Ябедник і холоп Трампа. Як російські пропагандистські ЗМІ висвітлювали Ukrainegate

Джерело: Олена Шеремета, для Детектора Медіа

У «аналітиці» кремлівських медіа Зеленський постав одночасно безпорадним васалом США і вершителем долі світу. І так, до слова, у нас знову буде націоналістичний переворот, а в Америці – громадянська війна.

Уже місяць у США не вщухає скандал, пов’язаний із публікацією стенограми телефонної розмови Трампа і Зеленського. Демократи розпочали процедуру імпічменту. Українська тема несподівано підірвала передвиборну гонку в США. Російські пропагандисти вже поквапилися заявити, що ми спостерігаємо найбруднішу за всю історію Америки передвиборну кампанію, охрестивши скандал «Українагейтом» за аналогією із широко відомим Уотергейтським скандалом. Крім того, кремлівські «експерти» стверджують, що Трамп та його адвокат Джуліані проводили щодо Києва «тіньову зовнішню політику», котра розходиться із офіційним курсом США. А насправді Трамп і його найсерйозніший суперник Байден використовують Україну для боротьби за Білий дім. Але й  для «використаної» України є втішний приз: після низки високопоставлених відставок з’явився реальний шанс припинити війну на Донбасі.  

Основні меседжі російської пропаганди під час висвітлення так званого Ukrainegate:

•       у боротьбі Трампа і Байдена за президентське крісло Зеленський виконує роль «прохідного пішака»; в розмові з Трампом він виглядав жалюгідно, запопадав, ябедничав, було враження розмови «холопа і пана»;
•       команда Зеленського не збиралася давати хід «справі Байдена», адже Ігор Коломойський, який має серйозний вплив на Зеленського, і значне число людей з оточення президента пов’язані саме з Демократичною партією США;
•       Штати не можуть бути надійним стратегічним партнером для України після того, як «кинули» курдів у Сирії; точно так само Америка кине й Україну;
•       поки у США шукають докази начебто втручання Росії в американські вибори, реальний вплив «чинника України» залишався за кадром;
•       справжній стан так званої «західної демократії» ілюструє корупційна діяльність як Байдена, так і Трампа; і такі «цінності» вони несуть всьому світові; тільки Росія здатна захистити світ від неминучої катастрофи і колонізації Америкою;
•       компромат на Байдена в руках Трампа – це гарантія обрання нинішнього президента США на другий термін; але Україна знову лоханулась і поставила не на того кандидата;
•       Трамп злопам’ятний, недарма він заморозив фінансову і військову допомогу Україні; він ще пригадає Києву їхні симпатії до Гіларі Клінтон на минулих виборах;
•       не випадково Київ зараз піднімає питання щодо морського кордону Росії з Україною, це безпосередньо пов’язано з виборами у США;
•       демократи в США вже зрозуміли, що імпічмент навряд чи можливий, але будуть «гнати хвилю» до кінця: із цим пов’язана законодавча ініціатива демократів визнати полк «Азов» терористичною організацією, а заодно усіма силами примусити Україну до відведення військ із Золотого і Петровського, тобто, до виконання Мінських домовленостей;
•       Трампу Україна менш цікава, ніж його супротивникам, які зараз намагаються розіграти українську карту: саме команда Байдена буде взаємодіяти із залишками тих еліт, які виступають за експансію Америки в усьому світі;
•       Зеленський вже зустрічався з Трампом, Меркель і Макроном, а тепер для легалізації себе як президента йому конче потрібна зустріч із Путіним на полях Нормандського саміту; зустріч у Нормандському форматі може виявитися для Зеленського пострілом собі в ногу, адже всі українські «нацики» виступають проти нього; тому Зеленському потім доведеться якось плавно «з’їхати» з теми виконання і цих домовленостей, як колись з’їхав з теми Мінських угод сам Порошенко;
•       Київ не виконуватиме «формулу Штайнмайера», адже це повертає відповідальність за врегулювання ситуації не лише Києву, але й Парижу та Берліну, а також доводить, що немає жодної «російської агресії», про яку сурмить укропропаганда;
•       українським «нацикам» вже по цимбалам на Донбас, у них стоїть інше завдання – виставити Зеленського «політичним дурником», а найперспективніше для цього – звинуватити його в державній зраді. «Формула Штайнмайера» – розкішний привід;
•       укропропаганда посилено поширює чутки, що Росія «злила» ДНР / ЛНР, адже вони залишаються в складі України; але Росія ніколи не кине Донбас, ми як і раніше будемо їх захищати, надавати допомогу і громадянство;
•       Зеленський своєю дурнуватою та улесливою розмовою із Трампом підставив Курта Волкера, який змушений був піти у відставку, щоб не засвітити свою фінансову вигоду від поставок в Україну «Джавелінів» і не бути звинуваченим у корупції;
•       після відставки Волкера, русофоба, який ігнорував військові злочини Києва на Донбасі і курирував збереження в Україні антиросійських настроїв, процес мирного врегулювання йтиме значно швидше;
•       Зеленський здає своїх європейських друзів Меркель і Макрона, які йому обов’язково пригадають недипломатичні випади під час зустрічі в Нормандські форматі; крім Америки, друзів у України більше не залишилося;
•       Трампу закидають шантаж України, водночас забуваючи, що необхідність звільнити Шокіна (шантаж Байдена) була умовою надання мільярда доларів допомоги; сам же клан Байденів збагатився на «українському кейсі» на 3 мільярди доларів, і це нагадує справу про приховування і несплату податків Пола Манафорта;
•       «Американський майор Мельниченко», який стукає на свого Президента – це нонсенс не тільки для США, але й для всього світу; тепер із Трампом взагалі ні про що не можна говорити, ні наодинці, ні по телефону; і тільки російська дипломатія залишається носієм надійності; не виключено, що розігрівши таким чином скандал, демократи прагнуть витягнути на світ Божий стенограми розмов Путіна і Трампа;
•       Трамп, бачачи, що програє демократам  у їхніх брудних іграх, вирішив піти ва-банк: він залучив Китай до розслідування діяльності Джо Байдена і його сина Гантера; в Китаї екс-віце-президент діяв за тією ж схемою, що і в Україні: використовував своє службове становище для лобіювання бізнес-інтересів свого сина;
•       втягуючи Китай, Трамп прекрасно розуміє, яку матиме владу над КНР в разі відмови провести розслідування;
•       незрозуміло, за що була звільнена Мері Йованович, адже це колишній посол США в Україні Джеффрі Пайєт радив Шокіну не проводити розслідування проти Burisma Holdings.
•       Джозеф Байден свого часу заважав вступу РФ до СОТ, вимагаючи від неї ввезення курячих стегенець із Делавера, і затягував скасування поправки Джексона-Веніка, щоб використовувати її як інструмент тиску на Москву;
•       за будь-якого результату слухань у Конгресі не можна розраховувати на добре ставлення до Росії з боку будь-кого з представників Демократичної партії: вони свято вірять, що саме через втручання РФ їх ​​кандидат Хілларі Клінтон програла Трампу;
•       сенатори Рон Джонсон та Чак Грасслі закликали Мін’юст перевірити зв’язку між командою Клінтон і Україною;
•       Трамп не зупиниться і доведе справу 2016 року щодо втручання України до виборів у США до кінця; Трамп має намір побороти опір deep state і витягнути на світ Божий усі «скелети подружжя Клінтонів», зокрема й «самогубство» інвестбанкіра Пітера Сміта, який оскаржував висновки спецслужб про втручання Росії у вибори в США.

Ненсі Пелосі вже заявила, що демократи сповнені рішучості довести цю справу до кінця і завершити роботу до грудня 2019 року. Але російські «експерти» зі знанням справи стверджують, що мета демократів насправді не імпічмент, а публічно-пропагандистський «вихлоп». Це накладе відбиток на всю кампанію, щоб вона перетворилася на розбір персональної справи Трампа. Також демократи хочуть «обрізання статусу» Трампа до рівня англійської королеви.

Ще однією версією того, що відбувається пропагандисти називають бажання демократів відвернути скандалом увагу від корупційної історії Байдена, оскільки якщо вона знайде підтвердження, це загрожує не тільки крахом політичної кар’єри самого Байдена, але й кидає тінь на всю Демократичну партію. Спостерігачі з РФ називають те, що відбувається, типовим покерним блефом, коли жоден із противників не може реалізувати свої погрози, але постійно підвищує ставки в надії, що у супротивника здадуть нерви.

Для України ця «гра престолів» може мати сумний результат: Трамп, дозволивши оприлюднити розмову, посварив Україну з усією Європою. Адже Захід «забезпечував політичне прикриття» всім злочинам «нациків» на Донбасі, та ще й регулярно вводив санкції проти РФ. А імідж Зеленського після «холопської розмови» сильно зіпсований навіть серед його симпатиків.

Більш-менш помірні російські спостерігачі стверджують, що як би команда Зеленського не старалася зберегти нейтралітет, Трамп вимагатиме, аби Зеленський, умовно кажучи, «вже зараз проголосував на американських виборах». Пам’ятаючи помилку команди Порошенка, яка навіть не приховувала своїх симпатій до Клінтон, зараз Зеленський буде всіляко тягнути час, уникаючи конкретних обіцянок і дій. Але це не входить до планів господаря Білого дому. «Зеленського будуть заповзято, із властивою Трампу ультимативною наполегливістю, підштовхувати до того, щоб він нарешті зробив свій вибір».

В інтерв’ю «Комсомольской правде» екс-нардеп Ганна Герман поспішила повідомити, що «в історії україно-американських відносин є багато нюансів, які Янукович міг би прояснити. Зокрема, щодо Байдена, який не раз дзвонив Януковичу під час його президентства. Я знаю про це і я знаю, про що були ці розмови». Крім того, Герман розповіла, що «Байден у дуже жорсткій формі вимагав від Януковича відпустити з в’язниці Тимошенко … І жорстка відповідь Януковича про те, що це не він вирішує, це вирішує український суд, дуже не сподобалася тоді Байдену». Далі Герман передає кулуарні слова деяких офіційних осіб США, які передбачали, що для Януковича дуже погано може закінчиться те, що він «дозволив собі відмовити Байдену».

І ніби на підтвердження цих слів, «політолог» Денис Денисов в газеті «Известия» 26 вересня пише: «Янукович був цікавий американським партнерам до часу, поки дозволяв (а то і підтримував) створення на Україні позитивного образу колективного Заходу, пропаганду євроатлантичної інтеграції і гальмував проекти зі зближення із Росією».

Російські пропагандисти люблять залучати в якості експертів різних «психоаналітиків» і «психологів», які аналізують внутрішній стан Зеленського після скандалу. Благо, формат жовтих газет, на кшталт  «Комсомольської правди», це дозволяє. Так, 25 вересня в статті «За його чорними окулярами не видно енергії людини, готової змінити світ» стверджується, що Зеленський має великі амбіції, але не має досвіду, його відповіді відрізняються інфантильністю і підлітковим негативізмом. «Людина глибоко не розбирається в історії, але він отримав державу як іграшку, і на наших очах вчиться нею керувати». І як будь-який актор, Зеленський «схильний до якоїсь істерії та екзальтації», періодично «перебуває у стані ейфорії», також йому властиві демонстративність і театральність. Журналіст «Комсомолки» навіть поцікавився у «експерта», чи не спостерігається у Зеленського роздвоєння особистості? – Та відповіла, що їй ще потрібно «вивчити його серйозно», але в цілому «він поки передбачуваний», тобто розщеплення і роздвоєння немає. На завершення «психоаналітик» відзначила деяку екзальтацію Зеленського, завдяки якій «він і потрапив на те місце, яке сьогодні займає. Його країна в такій депресії, що хтось же повинен демонструвати енергію».

Пропагандисти не змогли обійтися і без «полунички». Так, 26 вересня в статті «Зеленського перекосило, коли Трамп послав його до Путіна» газета «Комсомольская правда» подає розмірковування такого собі психолога щодо можливих сексуальних пригод Трампа в Києві. Після слів Трампа про те, що «українці – чудові люди» та «у мене були конкурси краси Міс світу і одна переможниця була з України. Ми багато дізналися про цю країну … » психолог говорить: «Навіть боюся уявити, що ж дізнався Трамп про Україну. Але на його обличчі явне задоволення від спогадів. А руками американець нібито показує форми тієї самої українки. Тактильна пам’ять сильна у людини. А що ж Зеленський? По обличчю він трохи збентежений. Думаю, він розуміє, що має на увазі Дональд». Деякі російські «експерти» навіть додумалися до того, що спецслужби США (а їх в Америці всяких-різних аж 17 штук!) намагаються самостійно грати проти Трампа і республіканців на боці демократів. Тому витоки з Білого дому трапляються мало не щотижня.

Потім пропагандисти погнали «другу хвилю», мовляв, скандал з оприлюдненням стенограми навіть на руку Путіну. Тому що «обпльовані» Зеленським Меркель і Макрон відтепер твердо знають, що світова громадськість ніколи не дізнається, що про них говорить Путін у вузькому колі. Тому котирування російського президента в їхніх очах виросли. Виявляється, російська школа дипломатії є найбільш справедливою в світі, а Сергій Лавров є представником дипломатії, якої в світі не залишилося, яка тримається на конфіденційності.

Окремі «політологи» навіть висловлювали припущення, що якби Трамп раптом вирішив опублікувати свою розмову з Путіним, то він би заздалегідь якось дав би це зрозуміти.  «Тому що все-таки, як-не-як ми колишні наддержави, ще з радянських часів …» Тут слід нагадати, що американські демократи вже неодноразово намагалися домогтися розшифровки розмов Трампа і Путіна в Гельсінкі. «Ми тоді ледве відбилися».

Російські пропагандисти стверджували, що будь-який скандал, пов’язаний з Україною, буде використаний в антиросійських цілях. І взагалі, під час всієї передвиборної гонки у США ще не раз звучатимуть антітрампівські, антиросійські мотиви. Тому «експерти» закликали Зеленського задуматися, хто втягнув його в «Українагейт».

Сайт «RT російською», мабуть, задля відвернення уваги від ролі РФ в цьому скандалі, пише: «Президент США розіграв партію блискуче, нав’язавши Зеленському абсолютно непотрібну тому роль, котра посварила його з демократами. Трампу навряд чи вдасться дочекатися компромату на Байдена з Києва. Однак тінь на Байдена вже кинута, оскільки американському суспільству стало зрозуміло, що господаря Овального кабінету звинуватили несправедливо і оббрехали. Поки до перемоги на майбутніх виборах Трампу далеко, але першу блискучу перемогу в передвиборній боротьбі він, безсумнівно, здобув».

Ще пропагандисти обурювалися тим фактом, що Курт Волкер «зробив Києву ведмежу послугу», свідомо проваливши всю роботу із врегулювання ситуації на Донбасі, тому що він нібито був категоричним противником імплементації Мінських угод і відкрито протистояв «формулі Штайнмайера». Волкер – «тепличний експерт», який працював під крилом Маккейна і жодного разу так і не відвідав ні Донбас, ні Москву. Більш того, як стверджували пропагандисти, Курт Волкер зі своєю політикою залишався рудиментом періоду «конфлікту заради конфлікту», і в якийсь момент його обов’язково б попросили на вихід.

Крім того, «несподівано» з’ясувалося, що Волкер займався на Україні облаштуванням своїх маленьких гешефтів. Горезвісні Javelin, поставка яких українській армії подавалася як знак стратегічної підтримки Києва Вашингтоном, виробляла компанія, яка фінансувала Інститут Маккейна, директором якого був Волкер. Виходить, що Волкер, так само, як і Байден, використовував своє службове становище з метою поповнення сімейного бюджету. «Експерти» уїдливо зауважують, що на Волкера тепер може чекати або лава підсудних, або статус героя і рятівника Америки від Трампа.

«Будемо розцінювати відставку Волкера як добрий знак, що замість нього, нарешті, з’явиться людина, яка захоче нормалізації ситуації на Україні, особливо на її південному сході», – заявив «РИА Новости» перший заступник голови комітету Ради Федерації з міжнародних справ Володимир Джабаров.

Крім того, пропагандистів дуже обурює те, що демократи всіляко намагаються притягнути за вуха аналогію із Уотергейтським скандалом. Хоча ситуація у Трампа набагато складніша, ніж у Ніксона. Як не дивно, але низка російських друкованих ЗМІ навели статистику: на початку Уотергейтського скандалу дострокову відставку Ніксона підтримували лише 19% американців. А на початку слухань щодо імпічменту Білла Клінтона пропозицію відсторонити його від влади схвалювали 34% опитаних. А ось за імпічмент Трампа виступає 37% американців.

Злою іронією долі став і той факт, що особистий адвокат Трампа Руді Джуліані вирішив залучити для представлення своїх інтересів у Конгресі відомого юриста Джона Сейла, котрий, окрім іншого, був помічником спецпрокурора, що розслідував Вотергейтський скандал, який в 1974 році призвів до відставки президента Ніксона. Словом, Росія не приховує, що її симпатії на боці Трампа.

2 жовтня Володимир Путін з нахабною усмішкою публічно відпускає жарти про втручання Росії у вибори в США в 2020 році, і це транслюють усі федеральні канали. Трохи раніше ті ж канали «насміхалися» над «хайлі лайклі» по-американськи, висміюючи Ненсі Пелосі, яка заявила, що це саме Росія «доклала руку» до телефонного скандалу, але ніяких доказів цього не навела. Далі Путін сердиться, що «ми виявилися втягнутими у внутрішньополітичні чвари США ще до того, як познайомилися з президентом Трампом. Ми бачимо, що відбувається в самих Штатах  – уже використовуються будь-які приводи для атаки на Трампа. Тепер це Україна і пов’язані з нею розборки в плані відносин з Україною і президентом Зеленським. Ми тут до чого? Просто шукали приводи для атак на новообраного президента». Згодом Путін запевнив, що Росія  «буде працювати з будь-яким президентом, якого обере американський народ. Буде Трамп, значить, будемо працювати з ним, якщо ні, то ні. Ми не зробили жодного деструктивного кроку в стосунках зі США, просто жодного». Крім того, агентство «РИА Новости» 2 жовтня цитує Путіна, який заявив, що він не бачить нічого компрометуючого в розмові Трампа і Зеленського.

«Політолог» Денис Денисов 26 вересня в газеті «Известия» у статті «Галас та й годі» кепкує, що в Україні, «як і в будь-який інший малоуспішній країні», обивателі раптом загордилися тим, що «саме від України і дій її керівництва тепер залежить доля майбутніх президентських виборів у США».

У Росії обурилися першими міжнародними оглядинами «такого рівня», як виступ Зеленського на трибуні ООН. Його цитували всі без винятку телеканали РФ, супроводжуючи уїдливими коментарями російських політиків. Так, глава комітету Ради федерації з міжнародних справ Костянтин Косачев раптом згадав «дітей Донбасу», яких «щодня обстрілюють прихильники європейських цінностей, що демонструють чергові свідоцтва війни на трибуні ГА ООН, замість спроб припинити конфлікт». Більш того, з вуст російських «експертів» все частіше стали звучати натяки на те, що участь Кремля в Нормандські форматі стоїть під питанням саме через нову риторику Зеленського, який назвав Росію агресором. Раніше в російських ЗМІ неодноразово підкреслювалося, що саме Зеленський зацікавлений у зустрічі з Путіним. І для нього вигіднішим за все буде провести цю зустріч саме в Нормандському форматі. Мовляв, не так боязно, як наодинці. «Запрошення США до «нормандського формату» чи іншої форми українського врегулювання виглядає не більш ніж запопаданням перед Вашингтоном. При цьому Зеленському прекрасно відома позиція європейських партнерів і Росії, які не палають бажанням запрошувати американського слона до посудної лавки «нормандського формату», – написала газета «Известия» 26 вересня

Сергій Лавров визнав «непристойним» оприлюднення стенограми розмови Трампа і Зеленського, заявивши, що «виносити будь-яке питання на публічне розтерзання і заявляти, що якщо та чи інша адміністрація не покаже якусь записку, то ми її тоді будемо розносити на шмаття, хіба це демократія? Як роботу вести в таких умовах?». При цьому Лавров нагадав про існування Віденської конвенції про дипломатичні зносини та порекомендував з нею ознайомитися тим, хто «завзято намагається дізнатися, чи можна щось ще публікувати». Тут саме час навести як приклад фобій кремлівської влади заголовки із сайту «Лента. Ру»: « Українці вимагають публікації переговорів Зеленського з Путіним»,«У США заявили про плани отримати доступ до записів розмов Трампа з Путіним»,«  У МЗС заявили про небезпеку спілкування світових лідерів із Вашингтоном»,« У Києві оцінили вплив публікації розмови з Трампом на відносини з ЄС », « Розкрито умови публікації розмов Путіна і Трампа». Маємо погано приховуваний страх, що американці, а за ними й українці, оприлюднять стенограми розмов із Путіним, хоча сам Путін робить вигляд, що йому нема про що турбуватися.

2 жовтня всі федеральні канали транслювали слова Путіна на форумі «Російський енергетичний тиждень», де він дозволив опублікувати його розмову з Трампом, оскілки вона не містить нічого компрометуючого. Але при цьому політтехнологи, близькі до Кремля, все так само натякають, що чекають сигнал від Білого дому, але там поки мовчать і не повідомляють, чи готові опублікувати переговори Трампа і Путіна. «Інтриги додає і той факт, що раніше Трамп ретельно приховував зміст цих переговорів, навіть якось раз відібрав у перекладача всі записи. І тепер потрібно з’ясувати, чи не ставив президент США «під загрозу національну безпеку» під час бесіди», – написав «Комерсант» 30 вересня. 

Примітно, що російські пропагандисти безпосередньо пов’язують «телефонний скандал» із подальшим вирішенням ситуації на Донбасі. Так, оглядач «Комерсанта» Дмитро Дрізе в статті «Мирний процес в Донбасі знову відкладається» прогнозує, що до кінця 2019 року Зеленський стане «головним героєм світових телеканалів». Це, без сумніву, змінить його позиціонування і тон: він буде розвивати тему російської агресії, як недавно в своєму виступі на Генасамблеї ООН, розповідати про ціну війни в центрі Європи, а це гальмуватиме динаміку переговорного процесу.   

У статті «Україна підмішалась в американські вибори» від 23 вересня все той таки «Коммерсант» зазначає, що «подібний розвиток ситуації означає, що на пріоритетні для Києва питання американської військової допомоги і ставлення США до конфлікту в Донбасі у Вашингтоні відтепер дивитимуться через призму протистояння між республіканцями і демократами».

У статті «неонацистський реванш на Україні» на сайті «RT російською» стверджується, що зустріч нормандської четвірки на вищому рівні в Парижі, призначена на 25 жовтня, опинилася під загрозою зриву. Автор упевнений, що причина цього – невміння Зеленського розрулити ситуацію в районі Золотого і Петровського. При цьому президент-комік не хоче йти на відкритий конфлікт із радикалами, кожен раз він відверто пасував, коли вони звинувачували його в зраді національних інтересів. «Експерт» робить висновок, що зрив Нормандського формату стане не просто колосальним провалом Зеленського, а й призведе до нового держперевороту в Україні. Однак«Олігархічному бізнесу, який стоїть за Зеленським і управляє Україною від його імені, може вистачити рішучості дати відсіч неонацистам. В іншому випадку вони фактично втрачають владу над країною».

Російські пропагандисти співають хвалебні осанни Рудольфу Джуліані. У газеті «Комерсант» 5 жовтня виходить досить велика стаття «Дуже розумний хлопець» про те, як син кримінальника Руді Джуліані боровся з мафією, врятував місто і став фігурантом «Українагейту». Трамп, який цінує особисту відданість більше від усіх інших якостей, наблизив Джуліані до себе і наділив чималими повноваженнями, зробивши чи не єдиним своїм особистим адвокатом. «Саме через це він опинився в центрі так званого Українагейту», – зазначає «Комерсант». Видання задається питанням: «Навіщо посилати в Київ до Зеленського свого адвоката, коли у тебе в розпорядженні державні службовці? Тільки за тим, що чиновники не можуть виконувати твоїх особистих розпоряджень». Видання називає Джуліані центральною фігурою тиску Трампа на іноземних лідерів.

«Не зрозуміло, наскільки дійсно великою є роль Руді у всій цій історії. Але він, судячи з усього, хоче максимально її посилити. У всякому разі, в інтерв’ю The Atlantic він сказав: «Я буду героєм всієї цієї історії. Коли все закінчиться, я буду героєм », –  повідомляє «Комерсант».

Ще однією сюжетною лінією російської пропаганди стало те, як «Зеленський пожалівся Трампу» на посла США в Україні Мері Йованович. Пропагандистський сайт «Лента. Ру» 28 вересня в статті « Трамп пообіцяв неприємності колишньому послу США в Україні» пише, що« Трамп звільнив Йованович в травні 2019 року, щоб підірвати репутацію колишнього віце-президента Джозефа Байдена». Адже раніше саме Йованович «заблокувала отримання віз для співробітників української прокуратури, які збиралися передати американській стороні важливі документи щодо діяльності в країні Байдена і його сина Гантера. Через це Трамп під час звільнення посла навіть порушив низку процедур при передачі її повноважень тимчасовому повіреному Вільяму Тейлору». Більш того, дипломата підозрюють в роботі на конкурентів чинного президента під час виборчої кампанії 2016 року.

Тут не зайвим буде нагадати про березневий скандал, який вибухнув після заяви екс-генпрокурора Юрія Луценка, що нібито Йованович передала йому список осіб, яких просила не піддавати кримінальному переслідуванню. А вже 30 вересня сайт «Лента.Ру» в статті «кум Порошенка, що покинув Україну, вирішив дати свідчення проти Трампа» повідомляє про готовність Луценко, який «нічого не боїться», виступити в Конгресі США і дати свідчення у справі щодо імпічменту Трампа. При цьому Луценко підкреслив, що ніколи не мав контактів з американським президентом, проте неодноразово спілкувався з його особистим адвокатом Руді Джуліані. Серед тем, які вони обговорювали, було зокрема і «справа Байдена». Зараз же Луценко заявляє, що у Києва немає причин проводити власне розслідування стосовно колишнього віце-президента США Джо Байдена і його сина Гантера у справі української нафтогазової компанії Burisma Holdings.

Пропагандистський сайт «RT російською» підхоплює тему нерозривному зв’язку подальшого скандалу навколо імпічменту Трампу і розвитком ситуації на Донбасі. «Військкор і письменник» Семен Пегов 4 жовтня в статті «Детонатор із формули Ш» зазначає, що після підписання «формули Штайнмайера» київський режим заштормило. Автор нагадує, що вже не раз після 2014 року «нацики» закликали до «Евромайдану 2.0». А ось зараз з’явилася інформація, що «із зони бойових дій виводять окремі підрозділи Нацгвардії для забезпечення правопорядку в регіонах, де націоналісти, незадоволені підписанням формули, всерйоз мають намір організувати заворушення, а можливо, і більш радикальні заходи».

Пегов акцентує, що проти режиму Януковича «вийшли нехай і підготовлені, але ще не обстріляні націоналісти». Тепер же Зеленському загрожують радикали з бойовим досвідом, а значить «в разі ескалації з ними мовою брандспойтів і гумових кийків не поговориш». Саме тому влада виводить із зони ООС підрозділи Нацгвардії. Автор відносить Зеленського і його команду до «кімнатних, кабінетних нациків», яким протистоятимуть справжні «польові націоналісти». Висновок такий: державний переворот 2014го привів до влади людей, котрі розмили межі між бойовиками-радикалами і служителями органів правопорядку. Глава МВС Арсен Аваков об’єднав під своїми крилом і тих, і інших. І на своєму посту він буде до того часу, поки зможе балансувати між ними і гарантувати хоч якусь стабільність. Автор стверджує, що можновладці опинилися заручниками того порядку речей, який вона заклала в результаті держперевороту 2014. «І дуже може бути, що розплутати цей клубок протиріч не під силу навіть кураторам із Вашингтона», – робить висновок Семен Пегов.

Письменник Едуард Лимонов 4 жовтня в статті «Йде війна холодна, громадянська війна» на сайті «RT російською» робить несподіване відкриття: виявляється, американці найбільше у світі ненавидять не Росію, а Трампа! «Водночас з’ясувалося також, що ненавидять Трампа не тільки члени Демократичної партії і фанати рахат-лукумної із фізіономії печеного яблучка бабусі Клінтон, але і частина республіканців, і спецслужби США»,  – зазначає Лимонов. Далі він передрікає США початок громадянської війни в недалекому майбутньому, проводячи паралель із тим фактом, що «громадянська війна почалася мало не на наступний день після вступу Трампа на посаду. Його противники, а ними виявилися і спецслужби, і, як ми її називаємо в Росії, творча інтелігенція».

Тему майбутньої громадянської війни в Штатах уміло підхоплює 3 жовтня інший пропагандист, Дмитро Дробницкий, у своїй статті «Санкціотерапія» на сайті «RT російською». Він зазначає, що американці перетворилися на  занадто зніжених за роки лідерства у світі та тотального домінування ліберал-глобалістської ідеології. Але зараз демократи і республіканці зійшлися не на жарт. «У повітрі заокеанської наддержави чітко вчувається запах громадянської війни. Обидві сторони готові наплювати на свої хвалені інститути, процедури і диктат закону. І в заявах Трампа, і в словах його ліберальних супротивників все частіше звучать заклики до народу «захистити демократію». Радий був би помилитися, але це дуже схоже на ситуацію 1860 -1861 років»,– робить висновок «американіст» Дробницкий. І в умовах, коли «їхній власний будинок горить, навкруги бедлам, загальна озлобленість і розвал звичного способу життя», «їм страшно», «вони в паніці», найкращий спосіб терапії – це вводити чергові санкції проти Росії.

Не оминули увагою російські пропагандисти і якусь нервозність Дональда Трампа, який будь-що вирішити виявити інформатора в Білому домі. 8 жовтня в сюжеті телеканалу ТВ-Центр під назвою  «Трамп вирішив прогнати співробітників Білого дому через поліграф» повідомляється, що деякі співробітники Білого дому пройшли детектор брехні добровільно, але Трамп хоче, щоб перевірку пройшли всі працівники адміністрації. «Вперше ідея використовувати детектор брехні з’явилася у Трампа ще в 2017 році. Тоді в ЗМІ хтось злив деталі телефонних розмов американського президента з лідерами Мексики і Австралії. Того разу від перевірки на поліграфі довелося відмовитися. Радник Трампа щодо дотримання етики не знайшов легального способу для цієї процедури», – повідомляє ТВ-Центр.

3 жовтня на телеканалі ТВ-Центр вийшов сюжет «Послухай, ти готовий?»: Журналіст розлютив Трампа питанням про Україну», де розповідається, як «Дональд Трамп знову зірвався»: «Послухайте, Байден і його син холоднокровні шахраї і ви це знаєте . Син Байдена вийшов з української компанії «Бурісма» з мільйонами доларів», – цитує канал відповідь Трампа на запитання американського журналіста. Так і хочеться додати: добре, хоч не запропонував вийти на вулицю із питанням до перехожих, чи є шахраєм Байден.

Дуже багато ефірного часу на російських телеканалах зайняли глузування над виразом обличчя Зеленського, коли «Трамп послав його до Путіна». Так, 26 вересня телеканал ТВ-Центр в сюжеті «Зеленського перекосило після слів Трампа про Путіна» повідомляє: «Якщо до цих слів український політик посміхався і тримався більш-менш впевнено, то тепер він мав вигляд школяра, якому дали непросте завдання». Крім того, пропагандистка Ольга Скабеєва опублікувала кадри із зустрічі, на яких Трамп жартує, що колишній український актор зробив його ще більш знаменитим. Ці слова викликали сміх у залі. «Троль», – охарактеризувала Трампа Скабеєва. На її думку, на зустрічі Трамп виглядав похмурим, а Зеленський засмученим. «А чого ж такі сумні? Начебто ж з імпічментом пронесло», – зіронізувала вона.

Джерело: Олена Шеремета, для Детектора Медіа