Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
10 березня, обґрунтовуючи в Думі свою позицію щодо реформи Конституції, Путін заявив:
Строго кажучи, формально сьогодні можна було б скасувати обмеження щодо термінів, тим більше що в багатьох інших країнах, в тому числі й у наших сусідів, така практика існує, жодних обмежень стосовно кількості термінів обрання глави держави немає. До слова кажучи, і за океаном, в тих же Штатах, поправка до Конституції, яка обмежує кількість термінів двома, вперше з’явилася тільки в 1947 році, і тільки в 1951 році за неї проголосували, її ратифікували всі Штати. 1951 рік – не так уже й далеко, з точки зору історії зовсім вчора. Я поясню чому.
До речі, прецеденти обрання більше двох термінів були в тих же Штатах. І чому? Дивіться: Велика депресія, величезні проблеми в економіці, безробіття і злидні в Штатах на той період часу, потім Друга світова війна. В умовах, коли країна переживає такі ось потрясіння і такі труднощі проходить, звичайно, – а в нашому випадку ми ще не все подолали після розвалу Союзу, це теж зрозуміло, – стабільність, можливо, є важливішою, і повинна знаходитися в пріоритеті.
Путін часто повторює ці слова, зокрема «Вести недели» показали фрагмент інтерв’ю з президентом, взятого Андрієм Кондрашовим для майбутнього документального фільму «Пролітаючи над безоднею». У ньому Путін заявляє:
«Ми розглядаємо поправки до Конституції. І звучить дуже багато різних пропозицій. Скасувати кількість термінів, на які може обиратися президент. До слова кажучи, нічого незвичайного тут немає. У багатьох країнах немає ніякого обмеження стосовно термінів обрання президента. І на Заході, і в тих же Штатах з історичної точки зору зовсім недавно це було скасовано. Рузвельт обирався чотири рази. Необмежену кількість можна було обиратися».
Дійсно, законодавче обмеження кількості президентських термінів було введено 22-ю поправкою до Конституції, ухваленою в 1947 році і ратифікованою законодавчими органами достатньою для набуття чинності кількістю штатів в 1951 році. До цього закон не заважав президенту після двох термінів знову виставляти свою кандидатуру. Проте у США завжди існувала традиція, за якою президенти не балотуються на третій термін; початок їй поклав перший президент Джордж Вашингтон, який в кінці свого другого терміну заявив, що президент не повинен займати свій пост більше двох разів поспіль.
В історії США було лише кілька спроб порушити традицію. Так, в 1876 році була спроба висунути на третій термін кандидатуру президента Улісса Гранта, але Палата представників виступила проти цього такою значною більшістю голосів, що Грант навіть не потрапив до числа офіційних претендентів на висунення від Республіканської партії. У 1880 році він все ж опинився у списках внутрішньопартійного голосування і навіть був лідером після першого туру, але кандидатом і в підсумку президентом став Джеймс Гарфілд.
Теодор Рузвельт, другий президентський термін якого закінчився в 1909 році, не став висувати свою кандидатуру на третій термін і підтримав свого військового міністра Вільяма Тафта, який і став президентом. Але політикою президента Тафта Рузвельт був незадоволений і спробував стати кандидатом від республіканців на виборах 1912 року. Після того як з’їзд Республіканської партії все ж виставив кандидатуру Тафта на другий термін, Рузвельт і його прихильники вийшли з партії і створили нову – Прогресивну. На виборах він випередив Тафта, але з розгромним результатом програв кандидату від демократів Вудро Вільсону.
Єдиним, кому вдалося обратися на третій, а потім і на четвертий термін, був Франклін Рузвельт; це сталося під час Другої світової війни в 1940 і 1944 роках. Наступник Рузвельта Гаррі Трумен був останнім, хто мав право виставити свою кандидатуру на третій термін, але не став цього робити.
Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
