ Латвії, сказано:
«Формально було оголошено, що “легіон” створюється на добровільних засадах, фактично ж формування “легіону” проводилося в порядку примусової мобілізації чоловічого населення певних вікових груп.
Наприкінці лютого – на початку березня 1943 року чоловіки 1919-1924 років народження отримали за місцем проживання повістки з повідомленням з’явитися в дільничні відділення поліції, де вони зобов’язані були заповнити облікові картки і після цього пройти медичну комісію.
Мобілізовані, за власним вибором, зараховувалися або в латиський легіон, або в частини з обслуговування німецької армії, або ж їх спрямовували на будівництво оборонних споруд. Перевага “легіону” щодо матеріального забезпечення порівняно з частинами, які обслуговували німецьку армію, і оборонними роботами, призвела до того, що більшість мобілізованих виявили бажання піти в “легіон”».
Злочинною організацією легіон не визнано. Ізраїльський історик, що займається розшуком нацистських злочинців, очільник єрусалимського відділення Центру Симона Візенталя Ефраїм Зурофф заявляв:
«Ніхто ніколи не говорив, що людина, яка була в латиському легіоні СС, за це має бути притягнута до відповідальності. Це неправда. Ми знаємо, що латиський легіон СС був створений в березні 1943 року, коли майже всі євреї вже були вбиті, але правда в тому, що деякі з людей, які були членами легіону СС, раніше брали участь у злочинах проти євреїв. Коли ми говоримо, що ми хочемо цих людей притягти до відповідальності й судити, то це відбувається через тих злочини, які вони вчинили в 1941 і 1942 роках, а не тому, що вони були в легіоні СС».
Цілком очевидно, що останнє не може стосуватися Ліельюріса, який у 1942 році був іще дитиною. Та й про інших згаданих у доповіді легіонерів, які за віком старше Ліел’юріса, немає ніяких даних, які викривають їх у військових злочинах.
Один з них, колишній депутат Сейму Латвії Вісвалдіс Лаціс, після війни пройшов фільтраційний табір і не був ні в чому звинувачений, жив у Радянському Союзі, закінчив педінститут в Москві. Отже, радянська влада знала про військове минуле Лаціса, але претензій до нього не мала, зате тепер такі претензії з’явилися у МІА «Россия сегодня».
Ще про одного фігуранта доповіді РІА повідомляє:
«В Австралії нині проживає Імантс Скріверіс, дата народження якого не встановлена. “Активний учасник організації ‘Яструби Даугави'”, – пояснюється в доповіді».
Дивно, що авторам доповіді не вдалося встановити рік його народження, але ще більш дивно, що він взагалі потрапив у доповідь. Поза увагою авторів лишився той факт, що Імантс Скріверіс помер у 2018 році, хоча некролог був опублікований у газеті The Canberra Times. Народився Скріверіс в латвійському місті Балві в 1932 році й за віком навряд чи міг служити в легіоні. Що ж стосується організації «Яструби Даугави» (Daugavas Vanagi), то спочатку вона була створена колишніми учасниками легіону і ставила за мету допомогу легіонерам і їхнім сім’ям, але згодом перетворилася в мережу земляцтв латиської діаспори. Членів організації об’єднувало неприйняття радянської анексії Латвії та антикомуністичні погляди, зв’язок же з легіоном вона з роками втратила.
Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
